Особливий рівень організації живої матерії – клітинний; біологія клітини (цитологія) – один з основних розділів сучасної біології, включає проблеми морфологічної організації клітини, спеціалізації клітин у ході розвитку, функцій клітинної мембрани, механізмів і регуляції ділен-ня клітин. Ці проблеми мають особливо важливе значення для медицини, зокрема становлять основу проблеми раку. На рівні субклітинних, або надмолекулярних, структур вивчають будову і функції органоїдів (хромосом, мітохондрій, рибосом тощо), а також інших частин клітини (наприклад, включень).

Молекулярний рівень складає предмет молекулярної біології, яка вивчає будову білків, нуклеїнових кислот, жирів та інших речовин і їхню роль у життєдіяльності клітини. На цьому рівні досягнуті великі практичні успіхи в галузі біотехнології і генної інженерії.

Поділ живої матерії і проблем біології за рівнями організації хоч і відображає об'єктивну реальність, в тон же час є умовним, бо майже всі конкретні завдання

біології торкаються одночасно кількох рівнів, або і всіх разом. Наприклад, проблеми еволюції або онтогенезу не можуть розглядати тільки на рівні організму, тобто без молекулярного, субклітинного, клітинного, органотканинного, а також популяційно-видового і біоценотичного рів-нів, проблема регуляції чисельності спирається на молеку-лярний рівень, але стосується також всіх вищих, включа-ючи аспекти біосферного рівня (наприклад, забруднення середовища).

3. Найважливіші таксономічні одиниці в класифікації рослинного світу.

Систематичні, або таксономічні, одиниці і номенклатура рослин. Си-стематика, або таксономія, рослин ставить своїм основним завданням їх класифікацію, тобто розміщення в більш або менш близькі однорідні гру-пи на основі їх спорідненості. У системі рослин ці групи розміщуються (класифікуються) в серію підпорядкованих споріднених таксонів, яких сучасна систематика налічує до 25. Основні систематичні одиниці, або так-сони, якими оперує нині систематика рослин, такі: відділ (divisio, або phylum); відділи поділяються на класи (classіs), класи – на порядки (ordo), порядки – на родини (fdmilia), родини – на роди (ееnus), роди – на види (species). Кожний з цих таксонів можна поділити в разі потреби на дрібніші, проміжні, скориставшись приставкою «під» (sub). Наприклад, підвідділ (subdivisio), підклас (subdassis), підродина (subfamilia), підрід (subgenus) і ін.

У межах роду з численними видами, крім підродів, виділяють ще ча-сом секції (sectio), підсекції (subsectio), а в межах останніх – серії (series) і підсерії (subseries). Поліморфні види поділяють нерід-ко на підвиди (subspecies), різновидності, або варіації (varietas), і форми (forma). У систематиці рослин проводять не тільки диференціацію, тобто поділ таксономічних одиниць на дріб ніші, підлеглі, а й інтеграцію їх, об'єднання. Тому з нижчих категорій, об'єднуючи споріднені й схожі одиниці одного рангу, складають вищі кате-горії. Так, близькі й схожі між собою за будовою суцвіття і квіток види конюшини (біла, червона, лучна, альпійська, середня, гірська та ін.) об'єд-нують у вищу категорію – рід конюшина (Trifolium). Між родами також може бути певна спорідненість і схожість. Наприклад, такі близькі й схо-жі між собою за будовою квітки і плода роди, як конюшина, люцерна (Medicago), буркун, (Melilotus), еспарцет (Onobrychis), астрагал (Astragalus) і ін., об'єднують у більшу систематичну категорію – родину бобових (Fabaceae). За цим самим принципом схожості (і спорідненості) ознак зов-нішньої (а часом і внутрішньої) будови родини об'єднують у порядки, порядки – в класи, класи – у відділи; сукупність усіх відділів становить «царство» рослин (regnum vegetabile).

Найвищою (або найбільшою) систематичною категорією в класифікації рослинного світу є відділ; основною (або елементарною) одиницею класи-фікації є вид.

БАКТЕРЇ

Загальна характеристика. До числа найбільш просто побудованих організмів, які можна бачити лише при великому збільшенні в мікроскопі, відносяться бактерії. Традиційно їх вивчає ботаніка, але це доядерні організми (прокаріоти), які разом з синьозеленими водоростями утворюють царство дріб'янок. Розміри бактерій дуже за-лежать від зовнішніх умов і коливаються в межах мікро-метрів і часток мікрометра. Довжина їх у межах 1 –10 мкм (рідко більше), ширина – від 0,2 до 1 мкм. Більшість з них одноклітинні, але є нитчасті багатоклітинні види.

За формою одноклітинні бактерії поділяють на коки, або кулясті; палички (бацили), які мають форму цилінд-ра; вібріони – мають форму коми; спірили – спіральне вигнуті палички (рис. 61).

За характером живлення бактерії поділяють на гетеротрофні і автотрофні. Гетеротрофні бактерії (їх більшість) у свою чергу поділяються на сапрофітів і симбіонтів. Бактерії-сапрофіти живляться органічними рештками відмерлих рослин і тварин, продуктами живлення людини. І Вони викликають гниття і бродіння (ферментацію) органічних речовин.

Гниття – це розщеплення білків, жирів і інших азотовмісних сполук під дією гнильних бактерій. В результаті гниття виділяються азото- і сірковмісні сполуки, які мають неприємний запах. Цей процес у природі відіграє величезну роль, оскільки очищає поверхню Землі від трупів тварин та рослинних решток.

Бродіння, або ферментація – це анаеробне розщеплення вуглеводів під впливом ферментів бактерій. Це і процес давно був відомий людям. Протягом тисячоліть люди виготовляли вино шляхом спиртового бродіння, квасили плоди і овочі шляхом мoлочнокислого бродіння тощо.

Нітрифікуючі бактерії розщеплюють аміак і амонійні солі до нітратів, які засвоюються рослинами. Ці бактерії поширені у водоймах і ґрунтах. Діяльність залізобактерій полягає в перетворенні оксиду заліза (II) на оксид заліза (III). Вони живуть у солоних та прісних водоймах, беручи участь у кругообігу заліза в природі. Сіркобактерії також жи-вуть у солоних та прісних водоймах. Вони окислюють сірководень та інші сполуки сірки.

За відношенням до кисню бактерії також поділяють на дві групи: аероби і анаероби. Аероби використовують для дихання