Звичайно бактерії розмножуються безстатевим шля-хом – поділ материнської клітини на дві дочірні. Ділення відбувається дуже швидко і йому передує реплікація ДНК. У сприятливих умовах деякі бактерії діляться кожні 20 – 30 хв. Іноді дві бактерії зливаються одна з одною. При такому злитті між ними утворюється цитоплазматич-ний місток, по якому речовини однієї клітини переходять в іншу. Такий процес нагадує статеве розмноження.

У несприятливих умовах (нестача їжі, погодні умови, отруєння середовища продуктами життєдіяльності бакте-рій) багато бактерій здатні стискатися, втрачати воду і переходити у стан спокою до появи сприятливих умов. Деякі види бактерій у несприятливих умовах формують спори. Спори характеризуються великою стійкістю до різноманітних несприятливих умов. Ці форми бактерій витримують тривале кип'ятіння, висушування, заморожу-вання, дію різних хімічних речовин.

Поширення бактерій в повітрі, ґрунті, воді, живих організмах. Як аеробні, так і анаеробні бактерії надзви-чайно поширені в природі. Вони зустрічаються в ґрунті, воді, живих і мертвих організмах. Число бактерій у навко-лишньому середовищі змінюється під впливом різних фак-торів (інсоляція, обробіток ґрунту тощо).

Кількість бактерій в 1 г ґрунту може досягати сотень мільйонів і навіть кількох мільярдів і залежить від типу ґрунту. Найменше їх знаходиться у підзолистих цілинних ґрунтах. Найбільше – в окультуреному чорноземі. Бактерії проникають в грунт на глибину до 5 метрів. Мікрофлора є одним із факторів, які сприяють утворенню ґрунту.

У воді різних водойм кількість бактерій буває дещо меншою, ніж у ґрунті. Так, у 1 мл води знаходиться від 5 до 100 тис. бактеріальних клітин. Менше всього бактерій у воді артезіанських свердловин і джерел, багато – у відкритих водоймах і річках. Більше всього бактерій знаходиться ближче до берега і верхніх шарах води.

Особливо забруднена вода відкритих водойм у тих місцях, куди потрапляють стічні води. Саме тут часто зустрічаються хвороботворні бактерії (збудники дизентерії, черевного тифу, паратифів, холери, бруцельозу тощо).

У повітрі бактерій зустрічається ще менше, ніж у воді. Забруднення повітря бактеріями залежить від багатьох

ВОДОРОСТІ

Загальна характеристика. Водорості – велика група найдавніших рослин. Будова їхнього тіла і розміри харак-теризуються великою різноманітністю. Існують мікроско-пічних розмірів одноклітинні, багатоклітинні і колоніальні форми (від тисячних часток міліметра), а також з різною будовою слані, що досягають 30–45 м.

Водорості –єдина група організмів, серед яких зустрі-чаються прокаріоти (синьозелені) і еукаріоти (решта від-ділів). В ядрах еукаріотичних водоростей виявлені струк-тури, що властиві ядрам інших еукаріот: оболонки, ядер-ний стік, ядерця, хромосоми.

Загальною ознакою для всіх водоростей є наявність хлорофілу. Крім хлорофілу водорості можуть містити й інші пігменти (фікоціан, фікоеритрин, каротин, ксантофіл, фікоксантин). Ці пігменти надають водоростям червоного, бурого, жовто-зеленого кольору, маскуючи основний зеле-ний. Наявність пігментів у клітинах водоростей забезпечує автотрофний тип живлення. Проте багато водоростей здатні в певних умовах переходити на гетеротрофне жив-лення (евгленові – в темряві) або поєднувати його з фотосинтезом (міксотрофний тип живлення).

Кількість видів водоростей перевищує 40 тис. Проте класифікація їх не завершена, оскільки не всі форми достатньо добре вивчені. У нас у країні прийнято ділити водорості на 10 відділів: синьозелені, пірофітові, золоти-сті, діатомові, жовтозелені, бурі, червоні, евгленові, зеле-ні, харові. Найбільша кількість видів налічується серед зелених (13–20 тис.) і діатомових (10 тис.) водоростей

Хламідомонада – мікроскопічна одноклітинна водо-рость грушоподібної або овальної форми. Поверхня кліти-ни вкрита прозорою безбарвною пектиновою оболонкою. На передньому кінці тіла оболонка утворює невелике випинання – носик, від якого відходять два джгутики. За допомогою цих джгутиків водорость рухається.

Хламідомонади розмножуються статевим і безстатевим шляхом.

Плеврокок – мікроскопічна одноклітинна наземна во-дорость без джгутиків. Під щільною безбарвною оболон-кою клітини знаходяться цитоплазма, ядро і пластинчас-тий хлоропласт. Звичайно клітини сполучені в групи по 4–6 і більше у вигляді пакетів, іноді утворюють короткі нитки. Статевого розмноження немає, зооспор не утворює. Поселяється плеврокок на корі старих дерев, особливо на північному боці, на землі в сирих місцях, на стінках глиняних горщи-ків з кімнатними рослинами, утворюючи на них разом з іншими водоростями зелений наліт. Плеврокок входить до складу слані багатьох лишайників. Хлорела – одноклітинна зелена водорость, має вигляд мікроскопічної нерухомої (без джгутиків) кульки до 15 мкм у діаметрі. Зовні клітини вкриті твердою двокон-турною оболонкою целюлозної природи. В цитоплазмі один чашоподібний хлоропласт з одним піреноїдом у потовщеній його частині. Ядро одне, але в живій клітині без спеціальної обробки його не видно.

Розмножується лише нестатевим шляхом.

Хлорела невибаглива до умов існування і здатна до інтенсивного розмноження, тому зустрічається всюди: у прісних водоймах, морях і ґрунті. Вона може вступати

у симбіоз з різними організмами, входить до складу лишайників.

Улотрикс дуже поширений у прісних річках, живе, прикріплюючись до підводних предметів, дає яскраво-зе-лені обростання. Баговиння улотрикса складається із нерозгалужених ниток різної довжини, які на початку росту прикріплюються до субстрату безбарвною видовже-ною клітиною – ризоїдом. Клітини ниток циліндричні або бочкоподібні, короткі. Кожна клітина має ядро, пристін-ний хлоропласт у вигляді неповного кільця і один або кілька піреноїдів.

Розмноження вегетативне, безстатеве і статеве.

Спірогіра – одна із найбільш поширених зелених нитчастих водоростей у прісноводних басейнах. Довгі нитки слані утворюють сплетення (баговиння) яскраво-зеленого кольору, до субстрату вони не прикріплюються і вільно плавають у воді.

Багато водоростей є біоіндикаторами при санітарно-біологічній оцінці вод або виконують функцію активних санітарів забруднених водойм.

У ряді країн водорості вирощують у