Чорногорська зона виділяється в південно-східній частині Радянських Карпат у вигляді смуги шириною 5-15 км. Більша її частина розташована на північному схилі. Вона ділиться на дві підзони: Ськуповськуго (північну) і Яловічерськую (південну). Скуповська підзона - це крупна мондклиналь, складена верхнемеловим піщаним палеогеновим фяишем. На північ підзона полого насуває на кросненскі відкладення Ськібової підзони. Для Яловічерекой підзони характерні вузькі луски, складені відкладеннями нижньої і верхньої крейди. На синклинальних ділянках і в найбільш крупних чешуях розвинута могутня товща сірих пісковиків чорногорської свити верхньої крейди (в межиріччі Чорного Черемоша і Чорній Тиси). Загальна потужність флигаевих відкладень цієї зони не менш 3500 м.

Дуклянська зона охоплює значну частину території південного схилу Карпат і простежується у виді смуги, що поступово розширяється на південний схід (до 30 км в басейні Латоріци). Освічена зона комплексом піщано-глинистих порід від нижньої крейди по олігоцен включно, характеризуються литофациальними змінами, особливе верхньокрейдяних і палеогенових відкладень. В її межах виділяється декілька структур-но-фациальних підзон, мають власні розрізи флішу і складаються з ряду луски. В цій зоні встановлена серія крупних поперечних розривних порушень: Сільський зсув з амплітудою переміщення до 600 м, Туріцкий, Родниковській, Голубінській, Стужницкий, Латоріцкий, Рікській. Цими порушеннями зона розбита на блоки, серед яких найбільш опущена ділянка, розташована між Туріцким і Родниковськім скиданнями. В південній частині Дуклянськой зони (Бачавськая підзона) широко розвинута верхньокрейдяна товща бачавских пісковиків. Породи інтенсивно дислоковані і розбиті численними скиданнями, що не виходять за межі отдельвох підзон. Загальна потужність флішу, що складає зону, не менш 4000 м.Магурска зона в межах Складчастих Карпат протягується у вигляді вузької смуги шириною 6-7 км і виклинивается в р. Сваляви. Складена вона сіроцвітами і строкатокольоровими відкладеннями палеогену потужністю більше 1000 м. Для неї характерні по рівно-лускова будова, інтенсивна дислоцированноеть і широкий розвиток поперечних розломів, один з яких простежується по долині Вужа.

Поркулецка зона характеризується розповсюдженням крейди відкладень, по діалогічних особливостях яких виділяється дві структурно-фациальние підзони: Буркутська (зовнішня) і Суховока (внутрішня). Перша має загальну моноклинальну будову із зануренням крейдяних товщ до північного сходу, друга складається з дрібних ізоклінальних складок лускової будови. Контакт Поркулецкой зони з самими зовнішніми структурними єлементами є крупним надвиг про мінливу по про стиранню крутизною нахилу його поверхні. Площина порушення вертикальна або близька до вертикальної в басейні Черемоша і становиться майже горизонтальній в р. Петрос. На захід від надвиг становиться більш крутим (40-50о)г Амплітуда горизонтального переміщення не менш 10 км.

Раховська зона складена тільки чорним, переважне тонкошаруватим трьохкомпонентним нижньокрейдяним флішем рахівскої свити. Відкладення свити зім'яті в дрібні ізоклінальні складки. Для структури зони характерне загальне моноклинальне залягання рахівскої свити. В цілому зона є покривом, мабуть, зірваний з своєї підстави, порожнистої насуває на зовнішні елементи Флішевих Карпат.

Мармарошській кристалічний масив розташований в основному на території Румунських Карпат. В межі Карпат він заходить двома невеликими виступами метаморфічних порід. Перший виступ - в околицях села Ділового (м. Типу), Кособокої Поляни (м. Косівська), Кобилецкой Поляни (м. Шопурка). Другий - приурочений до Чивчинськім гір (лівий схил верховий Чорного Черемоша). Масив є рез до підведену частину флишевой області Карпат, в межах якої на поверхню виведений її складно дислокований кристалічний фундамент. В будові обох виступів кристалічних порід нижній Герцинській і верхній Альпійський структурні комплекси. Нижній охоплює домезозойские утворення, верхній (триасові, юрські, крейдяні а палеогенові відкладення. В межах кристалічного масиву виділяються північна синклинальная і південна антиклінальна зони, що мають субширотні простягання, а також субмеридіональна центральна зона поперечних складок. В домезо-зойских утвореннях виділяється нижній метаморфічний комплекс (граніти, гнейси, слюдяні сланци, доломитовие мрамори, кварцити та ін.) підрозділяється на п'ять свит, і верхній, уявлений слабометаморфизованними осадковими породами каменовугольного і пермського віку (вуглисті сланці, вапняки, туфи, конгломерати, гипооносние аргиллити, пісковики). Мезозойські утворення уявлені метаморфизеванними відкладеннями тріаса і юри (кристалічні вапняки, доломіт, филлити, кварцити, пісковики, конгломерати, алевролити). Будова кристалічного масиву ускладнена густою сіттю розривних дислокацій. Крупні подовжні розриви сбросового або надвигового типу встановлені в районі сіл Кобилецкая Поляна, Ділове.

Зона Мармар до їхніх круч зчленовується з однойменним кристалічним масивом за системою конседиментаційних розломів і є його специфічним структурним продовженням, виклинивающимся між зоною Пенніноких круч і Зовнішніми Карпатами в с.Боржава. Структура зони є моноклиналь, ускладнену системою подовжніх і, у меншій мірі, поперечних розломів з розвитком дрібної складчастості, що не порушує загального тектонічного вигляду зони. В її північній частині простежуються найбільш стародавні отломения соймульскої свити (Kj) разом з комплексом різноманітних круч. Південніше виходять верхньокрейдяні і палеогеновие відкладення. В межах зони виділяється дві структур-но-фациалише підзони: Внутрішня (або Монастирецка) і Зовнішня (або Вежанська). Вигляд Зовнішньої підзони визначається широко розвинутими тут екзотичними кручами. Внутрішня підзона складена тонкоритмічним палеогеновим флішем шопурской звиті і дртовскими пісковиками.

Зона Пен пінских круч, видіялючого Флішевіє Карпати від Закарпатського прогинання, протягується вузькою смугою через велику частину Карпат до