Зона круч є прикордонною між Фліпювой областю і Внутрішніми Карпатами. Мармарошській масив, хоча й відноситься до складчастої області; є виходом на поверхню кристалічного фундаменту.

Під час флишеобразования певну роль грали вулканогенний і магматичний процеси. Зустрічаються в розрізі флишевих утворень вулканічні породи відносяться до спилит-кератофиро-завивання формації. Їхня освіта відбувалася в три фази: раннемело-вую, пізньокрейдяну і палеогеновую. Мезозойський магматизм характеризується основним (в меншій мірі середнім) складом, палеогеновий - кислим, відповідаючим липарито-дацитам або дацитам.

Окрім подовжніх розривних порушень - надвигов, розділяючих різня структурно-фациальні зони, підзони і окремі чещуї, - в складчастій області Карпат розвинуті поперечні і косо-направлені до загального простягання розриви. Вони мають різну протяжність і носять сбросовий характер. Серед цих розломів і У.В. Глушко /21/ виділяє два найбільш крупних. Один з них відділяє Паннонськую міжгірську западину від Центрально-Карпатськіх масивів і через Кошипе-Перемишль з'єднується з Володимир-Волинськім розломом, що обмежує Львівське палеозойське прогинання із заходу, Другий розлом відділяє Мармарошській масив від зони Мармарошськіх круч, простежується на Покутській розлом і намічається далі 1 аж до р. Залещики на Дністрі. На південний схід від другого розлому 1 Карпати утворюють підведену ділянку - Буковинське мабуть. Серед інших поперечних розломів, що зачіпають декілька структурно-фациальних зон, відомі Тереблінокий, БоржавокиЙ і Латоріцкий. Можливим продовженням останнього на північ є дислокації у фундаменті. Це довгоквущв розломи. Рухи чітко виявилися вже в орогенний етап, завдяки чому вони фіксуються в декількох крупних структурних елементах і супроводяться звичайно серією оперяючих розломів, що створюють глибокі і широкі зони інтенсивне тріщиноватих порід. Із зонами подовжніх порушень місцями зв'язані гипабиссальние інтрузії.

Закарпатське внутрішнє прогинання розташовується між Періпенінськім і Пріпаннонськім глибинними розломами. В структурному відношенні прогинання відноситься до Карпатської геосинклинальної області і представляє собою достатньо крупну і в той же час неглибоко прогнуту структуру. Розвинуте прогинання на гетерогенній дислокованій Карпатській підставі, створюючій нижній донеогенрвий структурний поверх, в якому встановлені кристалічні сланці і вапняки пачеозоя, доломіт і доломитиєированние вапняки тріаса, темно-сірі вапняки і мергелі юри, мергелі і аргиллити верхньої крейди і піскувато-глинистий фліш палеогену. Фундамент прогинання має складну блоко-надвигів будову про подовжньою зональною.

Верхній структурний поверх Закарпатського прогинання уявлений могутніми товщами молассових і вулканогенних утворень неогена. Уявлені вулканогенние породи андезитами, базальтами, дацитами, ліпаритами і їх туфами. Тіла малих интрузий, розвинутих серед порід вулканогенного і осадкового комплексів, складаються микрогра-нодиоритами, диорит-порфиритами, гранодиорит-порфиритами. Заповнення прогинання молассами почалося після першої карпатської складчастості. Молассовиє утворення по віку охоплюють весь міоцен, частина пліоцену і підрозділяються на ряд свит.

Вулканічні центри, що дали основну масу матеріалу, розташовувалися на південний захід від Солотвінської западини. Седіментація туфов відбувалася у водному морському середовищі, на початку тортона ізоляція морського басейну привела до підвищення солоності вод і утворення тереблянской свити, що майже повністю складається з кам'яної солі, яка утворює виходи на .дневную поверхню в ядрах .диапирових складок. В північній частині Солотвінської западини в новоселицкой свиті розвинуті шари конгломератів потужністю до 100 м. Завиванні інші свити уявлені глинистими і піщано-глинистими осіданнями.В Закарпатському прогинанні виділяють Солотвинську і Чоп-Мукачевську тектонічні зони. Накладеним тектонічним елементом є Вигорлат-Гутінська вулканічна гряда.

В тектонічному відношенні Солотвінська зона уявлена пологими і широкими, іноді досить протяжними, кули і подібним сообразними брахискладками. Особливістю западини є розвиток соляної диапировой тектоніки.

В Чоп-Мукачевськой западині широко розвинуті відкладення сармата і паннона значної потужності. В районі Ужгороду наголошується різке зниження потужності вулканогенно-осадочних відкладень до 600 м унаслідок блокових переміщень фундаменту. В районі Берегова простежується система горстов, пов'язана із значним підняттям фундаменту.

Вигорлат-Гутінська вулканічна гряда є своєрідною покров-, пере-*

кривающий різні частини Закарпатського прогинання і Флішевих Карпат, Вулканогенний комплекс залягає у вигляді пологої, злегка нахиленій до південного заходу регіональній синклинали. Будова його визначилося вулканічною діяльністю - наявністю стратовулканів, лавових потоків, гипабиссальних интрузий.

Для Закарпатського прогинання характерний наявність серії процольних і поперечних розломів. Тут виділяються Олександрово-Залужский, Тісенській, Береговській подовжні розломи і Ужгородський, Тереовінській, Апшицький - поперечні. Ці розломи створили блокову структуру прогиба, що відобразилася на розповсюдженні, потужності і фациальном складі моласс. Під неогеновим чохлом встановлений ряд розломів загальнокарпатського простягання, які обумовили розміщення центрів вулканічній діяльності. Утворилися вони на початку формування Закарпатського прогинання і носили конседиментагщонний характер.

3. ОСНОВНІ ГІДРОГЕОЛОГІЧНІ СТРУКТУРИ

Карпати - вельми складна гидрогеологична область, що характеризується різноманітними умовами покладів, циркуляції і формування мінеральних вод.

Розробку загальних принципів гідрогеологічного ройнування висловлена в роботах Б.Л. Лічкова, В.И. Лучицкого, Г.Н. Каменске-Рис.2.Схема основних гідрогеологичних структур Карпат: І - Прикарпатській артезіанський басейн,