Озер на території району дуже мало. Більша частина їх є заплавними (стариці в районі сіл Петриків. Антонівка, Купелів). Розміри їх невеликі, живляться головним чином від річкових паводків. В сухий період року вони часто висихають або перетворюються в болота.

У надрах Тлумацького району є прісні та мінералізовані підземні води. Їх поширення тісно пов’язане з геологічною будовою цієї території. Містяться вони в основному четвертинному водоносному горизонті, а місцями у відкладах корінних порід [23].

Ґрунти.

В межах Івно-Франківської області є різні типи і відміни грунтів.

Для території Тлумацького району характерні в основному тир типи грунтів: опідзолені чорноземи, сірі опідзолені грунти та глибокі мало гумусні чорноземи. Це пов’язано з різноманітними формами рельєфу, складом ґрунтоутворюючих порід, умов поверхневого ат ґрунтового зволоження і рослинності.

Більшу частину площі (33,9 тис.га) займають опідзолені грунти, які розміщені на водороздільних просторах і схилах. Інші грунти мають незначні площі: чорноземи на елювії – 2,2, лугові і чорноземно-лугові – 4,3, болотні – 1,5, дернові – 0,8, намиті – 0,9, розмиті грунти і виходи корінних порід – 0,3, не обстежено - 0,4тис.га.

На високих у вузьких водорозділах по берегах р.Дністер та ї приток переважають світло-сірі і сірі грунти, які на крутосхилах в різній степені змиті. Це низькопродуктивні грунти з нестійкою структурою, вміст гумусу в них невисокий.

Темно-сірі опідзолені і опідзолені чорноземи є найбільш розповсюдженими грунтами в районі (29,1 тис.га) і майже всі вони знаходяться на орних землях. На відміну від світло сірих сірих грунтів, вони володіють більш високим рівнем природної родючості, досить потужним і добре гумусова них профілем. Ці грунти добре забезпечені фосфором і помірно азотом та калієм. Вони більш структуровані і мають добре розвинуту капілярну систему [17].

Чорноземи на елювії карбонатних порід займають в районі невеликі площі, половина з них припадає на ріллю. Приурочені вони до крейдяних підвищень горбисто хвилястих водорозділів. Чорноземи характеризуються високим вмістом гумусу, доброю забезпеченістю поживними речовинами.

Лучні і чорноземно-лучні грунти залягають в заплавах рік, по долинах балок. Для них характерний добрий гумусовий профіль, значний запас поживних речовин, але вони часто бувають перезволожені. Лучні грунти зустрічаються в нижніх частинах схилів, по днищах балок, заплавах рік. Воин мають більш потужний гумусовий горизонт.

Дернові грунти приурочені до берегової тераси р.Дністер. Розмиті грунти і виходи пухких порід розміщуються на крутих схилах річкових долин, балок, ярів.

Болотні грунти займають найбільш низькі рівні заплав та днищ балок. Утворились вони в умовах постійного пере зволоження неглибоко залягаючи ми рунтовими водами, внаслідок чого весь їх профіль має виразні ознаки оглеєння.

Низинні торфовища поширені невеликими масивами в заплавах річок (села Гостів, Хоти мир, Бортники, с.м.т.Обертин та М.Тлумач). Торфи середньо- та високо зольні, кислотність їх нейтральна або близька до неї [7].

Клімат

Кліматичні умови району формуються під впливом таких кліматотвірних чинників: географічне положення, циркуляція повітряних мас і сонячна радіація. На місцевий клімат великий вплив чинять також різноманітні форми рельєфу, а також їх експозиція і висота. [29]

Згідно з характером розподілу радіаційного балансу в часі і по території району, відбувається розподіл температури. Зокрема пересічна температура за рік коливається від 5 до 3С. Взимку пересічні температури за місяць від’ємні (2-5С у грудні, -5-7С у січні, 4-5С у лютому). Отже, найхолоднішим місяцем в районі є січень.

Особливо низькі температури спостерігаються тоді, коли над нашою територією проходять маси арктичного повітря, що прориваються з Карського моря. Коли ж над районами проходять маси тропічного походження із Середземного моря, температура піднімається.

Відлиги на території району бувають досить часто і можуть тривати майже 20 днів у грудні і по 15 днів у січні та лютому. Середньорічні температури липня +18-18,5С, а січня –5-6С.

Взимку на території району випадає майже втричі менше опадів, ніж влітку. При цьому опади взимку не інтенсивні і мають переважно обложний характер. Річна кількість атмосферних опадів становить 60-700мм. Більша кількість їх випадає в теплий період року. Найбільш дощовий місяць червень, а найбільш сухий – вересень. [7].

Вітри переважно слабкі і помірні з швидкістю 0,5-1м/с, а в зимку 6-10м/с. В окремі періоди зрідка спостерігаються ураганні вітри.

У теплий період року на території спостерігаються й такі небезпечні явища погоди як грози, град, суховії.

Клімат району помірно континентальний з різновид ними мікрокліматичними зонами [20].

Рослинний покрив

Природна трав’яниста рослинність на території району збереглася дуже мало, оскільки більша частина безлісих територій розорана під сільськогосподарські угіддя. У непорушному стані природному стані вона збереглася тільки на нерозораних сіножатях і пасовищах. В трав’янистому покриві вологих і заплавних лук розповсюджені осоково-різнотравно-злакові і бобово-рінотравно-злакові з перевагою в травостої метелика лугового, вівсяниці лучної. Степова рослинність зустрічається дуже рідко, невеликими острівцями на незручних для розорювання ділянках. Вона представлена типчаком, Калерією, меренкою [5].

Діброви поширені на темно-сірих грунтах водороздільних височин і по крутих схилах біля виходів вапняків. Лісоутворюючою породою їх є звичайний дуб, до якого домішується скельний дуб. Іноді до них приєднується ясен, польовий клен в першому ярусі і берест, граб, осика, черемха, береза, черешня, горобина в другому ярусі. Серед чагарників знаходимо ліщину, татарський клен, калину, глід, пухнасту жимолость, крушину, терен, шипшину, кизил та ін. Букові ліси ростуть на ясно-сірих грунтах підвищених вододілів. Це так звана свіжа бучина, яка складає темні ліси з майже відсутнім підліском.

Методика та об’єкти досліджень.

Вивчення флори урочища “Пагур” розпочинаємо із встановлення видового розмаїття – складання переліку видів рослин. Для цього