Ще одним різновидом є механічна тканина. Вона виконує у рослинах опорну функцію, забезпечує пружність і міцність різних її частин. Серед них є клітини живі і мертві. Живі клітини мають нерівномірно потовщені стінки, а відмерлі – потовщені здерев’янілі. Часто клітини механічної тканини мають вигляд волокон, вона дуже міцна. 1мм2 витримує 20 кг.

Є в рослин і ефірні олії, смоли, бурштин, нектар.

Ефірні олії – це суміш летких речовин різної хімічної природи з сильним запахом. Пригнічують розвиток хвороботворних організмів – фітонциди, відлякують тварин.

Смоли – продукти життєдіяльності багатьох голонасінних і деяких покритонасінних рослин. Вони утворюють захисний шар в місцях пошкоджень поверхні рослин (лікувальною є живиця сосни).

Бурштин – скам’яніла смола хвойних рослин, що зростали в мезозойську еру.

Нектар – це водний розчин глюкози та фруктози з домішками ефірних олій. Приваблює комах, які ним живляться.

Тканини тварин.

В організмі тварин і людини виділяють 4 основні типи тканин. Епітеліальні, м’язові, нервові та тканини внутрішнього середовища.

Епітеліальні тканини складаються з клітин, які щільно прилягають одна до одної, які утворюють один або кілька шарів. Міжклітинної речовини в цих клітинах немає. Ці тканини вистилають порожнини тіла та внутрішніх органів, входять до складу залоз.

Епітеліальна тканини виконує захисну функцію. Захищає тканини розташовані глибше і регулює обмін речовин з навколишнім середовищем.

Різні залози мають в будові залозний епітелій, утворюють потрібні організму речовини (гормони, травні ферменти, слиз).

Вони різні за будовою.

Залежно від форми клітин, їхньої будови розрізняють плоский, кубічний, циліндричний, кільчастинй епітелій. Частини клітин спрямовані назовні і всередину різні за будовою. Епітелій різних груп безхребетних виділяє назовні захисний шар міжклітинної речовини – кутикулу.

Клітини поверхневого епітелію часто відмирають, пошкоджуючись, тому вони мають високу здатність до відтворення.

У тварин є тканини внутрішнього середовища. входять до складу різноманітних органів і створюють внутрішнє середовище організму.

Вони виконують різні функції захисту: опорну, живильну, транспортну, запасаючу, підтримують сталість внутрішнього середовища. У цих тканин добре розвинена міжклітинна речовина.

Ці тканини поділяють на рідкі (кров, лімфа та тканинна рідина), сполучні та скелетні.

Кров, лімфа та тканинна рідина є складовими внутрішнього середовища організму. Вони забезпечують транспорт поживних речовин, продуктів обміну, газів, біологічно активних речовин, а також захисні реакції, підтримують гомеостаз. Для них характерна наявність рідкої міжклітинної рідини – плазми та поміщених в ній клітин.

Сполучні тканини формують основу органів, забезпечують їхнє живлення. Вони беруть участь і у загоюванні ран. Заповнюють пошкоджені місця інших тканин внаслідок чого виникає сполучнотканинний рубець.

Серед них розрізняють: пухку сполучну тканину, волокнисту.

Пухка сполучна тканина міститься в усіх органах, супроводжує кровоносні та лімфатичні судини, заповнює проміжки між внутрішніми органами. Ця тканина складається з невеликої кількості клітин і невпорядковано розміщених волокон, між якими розташована пухка маса. Деякі її клітини здатні до фагоцитозу хвороботворних організмів.

Волокниста сполучна тканина містить велику кількість суцільно прилеглих один до одного волокон (сухожилки, зв’язки).

Ретикулярна тканина утворює основу кровотворних органів (червоного кісткового мозку, селезінки, лімфатичних вузлів) входить до слизової оболонки кишечнику та нирок. Вона складається з клітин, сполучених між собою за допомогою довгих відростків і особливих волокон.

У тварин є кісткова і хрящова тканини. У кістковій тканині відкладаються мінеральні солі (міцність).

Хрящова тканина має міжклітинну речовину з органічних речовин. З неї формується скелет зародків всіх хребетних тварин і людини. Входить в склад вушних раковин, гортані, сухожилків.

Складовою частиною опорно-рухового апарату є м’язова тканина.

Ці тканини здатні скорочуватися у відповідь на надходження нервових імпульсів. Це забезпечує рухи тіла і його частин. Здатні до регенерації (крім серцевого м’яза).

Розрізняють посмуговану (поперечно-смугасту), та непосмуговану (гладеньку), м’язові тканини.

Посмуговану поділяють на скелетну і серцеву.

Скелетна м’язова тканини утворює м’язи, які забезпечують рухи, а також м’язи язика, глотки, гортані, верхньої частини стравоходу.

Складаються з м’язових клітин. Клітини посмугованої тканини мають форму видовжених циліндрів, вкритих сполучно-тканинною оболонкою (м’язові волокна). М’язові клітини мають багато ядер.

Серцевий м’яз входить до складу стінок серця і деяких ділянок великих кровоносних судин. Волокна серцевого м’яза на відміну від скелетних, на мають сполучнотканинних оболонок. Тому збудження від одного волокна передається іншим у місцях їхнього сполучення та здатне спричинити скорочення всіх м’язових волокон передсердя і шлуночка.

Непосмугована м’язова тканини входить до складу стінок більшості внутрішніх органів. (кровоносних судин, шлунка, кишечнику, сечоводів, сечового міхура). Складається з одноядерних вегетоподібних клітин, що не мають посмугованості. Скорочення непосмугованої тканини мимовільні.

Нервова тканина складається з нервових клітин (нейронів) і розміщених між ними допоміжних клітин.

Нейрона здатні сприймати подразнення, перетворювати його на нервові імпульси і проводити їх до інших нейронів або певних органів.

Кожен нейрон складається з тіла і відростків. У тілі є ядро і органели. Відростки можуть бути 2х типів: довгий, розгалужений на кінці – аксон до 10 см. Функція – проведення нервового імпульсу від тіла нейрона.

Дендрити – короткі розгалужені, проводять нервове збудження до тіла нейрона.

Нейрони до поділу не здатні.

Нейрогнія – допоміжні канали нервової тканини, що проводять нервові імпульси і зберігають здатність до поділу. Вони заповнюють проміжки між нейронами і виконують живильну, секреторну, опорну, захисну функції.