Аналіз результатів орнітологічного дослідження західного регіону України

ОБ’ЄКТИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

В якості міжнародного стандарту методу лінійних трансект прийнята методика, розроблена в Фінляндії. Серед інших методів маршрутних обліків цей метод виділяється добрим математичним забезпеченням, що дає змогу вираховувати відносні щільності різних видів птахів [7,8].

Методом фінських лінійних трансектів можна за короткий час дослідити великі території і зібрати великий об’єм матеріалу. Цей метод можна використати і поза гніздового сезону.

Використовуючи маршрутні методи обліків отримуємо репрезентативні матеріали про орнітоценози регіону. На карті або схемі визначається маршрут, згідно якого проводитимуться обліки птахів. В маршрут повинні входити всі характерні біотопи в тих пропорціях, в яких вони представлені в регіоні. Можна планувати окремі маршрути в різних біотопах. В таких випадках матеріал по різних біотопах необхідно обробляти окремо.

Маршрутний метод розрахований в першу чергу на проведення обліків птахів на великих територіях, не менше 1 квадратного кілометра. Маршрут бажано планувати у вигляді прямої лінії (наприклад, користуватися квартальними просіками). Можна планувати і кільцеві маршрути, але так, щоб діаметр кільцевого маршруту або периметр досліджуваного квадрату були не менше 1,5-2 км. При плануванні маршруту необхідно уникати проведення обліків на межі біотопів.

Довжина маршруту повинна бути такою, щоб при ширині умовної трансекти в 100 метрів, облікована площа склала 10-15 % дослідної території [9].

В закритих (лісових) біотопах лінії маршруту не повинні проходити ближче 200-300 метрів одна від другої. В відкритих (луг, поле) – не ближче 500-600 метрів. Якщо є можливість, то краще прокласти маршрут таким чином, щоб лінія проходження не наближалась, при поворотах під час ходьби, на кілометр. Це допоможе уникнути повторних обліків птахів.

Багато дослідників вважають, що краще розділяти лінію проходження дослідника на відрізки постійної довжини в різнотипних біотопах, пропорційно представленості основних типів біотопів по всій довжині маршруту. В бідних біотопах (полі) довжина маршруту встановлюється рівною 1 кілометру, тоді як в багатих (узлісся) – 100 метрів.

Від одного вибраного відрізка до другого дослідник повинен переходити без проведення обліку птахів. Цей підхід добре застосований при вивченні біотопічної приуроченості видів, при проведенні обліків в високомозаїчних біотопах, де дуже важко правильно прокласти маршрут з рівнопропорційним охопленням всіх біотопів.

Однак він має свої негативні сторони. Це великі часові затрати (на переходи від ділянки до ділянки) і необхідність прокладання 4-5 відрізків в межах одного типу біотопу.

Тому на великих за площею однорідних біотопах вигідніше закласти одну лінію проходження, а не 4-5 її відрізків. В випадку високомозаїчних і невеличких за площею, біотопів, вигідніше мати декілька невеликих ділянок лінії проходження дослідника.

Розроблений маршрут повинен дотримуватися дослідником при повторних відвідуваннях, що дозволить отримати найбільш достовірні дані про щільність населення птахів. Цього правила слід дотримуватись при проведенні досліджень в гніздовий період.

Слід відмітити, що деякими авторами сильно критикується практика проведення обліку на маршруті один раз за сезон. Вони вказують, що на результати одноразового обліку сильно впливають навіть невеликі порушення фенологічного циклу даного сезону порівняно з попереднім і зміни погоди під час обліку, що, таким чином, може дати помилкові уявлення про зміни чисельності птахів. Робиться пропозиція робити не менше двох обліків під час гніздового сезону на кожному маршруті і при аналізі результатів використовувати максимальні або середні величини для кожного виду. Один облік слід провести у період активного співу вівчарика-ковалика, тобто з 20 квітня по 5 травня. Це співпадає з періодом інтенсивного співу таких ранніх гніздових птахів, як дрозди, кропивник, малинівка.

Якщо маршрут включає в себе різні біотопи, бажано його планувати так, щоб з сходом сонця облік проходив у лісі і тільки потім у відкритому ландшафті. Обліковець повинен рухатися за маршрутом повільно і часто зупинятися, щоб слухати голоси птахів і записувати спостереження. Рекомендується облік проводити зі швидкістю від 1-1,5 км/год ( у гніздовий період) до 2-5 км/год (зимою). Біля сполоханих птахів не рекомендується зупинятися, щоб не привертати уваги сусідніх птахів.

Повільне і рівномірне проведення обліку полегшує дотримуватися запланованого маршруту і визначення пройденої відстані (наприклад, крокоміром). Якщо доводиться обходити важкопроходимі місця, обліковець негайно повинен повертатися на маршрут при першій можливості.

Як показує досвід, дуже важливу роль відіграє форма ведення польових записів. Форма польових записів – це компроміс між екологією часу і бажанням записати максимум інформації, пов’язаної з кожною побаченою пташкою у формі, яка дозволяє проводити обробку цієї інформації в майбутньому.

Під час обліку всі птахи, що спостерігаються реєструються на схемі маршруту (мал.1), на якій вертикальними лініями показаний сам трансект і смуги по 25 м з обох сторін (головна смуга). Фіксуються і птахи, які спостерігаються дальше 25 м від трансепта – додаткова смуга обліку. Дві смуги разом утворюють загальну смугу обліку.

З правого боку листка записується коротка характеристика біотопу, вказуються домінуючі види рослин. Необхідно також вказати довжину маршруту в межах кожного біотопу і загальну довжину маршруту. Запис потрібно робити дуже детально.

Горизонтальними лініями відмічаються границі біотопів, а пунктиром розбивається маршрут на відрізки довжиною 100 метрів.

400 м

300 м

Біотоп | Старий мішаний ліс. Ялина з домішками берези і осики. Підріст рідкий. Сонячно.

200 м

100 м

Додаткова (25 м) |

Головна

(25 м) |

Головна

(25 м) |

Додаткова

(25 м)

С М У Г И

Мал. 1. Реєстрація обліку птахів використовуючи

метод фінських лінійних трансектів.

На схемі маршруту, починаючи з нижнього краю, відмічають всі спостереження за допомогою символів і скорочених назв птахів. Птахи відмічаються