Пернаті Прикарпаття були предметом дослідження М.К.Тарасової (1952), яка вивчала екологію водоплавних верхів’я Дністра [44], а також І.Ф.Андреєва (1953) [45] та О.М.Клітіна; останній опублікував серію повідомлень про авіафауну Чернівецької області і зробив у 1959 році огляд птахів Буковини. О.М. Клітін визначив у Східному Прикарпатті (Буковина) 192 види птахів, з них 172 – гніздових [46-49]. В 1954 році про знахідку сірійського дятла в Прикарпатті повідомляють Ф.Й.Страутман і М.П. Рудишин (1954) [50].

Живлення птахів у західних областях України досліджено в працях К.А.Татаринова [51,52], М.І.Черкащенка [53-55]. М.І.Черкащанко у співтоваристві видав працю з екто- і ендопаразитофауни водяно-болотяних і дупло-гніздових птахів долини верхньої течії Дністра.

Під час експедиційних виїздів і стаціонарних досліджень збирались матеріали в Поліссі, на Волино-Поділлі, в Прикарпатті, Карпатах і Закарпатті. В проведених дослідженнях активну участь приймала велика група колишніх студентів: М.Рудишин (Карпати, Полісся, Волинь, 1950-1953), Н.Сребродольська (Закарпаття, Полісся, 1949, 1953-1962) [56-58], М. Лисова (Закарпаття, 1947-948), І.Валента (Карпати, 1952), Т.Неіжкаша (Карпати, 1948), С. Коцюбинський (Карпати, 1949), Л.Матвіїва (північне Поділля, 1951), З.Павлов (центральне Поділля, 1954), К.Лола (Волинь, 1953), В. Войцеховський (Волино-Поділля, 1951-1953), Т. Черватюк (Полісся, 1959), Б. Дробинський (Поділля, 1961), Є. Світлик (Волино-Поділля, 1961-1962) і ряд інших. В збиранні матеріалів приймали участь лаборанти кафедри зоології хребетних і зоологічної лабораторії Львівського університету Н.Антоневич, С. Войтович, В. Климишин і інші.

В результаті виконаної роботи були зібрані колекції яєць, гнізд і шкурок птахів більше ніж 5 тисяч екземплярів, а також проведені спостереження над термінами прильоту і відльоту птахів, появи зимуючих форм, відкладання яєць, вилупування пташенят і т.д.

Дуже цінні матеріали опубліковані прекрасним знавцем птахів О.О.Грабарем в зведенні “Птаство Подкарпатской Руси (Avifauna carpatorossica)” (1931) [23], “Хижое птаство Подкарпатья” (1941) [24] і ін. Особливо багато займався О.О.Грабар вивченням рядів хижих птахів і сов. Ним була зібрана і майстерно виготовлена прекрасна колекція опудал, яка нараховувала близько 250 екземплярів хижих птахів і сов.

Опубліковані в різноманітних, часто маловідомих виданнях праці польських, чешських і українських орнітологів, які нерідко являють собою безперечний науковий інтерес, дозволяють вияснити історію розвитку і формування фаун, динаміку ареалів окремих видів, встановити видові і кількісні зміни фауни птахів у зв’язку із зміною клімату, ландшафтів, прямим впливом з боку людини і природнім розселенням тварин. Що стосується територій західних областей України, то змін у фауні під впливом різного роду факторів за минулі 100-150 років констатується дуже і дуже багато.

У Львові є науково-природознавчий музей Академії наук України з його багатими колекціями, які нараховують близько 2,3 тисяч опудал, скелетів, шкурок птахів, з багаточисельними кладками яєць і гнізд, зібраних в основному на території західних областей України. У фондах музею є опудала і шкурки птахів, здобутих в різних пунктах Волино-Поділля, Полісся, Прикарпаття, Карпат.

Неоднорідність видового складу птахів в різних районах західних областей України пояснюється в першу чергу характером їх ландшафтів. Західні області України – Волинська, Рівненська, Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Чернівецька і Закарпатська – витягнуті з півночі на південь більше ніж на 500км. Їх території розташовані в різних природно-кліматичних зонах. Більша частина Волинської і Рівненської областей лежить в межах зони змішаних лісів; переважаюча частина території Львівської, Івано-Франківської і Тернопільської областей входить до складу лісостепової зони; східна частина Тенрнопільської, північна частина Чернівецької і південні райони Закарпатської областей відносяться до степової зони і, накінець, значні простори південних районів Львівської, Івано-Франківської і Чернівецької, більша частина території Закарпатської областей зайняті гірськими ландшафтами Карпат з їх вертикальною поясовістю в розподіленні рослинності.

В складі фауни птахів західних областей України, завдяки їх географічному положенню в центрі Європи, спостерігається, крім осілих, гніздових, пролітних і зимуючих, досить велика група залітних видів – біля 50 форм. Деякі з них не приводились орнітологами для західних областей України, а такі види, як велика морська чайка, полярна гагара, білощока казарка, бородач чи ягнятник, не вказувались для України в цілому, не були включені до списків і визначники птахів України. Констатуючі для території західних областей України залітні види відносяться до різних систематичних груп, їх зальоти відбувались в різні періоди року, з різних напрямків і обумовлені різними факторами.

Аналіз видового складу птахів західних областей України показує, що на даній території зустрічається більше трьохсот (315) осілих, гніздових, пролітних, зимуючих і залітних видів птахів. Нарахування в складі авіафауни представників тих чи інших рядів родин, чисельність особин і їх домінуюче значення в господарюючих біогеоценозах, особливості поширення і розподілення на досліджуваній території визначаються положенням цієї авіафауни в центрі Європи, різноманітністю існуючих тут природніх зон і ландшафтів.

Спроби зоогеографічного, а в тому числі і орнітогеографічного, районування західних областей України і особливо Карпат робились в минулому і в наш час. Роздуми з цієї причини викладені в працях М. Мензби–ра (1882,1889) [59], Л. Портенко (1927)[60], Є.Ромера (1928), Р.Кунца і Я.Носкевича (1938), Л. Портенко (1950) [61], О.Кістяківського (1950) [62], І.Сокура (1951) [63], Ф. Страутмана (1954, 1958) і К. Татаринова (1954, 1958) [64,65], О. Мигуліна (1956) [66] і ін.

В наш час створено ряд орнітологічних товариств, які займаються проблемами вивчення та охорони птахів.

Так, в лютому 1984 року відбулася перша нарада орнітологів та аматорів заходу України в м. Тернополі, на базі педінституту, друга нарада пройшла