Орнітологічне дослідження.

Уявіть собі на хвилину, що в наших садах, лісах, полях не стало птахів, не чути їх мелодійного співу. Такий ліс чи парк став би мертвим, сумним, глухим, бо здавна давен, люди привикли до співу птахів, до того, що пірнаті стали справжніми партизанами у боротьбі з комахами-шкідникаим. Недарма матері, бабусі в Україні ласкаво з любов’ю називають своїх маленьких дітей та онуків – пташенятко, ластівонько, горобчик, зозуленька.

Ви може бачили колись край дороги біля криниці з водою дерев’яного журанля?, а розмальовані стіни і печі в сільських світлицях? А вишиті рушники, скатерті, картини народних художників, писанки?

Дуже багато в Україні є народних прикметів про птахів. В народі давно підмічено, що птахи можуть передбачати погоду в різні пори року. Ці прикмети передаються з покоління в поколіня і дійшли з сивої давнин до нас.

Чимало їх мають наукове обгрунтування. Часто кажуть! – прикметі вір, але перевір.

Отож про птахів – синоптиків поговоримо.

Горобець дружньо цвірінькає перед відлигою;

птахи стовбурчать пір’я – на непогоду;

птахи просто прилітають на гнізда – буде гарна весна;

Ще про птахів можна писати і писти.

Справа в тому, що майже всі поети в своїй творчості висвітлюють про птахів.

Багато закоханих хлопців називають свою дівчину – пташкою.

Отже, птахи – це крона всього світу, і ми повинні їх оберігати.

У світовій фауні налічується 8 тис. 600 видів птахів. На Україні 360. Птахи поширені по всій земній кулі, від північного полюса до Антарктиди. Англійський вчений Томас Гекслі назвав птахів рептиліями, які піднялися в небо.

Безсумнівно, предками птахів були давні рептилії псевдозухії, вони нагадували ящіок і вели наземний спобіб життя. Під час бігу опиралися лише на задні кінцівки. Вважають, що деякі псевдозухії перейшли до деревного способу життя; лусочки, що вкривали тіло, видозмінилися на пір’я, а передні кінцівки – на крила. У будові скелета псевдозухій є спільні ознаки з птахами. Вважають що відособлення птахів від плазунів відбулося у кінці тріасового – на початку юрського періодів мезозойської ери (близько 170 млн.років тому).

У відкладах юрського періоду знайдено відбитки скелета й оперення археоптерикса – тварини, яка займала проміжки положення між плазунами і птахами. Тіло археоптерикса було вкрите пір ям; кінцівки перетворилися на крила ( проте на них ще були 4 пальці з кігтями); ключиці зрослися у вигляді дужки, лопатка була саблеподібна.

Багато ознак, спільних із рептиліями є в будові і сучасних птахів. Поряд із цим у процесі еволюції птахів відбулося ряд істотних морфологічних перетворень практично всіх систем органів, що забезпечило значну інтенсифікацію фізіологічних процесів, підвищення рівня життєдіяльності і здатність до польоту.

Розвиток орнітології тісно пов’язаний з іменами вітчизняних учених К.Ф.Кеслера, П.П.Сушкіна ,М.О.Мензбіра.

У зв’язку з польотом розміри птахів варіюють у енвеликих межах. Маса найбільших літаючих птахів 14-16 кг (лебеді, дрохви, грифи), найменишх – 1,6-2 г (колібрі). Втрата здатності до польоту часто зумовлює збільшення розмірів: маса деяких пінгвінів до 4 кг, африканського страуса 80-100 кг. У птахів невелика голова, довга рухома шия, компактний тулуб і сильно редукований хвіст. Передні кінцівки еретворилися на крила. Задні служать для пересування по твердому субрату або плавання. Тіло птахів врките пір’ям, яке надає йому обтічності, має захисне значення і в комплексі з іншим пристосуванням забезпечує політ. Пір’яний покрив властивий лише птахам.

Ембріональний розвиток пера свідчить про його генетичну спорідненість із лускою рептилії (рогові лусочки зберігаються у птахів на задніх кінцівках). Перо є похідним епідермісу шкіри і складається з рогової речовини – кератину.

Розрізняють кілька типів пер: контурні, пухові, нитко – та интикоподібні. Птахам властиве яскраве забарвлення пір’я, що зумовлюється як наявністю пігментів (мехамінів та лінохромів), так і особливостями мікроспопічної структури пера. Механізми зумовлюють чорне та сіре забарвлення:

Лінохроми – червоне, зелене та жовте.

Металічний блиск пір’я, властивий багатьох птахам, зумовлений інтерференцією світла в зовнішніх оболонках пера. Шкіра у птахів тонка, суха, вона позбавлена залоз.

Із шкірних залоз у птахів є тільки куприкова, яка розташована на верхній основі хвоста. Вона виробляє жироподібний секрет, що виділяється крізь протоки, коли птах натискає на залозу дзьобом. Скелет легкий і міцний.

Отже, завдяки віднсоно великій чисельності, значній рухливості і високому рівню птахи відіграють помітну роль у біогеоценозах.

Любов до птахів є причиною того, що люди намагаються тримати їх і вдома. Проте тримати в клітках слід тільки тих птахів, яких здавна розводять з цією метою – папуг, голубів, канарок, тропічних ткачикових та ін.

Виловлювати в природі співочих птахів – чижів, щиглів, снігурів, коноплянок – означає збіднювати природні біоценози. Більшість диких птахів, які потрапляють у клітки любителів, приречені на загибель. Тому серед заходів з охорони птахів одни із найважливіши є роз’яснювальна робота серед населення.

Важливо, щоб усі групи населеня оволоділи нормами правильної екологічно грамотної поведінки у природі. Лише тоді можна домогтися того, щоб усюди в природі жили птаи, проводили свою корисну роботу, милували нас своїми яскравими фарбами, веселою метушнею і мелодійними співами.

4.1. ХАРАКТЕРИСТИКА РЯДІВ ПТАХІВ

Грак, гаворон, грач. Corvus frugilegusl. Блискучо-чорні птахи, трохи менші за ворон. Маса до 500 г. Усе опірення чорне, навколо дзьоба голе шкіряне кільце. Молоді птахи бурувато-чоні, без блиску.

Поширені майже по всій Європі, кірм крайньої півночі, в Передній, Середній Азії в Забайкаллі і на Далекому Сході, на схід до понії.

Птахи частково перелітні, частково осілі й кочові в південних районах свого поширення. Зимують в