не можемо не відмітити, що більшість так званих праць торкається окреммих вузьких питань, охоплює невеликі території (Буковина, Тернопільщина, Полісся, прикрапаття, Карпати і т.д.), без спроби узагльнити маючи дані для всієї території західних областей УССР. Для подібного роду глибокгоо і всестороннього критичного аналізу авіафауни західних областей УССР необхідно було володіти досить обширними достовірними даними, матеріалами, зібранимми з можливого більшого ичсла пунктів досить різнорідної по природніх умовах території західних областей УССР.
Саме географічне положення ьцого краю примушує враховувати стан і рзультати орнітологічних дослідів польських, чеських, венгерських, румунських зоологів. З часом, після того як був встановлений взаємний обмін науковою інформацією, літературою, в результаті особистого спілкування, участі в міжнародних конференціях і нарадах орнітологи західних областей УССр отримали омжливість більш повно слідкувати за розвитком родинних їм областей наук в сусідніх країнах народної демократії і координувати з вченими цих країн свої досліди.
Вивчення орнітофауни західних областе УССР проводились вченими на протязі 18 років, починаючи з 1945 року.
В результаті пророблеонї праці були зібрані колекції яєць, гнізд і шкірок птаів більше ніж 5 тис. екземплярів, а також проведені спостереження над строками приліту і відліту птахів, появи зимуючих форм, відкладки яєць, вилупленя пташенят і т.д.
Викладач кафедри зоології хреебтних тварин Львівського університету Н.І.Срібродольська, на протязі 10 років (1953-962) вивчала водоплавних, болотних птахів Тернопільщини, акцентуючи свою увагу на екто- і ендопарацитофауні. Разом з тим нею і студентами дипломниками зібрані досить ціні матеріали о фенології птахів, які були представлені вченими, використані ними при написанні праці.
Плазунів західного регіону України особливо упішно вивчають в останнє двадцятиріччя (1951-1971 рр.) Їх майже завжди описують разом з земноводними, тому ми докладно не зупиняємося на аналізі літератури, в якій досліджуються ці хребетні, оскільки ц вже було зроблено при розгляді попереднього клону тварин.
Плазунів Поділля вивчала І.В.Маринова (9160, 1961) [ ]. У своїх статтях вона повідомляє по 7 видів плазунів: болотяну черепаху, веретінницю, прудку і живородящу ящірок, звичайного вужа, мідянку та звичайну гадюку. О.О.Кістяківський, О.П.Корнєєв, О.Й.Пащненко (1955) займалися вивченням плазунів Полісся (виявлено 7 видів, з них три види змій, три види ящірок і болотяна черепаха). Загальні зведення про пацюків України, в тому числі і західних областей, є в монографії В.І.Таращука “Земноводні та плазуни” 1959 [1].
Птахи заходу УРСР вивчені досить глибоко. Протягом 1948-1972 рр. орнітологи Львова, Чернівець, Києва, Кременя, Тернополя, Ужгорода, Івано-Франківська, Ленінграда, Кишенева досліджували авіафауну цієї території.
Отже, після возз’єднання західноукраїнських земель з української РСР вивчення фауни хребетних порівняно з попередніми періодами зробимо великий крок вперед. Докорінно змінились самі зоологіні дослідження, кі тепер ведуться на рівні найновіших досягнень популяційної екології, біоценології з врахуванням народно-господарського значення фонових видів.
5. НАЗВА КУРСОВОЇ РОБОТИ:
Основою для написаня оботи і результати обліків, проведених у квітні-травні 2000-2002 рр., а також матеріалів наявнх у фондах Тернопільського біосферного заповідника. Було пройдено маршрут 15 км і в районі дослідження нами зарєєстровано 431 вид птахів, які відносяться до 16 рядів.
У порівнянні з результатами першої інвертаризації фауна птахів заповідника поповнилася 27 видами: Gavia stellata, Podcep ruficollis, Botaurus stellacis, fxobrychus minutus, Egretta garreta, Ardeeo purpurea, Plegadis fatcinellus, Anas Penolope, Milvus milvus, Buteo Lagopus, Aguita clanda, falco vespertinus, fulica atra, Grus grus, Gallinago media, Numenius Phacopus, Argolius funereus< Athene noctua< Merops apiaster, Motacilla flora, lanius excubitor, locustella fluviatiles, Sylvia nisorsa, Ocnanthe oenanthe, Serinus, Emberira calaandra.
Поряд з цим ряд видів слід відносити до випадково залітних (24). Cavia stellata, Podices ruficollis, Podiceps nigricollis, Botaurus stellaris, Ixobruchus minutus, Egretta garreta, Ardea purpurea, Plegadis falcinellus, Anos penelope, Milvus milvus, Circactus gallicbs, Agnila clanda, falco, vesperinus, Fulica atra, Gallinago media, Nuuumenius pharapus, Chlidonids niggra, Asio flammeus, Caprimulgus curoparus, Coracias garrulus, Acrocephalus scirpaceus, Sylvia nisoria, Regulus ignicapillus, Emberisa calandra.
Ймовірно, що в результаті подальших досліджень списки птахів масивів, подібних за фізикогеографічними умовами, будуть наближатися один до одного.
ІІІ Об єкти, етоди і програма дослідження
Матеріал для написання роботи зібраний на протязі 5 років (1998-2002).
Програмою було передбачено проведення маршрутних досліджень.
Мета роботи:
вивчити видовий склад і чисельність птахів на пробних площадках у різних типах біогеноценозів, встановлення їх структурних та функціональних показників;
дослідження змін в орнітофауні природи екосистеми під впливом техногенного забруднення;
встановлення фонового забруднення популяцій орнітофауни тхногенними полютантами;
визначити найбільш інформативні види – індиктаори забруднення довкілля;
розробити коцепцію імпактного орнітохімічного моніторингу забруднення навколишнього середовища промисловими видами теплоенергетичних комплексів.
Було обстеежно 100 га лісових масивів 36.07 кв.м ставкових комплексів. Під час експедиційних робіт вивчалось поширення рідкісних видів. Розташування місць гніздування колоній голінастих (Ciconifformes), поширення та щільність гніздування лелеки білого (Cicconia ciconia L).
Для вивчення якісного та кількісного складу орнітокомплексів використовувався маршрутний метод обліку птахів з фіксованою смугою обліків. [Приєдниска, 1986, Jarinen, Vasimen, 1977]. Перед провдеенням обліків, оперативність визначення відстані від зафіксованого птаха до вісі трансекту. Для трніровки вибирали маршрут з високомазаїчними біотопами і за короткий проміжок часу (один-два тижні)пройти його 10 раз з різною швидкістю при різних кліматичних умовах. Отримані результати записували і фіксували швидкість ходу в різних умовах біотопу) погоди, щільності птахів. Потім результати порівнювались. Результати двох-трьох обліків, які подібні на 50-75% вважали задовільними, а режим проведення обліків у точні дні – близькими до оптимальних.
Початок і протяжність обліків планувався так, щоб охопити весь гніздовий сезон.
Найкращим індиктаором, який дає поправки на терміни проведення обліків є активна пісня вівчарика-ковалика (Phyloscoppus cjllybyta l.), що співпадає з періодом інтенсивного