bak1
Кредитування. Аналіз процесу кредитування.
Зміст.
Вступ 4
Сутність, класифікація і призначення кредитів
комерційних банків в Українi. 8
Класифікація і характеристика кредитних операцій. 8
Організація кредитного процесу. 13
Характеристика об'єкта дослідження. 19
Джерела погашення кредитів. 23
Діюча практика урахування й аналізу кредитів. 28
Бухгалтерський облік операцій по видачі і
погашенню кредитів. Кредитна документація 28
Аналіз діючого порядку формування
банківського кредиту. Ціна банківського кредиту. 34
Етапи видачі кредиту. Облік кредитної документації 42
Етапи контрольного супроводження кредитних
коштів 51
Аналіз банківських кредитів. Внутрішньобанківські
методи і системи забезпечення економічної безпеки в сфері
кредитування. 58
Аналіз активних операцій банку. Аналіз і оцінка
якості кредитного портфеля банку. 58
Оцінка платоспроможності і ліквідності
підприємства. 63
Оцінка кредитоспроможності підприємств
малого бізнесу. 70
Формування страхових резервів і резервних фондів. 76
Порівняльний аналіз прибутків банку. Аналіз
прибутку банку від кредитної діяльностi. 83
Висновок. 88
Література. 91
Додатки. 93
ВСТУП
Під об'єктом дослідження варто розуміти - кредит, облік і аналіз кредитів. Метою бакалаврської роботи ставиться розкриття сутності кредиту, його облік і аналіз на прикладі К Б “Фінанси та кредит”. A також на основі матеріалів аналізу й оцінки виявити шляхи підвищення ефективності кредитної й інвестиційної діяльності комерційного банку в умовах проведення урядом і НБУ реформ по стабілізації економіки. Проблема складається також у визначенні засобів підвищення ефективної кредитної діяльності банку.
В Українi в останнi роки сформувалася дворівнева кредитно – грошова система . Вiдповiдно до закону “Про банки та банківську дiяльнiсть’’ банкiвська система складається з Національного банку України та мережi комерцiйнихбанкiв.
Національний банк – центральний банк України, її емiсiйний центр.Саме вiн проводить державну політику в сферi грошового обiгу та кредиту. Основна функція комерцiйних банків – здiйснення на договірних засадах кредитного, розрахункового та касового обслуговування підприємств та органiзацiй.
Якщо проаналізувати розвиток банківської системи в Україні, то можна сказати, що з 1998 року почався кількісний стиск банківської системи, основною метою якого було підвищення надійності банківської системи країни. Стиск банків досягалося шляхом жорсткості вимог Національного банку, посиленням конкуренції між банками. Основним завданням Національного банку стало якісне покращення діяльності всіх банків і формування груп, що наближаються до світових стандартів.
Виконання або невиконання нормативів є основним критерієм оцінки діяльності банків. За період із 1998 р. були відкликані ліцензії на проведення банківських операцій у ряду банків за невиконання ними нормативних вимог.
Національний банк як орган державного регулювання докладав зусиль до того, щоб додати потрібний напрямок до змін, що відбуваються, у банківському секторі. Деякі процеси вже не відбуваються так стихійно, такі, наприклад, як злиття банків, яким створюється режим сприяння. По ряді банків відповідно до законодавства був введений режим санації.
Достатньо тривалий час знаходився в режимі санації один із найбільших, так називаних, «колишніх» банків - Агропромбанк. Судячи з теперішнього стану банку санація дала необхідні результати, банк здійснює розрахунково-касове обслуговування і намагається повернути загублених клієнтів.
Але, як показали події 1998-1999 років, процедура санації не завжди призводить до задовільних результатів і від банкрутства не застраховані навіть найбільші українські банки, не говорячи про середніх і дрібних.
Крім того необхідно відзначити недовіру населення країни до комерційних банків. Тому спроможність задовольняти зобов'язання перед клієнтами в будь-який час є важливим чинником у конкурентній боротьбі.
Ситуація на фінансовому ринку ускладнюється тим, що усе наростаюча нездатність комерційних банків здійснювати платежі, видавати довгострокові кредити для розвитку реального капіталу неминуче відіб'ється на платоспроможності підприємств і спровокує подальший спад виробництва. У обстановці економічного спаду комерційні банки працюють в області підвищеного ризику. Про це свідчить найбільше поширені причини банкрутства банків: невдалі пошуки учасників нового капіталу; надання «поганих» кредитів;
корупція в рядах верхнього менеджменту;
некваліфіковане керівництво, що не уміє вчасно розпізнати ризик втрати активів;
ріст банківських витрат;
перевищення можливостей над попитом;
неякісний аналіз інформації про ситуацію на фінансовому ринку і клієнтах банку.
Одним з найважливiших елементiв ринкової iнфрастуктури є комерцiйнi банки. Вони вiдiграють вирiшальну роль в здiйсненнi взаємозв'язку мiж виробниками продукцiї (продавцями) та її споживачами (покупцями), проводять розрахунки мiж ними, залучають за плату тимчасово вiльнi кошти юpидичних i фiзичних осiб, надають кредитнi ресурси, виконують багато iнших операцiй та послуг.
Вже декiлька рокiв в Українi вiдбувається створення двохрiвневої банкiвської системи, в якiй поряд з Нацiональним банком дiють численi комерцiйнi банки. Головний банк України – Національний банк досягнув у 1997 році значних успіхів у зменшенні інфляції до 10.1% за рік. Головною задачею НБУ було забезпечення стабільності цін і національної валюти.
В 1998 рік банківська система увійшла в складні умови. Зменшувалась активність суб’єктів господарської діяльності, відчувалось подальше падіння промислового виробництва і сльського господарства.
З 1 січня 1998 року банківська система перейшла на роботу по Міжнародній системі бухгалтерського обліку (МСБО).
Великого значення набуває вмiння банкiвських спецiалiстiв в процесi посилення конкуренцiї на ринку банкiвських послуг вибрати найрацiональнiшi менеджерськi рiшення, розрахувати ефективнiсть їх рiзних варiантiв, робити тактичнi i стратегiчнi прогнози, здiйснювати контроль за дотриманням законодавчих норм в проведеннi банкiвських операцiй, а також за шляхами i формами досягнення стабiльного прибутку. Тому для будь-якого банкiвського працiвника вкрай необхiднi знання, що дозволяють аналiзувати банкiвську дiяльнiсть на основi якостi її менеджменту.
Це стосується i власникiв та керiвникiв недержавних i державних пiдприємств, органiзацiй, установ, якi в тiй чи iншiй мiрi взаємодiють з фiнансово - кредитною системою. Вступаючи в дiлове партнерство з комерцiйними банками, суб'єкти ринкової економiки переслiдують рiзнi цiлi.
З одного боку, вони зберiгають в банках грошовi заощадження, отриманi вiд реалiзацiї