Чисте сальдо готівки розраховуються як наявні кошти по Активу балансу за мінусом заборгованості за кредитом. Воно показує наявність вільних ліквідних активів I класу, що можна використовувати для погашення боргу.

Показник рівномірності розподілу прибутку показує, якими частинами на період кредитування буде надходити запланований прибуток. Якщо значення цього показника в межах 30%, то розподіл можна вважати рівномірним.

У залежності від значень цих показників можна підвищувати або знижати клас кредитоспроможності клієнта.

Якщо за кредитом звертається знову утворене підприємство, у якого, як правило, баланс "нульовий", то тут доцільно використовувати методику оцінки їхньої кредитоспроможності на основі оцінки ділового ризику. Особливу увагу варто зробити на перевірку техніко-економічного обгрунтування кредиту, наявність договорів на постачання і реалізацію, звернути увагу на ліквідність товару, порівняти розмір позички і планований прибуток. Можна скласти пропорцію: у скільки разів прибуток повинний перевищувати розмір позички, щоб підприємство могло без проблем погасити кредит і відсотки. Особлива увага варто звернути на забезпечення кредиту. По таких підприємствах реально оцінити лише показник заможності власними, а також коефіцієнт ліквідності або покриття. На додаток до цієї методики можна запропонувати систему оцінки ділових якостей керівника, його спроможність організувати справу, швидко і вигідно реалізувати товар і інші якості. На закінчення можна сказати, що доцільно звести дану картотеку по кожному клієнту окремо, щоб мати чітке уявлення про фінансову усталеність даного позичальника.

3.4 Формування страхових резервів і резервних фондів

З позиції створення інфраструктури економічної безпеки банку керуючі інформаційні системи по контролі за кредитними ризиками, покликані забезпечити, принаймні, рішення двох основних задач. Це своєчасне виявлення прострочених платежів по наданим кредитам з метою вироблення і прийняття необхідних запобіжних заходів, що забезпечують своєчасне надходження платежів. Друга задача своєчасне формування резервних фондів із метою забезпечення стабільної роботи банку.

Немаловажну роль відіграють згадані інформаційні системи також для прийняття управлінських рішень під час вироблення тактики і стратегії кредитної політики банку.

Угруповання тих або інших зведень із метою створення управленсько інформаційних баз даних повинні грунтуватися на аналізі структури кредитних операцій конкретного банку. При цьому, згруповані зведення повинні містити інформацію про стан справ у розтині пасивних і активних операцій, що складають кредитний портфель банку. Крім того, при розробці цих систем, безумовно, враховується порядок формування резерву, призначеного для покриття можливих втрат у процесі кредитної діяльності банку. Такий порядок встановлюється Положенням НБУ "Про порядок формування і використання резерву на можливі втрати по позичках комерційних банків", затвердженому Постановою Правління НБУ №20 від 31 січня 1996 р.

Оцінка ступеня можливих ризиків і формування резерву комерційного банку для покриття збитків, що виникають у результаті кредитної діяльності, здійснюється відповідно до вищезгаданого Положення Національного банку України "Про порядок формування і використання резерву на можливі втрати по позичках комерційних банків".

Зазначений резерв сформується в обов'язковому порядку по всіх наданих кредитах у національній або іноземній валюті підприємствам, заснуванням, організаціям, фізичним особам, а також по міжбанківських кредитах.

Використовується резерв тільки для покриття непогашеної кредитної заборгованості по основному боргу. Водночас, п. 18 згаданого Положення НБУ передбачає, що тридцять відсотків коштів фактично створеного резерву при розрахунку кредитних ресурсів не враховуються і підлягають обов'язковому резервуванню на кореспондентських рахунках у НБУ. Інша частина тимчасово вільних коштів фактично сформованого резерву може бути використана на:

1. Придбання облігацій державної внутрішньої позики з терміном погашення не пізніше закінчення поточного року;

2. Вкладення в депозити НБУ з терміном повернення не пізніше закінчення поточного року.

Розмір резерву залежить від загальної суми кредитів на дату звіту, а не від суми наданих кредитів за звітний період, і повинний формуватися з урахуванням такої класифікації в розтині кожної групи наданих кредитів.

Класифікація кредитів та зв’язаних з ними ризиків.

1. Стандартні кредити це кредити видані платоспроможним, надійним позичальникам, термін погашення яких не наступив, але в банк надійшла інформація, що останні використовують кредит не за призначенням, або встановлено, що клієнт не сплатив відсотки. Під таку категорію кредитів формується страховий резерв у розмірі 2% від загальної суми стандартних кредитів.

2. Нестандартні кредити -це кредити, видані позичальникам із гарним фінансовим положенням, але деякі аспекти їхнього фінансового поводження викликали сумніви (не вчасно сплачують відсотки, їхні партнери не обов'язкові у своєчасному виконанні постачань і тощо). Під ці кредити формується страховий резерв у розмірі 5% від загальної суми субстандартных кредитів.

3. Кредити, що підлягають нагляду. До них належать такі кредити, що протягом 90 днів були субстандартними, пролонгувались, відсотки або суми на їхнє погашення не вносилися. По такій групі кредитів припиняється нарахування відсотків і формується страховий резерв у розмірі 50% від їхньої загальної суми.

4. Сумнівні кредити. Позичальник має багато боргів, заборгованість по позичковим коштам перевищила 180 днів. У цьому випадку формується страховий резерв у розмірі 80% від загальної суми таких кредитів.

5. Безнадійні кредити. Це кредити, надані позичальникам із неліквідним балансом, лжебанкротам, банкрутам. Наявні також форс мажорні обставини (смерть керівника, пожежа і тощо). У цих випадках банк формує страховий резерв у розмірі 100% від суми таких кредитів.

Формується страховий фонд за рахунок щоквартальних (щомісячних) відрахувань, рівними процентними частинами від розрахункової суми резерву на