6. Податкові декларації. Це важливе джерело додаткової інформації.

7.Бізнес-плани. Багато кредитних заявок пов'язані з фінансуванням починаючих підприємств, що ще не мають фінансових звітів та іншої документації. У цьому випадку рекомендується докладний бізнес-план, що повинен містити зведення про мету проекту, методи ведення операцій і тощо. Зокрема, документ повинний включати: опис продуктів або послуг, що будуть запропоновані на ринку (включаючи патенти, ліцензії); плани досліджень і розробок і тощо.; галузевий і ринковий прогнози; плани маркетингу ; план виробництва; план менеджменту; фінансовий план .

Заявка надходить до відповідного кредитного робітника, що після її розгляду проводить попередню бесіду з майбутнім позичальником - власником або представником керівництва фірми.

Кредитна угода

Розділ «Свідчення й гарантії» підтверджує, що позичальник:

- має сертифікат про інкорпорірованії;

- має повноваження укладати кредитні договори і підписувати боргові зобов'язання;

- не має заборгованості з податків;

- має право розпоряджатися активами;

- не має активів у заставі, крім відомих банку;

У розділі "Характеристика кредиту" докладно викладаються умови кредиту, сума, процентна ставка, шкала погашення і забезпечення. Зазначено всіх учасників угоди, робиться посилання на боргове зобов'язання і документ про забезпечення кредиту.

У розділі « Умови, що обмежують»» сформульовані правила, яких повинний дотримуватися позичальник протягом усього періоду дії кредиту:

- підтримувати визначений рівень оборотного капіталу;

- підтримувати стабільний рівень акціонерного капіталу;

- дотримуватися встановленого розміру балансових коефіцієнтів (коефіцієнта ліквідності і тощо);

- регулярно подавати фінансові звіти, підготовлені з дотриманням всіх узвичаєних бухгалтерських правил;

- повідомляти банку про будь-яке погіршення фінансового становища;

- забезпечити необхідне страхування від нещасливих випадків, пожежі;

- регулярно сплачувати податки та інші зобов'язання, що у випадку несплати можуть призвести до накладення арешту на майно;

- утримувати в порядку і забезпечувати необхідний ремонт будинків та устаткування;

- забезпечити робітникам банку можливість обстежити бухгалтерські книги компанії на предмет виявлення їхньої ідентичності даним, наведених у звітах;

- повідомляти банку про почате проти компанії або що намічається судове переслідування.

У розділі " умови, що забороняють," зазначені дії, що не повинні провадитися позичальником:

- не продавати або закладати активи (крім випадків, коли це потрібно для нормальної роботи компанії);

- не купувати акції або облігації (за винятком зобов'язань уряду);

- не виплачувати винагороди і дивідендів акціонерам вище обумовленого максимуму;

- не проводити опціонніх угод з акціями компанії або інших операцій із відстроченим відшкодуванням коштів;

- не видавати гарантій по боргах інших підприємств;

- не розширювати систему участі в інших підприємствах;

- не брати участь у злиттях і поглинаннях;

- не робити таких змін у керівних органах компанії, що вплинули б на її політику.

У розділі "Невиконання умов кредитної угоди" наводяться випадки, що варто трактувати як «невиконання» або «порушення» договору:

- несплата чергового платежу з кредиту;

- порушення одного з обмежуючих або забороняючих умов;

- оголошення банкрутства або ліквідації справи;

- смерть позичальника.

У розділі "Санкції у випадку порушення умов угодам" перераховується таке:

- вимога негайного погашення всієї суми боргу, що залишається, і відсотків по ній;

- вимога додаткового забезпечення або гарантій;

- право банку погасити борг, що залишився за рахунок коштів, наявних на поточному рахунку позичальника.

Не всі кредитні угоди містять усі зазначені розділи і пункти, але деякі моменти - характеристика кредиту, обов'язку кредитора і позичальника, що розуміється під порушенням договору - обов'язково наявні в документі про кредитну угоду.

Угоду підписують представники банку і компанії, а якщо потрібно - гарант. Після цього комплект усіх документів передається клієнту, а інший комплект із супровідними документами йде в кредитне досьє банку. Потім у це досьє підшиваються всі звіти компанії, листування, записи телефонних переговорів і тощо.

2.2 Банківський кредит та джерела його формування

Банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними з них є: забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова спрямованість.

Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути повернуто позичальником банку у зазначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Цільовий характер використання передбачає вкладення кредитних коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на поточних (валютних) рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання та строкові, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів.

(Див. додаток мал. 2.1)

Кредитні операції здійснюються банками у межах кредитних ресурсів.

Гроші в якості кредитних ресурсів являють собою предмет купівлі-продажу, що має свою ціну - банківський кредитний відсоток. Відсоток виступає у вигляді визначеної суми грошей, одержуваної кредитором від позичальника за "товар" - у даному випадку за користування тимчасово позиченими грошима. Точніше, навіть не за користування, а за право користування: якщо кредит просто пролежав у позичальника, то це не звільняє останнього від необхідності сплачувати за нього. У суворому змісті цього слова за узятий кредит необхідно заплатити відсоток - необхідно погасити суму основного боргу, а, крім того, нерідко припадатє сплачувати комісійні, штрафи. Проте, ціною кредиту рахується саме банківський (позичковий) відсоток або плата за право користування кредитними коштами. Джерелом сплати відсотка є частина прибутку позичальника, отримана ним внаслідок використання кредитних коштів.

З погляду кредитора абсолютний розмір відсотка, не співвіднесений