Було знайдено один тис у віці 110-120 років, що мав діаметр (на висоті

1,3 м) 24 см і висоту 8,95 м. Наявність здорових старих пнів свідчить про те, що раніше тут були тиси старшого віку і більших розмірів.

Ростуть тиси у висоту дуже повільно: в перші 30 років життя 5-10 см у рік, у віці від 30 до 70 років – 10-15 см у рік, потім приріст зменшується; у деяких екземплярів річний приріст верхнього пагона досягає 30 см.

З аналізу одного модельного дерева встановлено, що середній приріст у висоту досягає 7-10 см, а по діаметру – 2 мм за рік. Найбільш інтенсивний приріст у висоту спостерігається між 5-40, по діаметру – між 40-70 роками життя (табл.4)

Таблиця 4.

Ширина річного кільця модельного дерева, виміряна

в найбільшому радіусі поперечного розрізу, на висоті 1 м (в мм)

Вік |

Максимальна | Мінімальна | Середня

1 – 10

11 – 20

21 – 30

31 – 40

41 – 50

51 – 60

61 – 70

71 – 80

81 – 90 |

0,8

1,5

1,1

1,8

1,9

4,8

3,0

2,6

1,7 | 0,3

0,5

0,4

0,7

1,7

2,2

0,8

0,9

0,8 | 0,5

1,0

0,7

1,2

1,2

3,5

1,9

1,7

1,2

Довжина хвої – 20-26 мм; коливання довжини – 11,2 – 35,1 мм. Коренева система міцна, дуже розгалужена, без ясно вираженого головного кореня, глибока, з мікоризою добре помітна на кінцях тоненьких корінців.

Розподіл тисів по всій площі (70 га) нерівномірний. Найбільша кількість їх знаходиться на площі 40 га. За нашими підрахунками на площі 40 га є близько 6 700, а по всій площі – близько 8 000 тисів діаметром 4-18 см на висоті 1,3 м; тисів діаметром 4-8 см має бути понад 60%. Тисів діаметром 14-24 см – не більше 30. Тонких екземплярів і підросту висотою від 50 см є більше 20 тис.

Природне поновлення тису проходить значно гірше ніж у інших деревних порід. На 1 га тисового заказника припадає в середньому 4-16 тис. самопосіву і підросту тиса (рис.8), причому однорічні дерева становлять 80-85, дворічні – 10-15, трирічні і старші – 12-15%.

Під час досліджень було спостережено дуже цікаве явище – масову загибель самопосіву тису та інших порід, причину якої не вдалося з’ясувати. Ми вважаємо, що загибель самопосіву спричинюється грибами з родів Fusarimu і Phytophtora. Це питання потребує спеціальних фітопатологічного і мікологічного досліджень.

М.О.Троїцький (1939) також вказує на масову загибель однорічних сходів тиса у Вірменії, однак причину цього явища не аналізує.

За даними Л.І.Сосіна (1940), природне поновлення тиса під пологом буково-ялицевих лісів відбувається гірше, ніж у чистому ялиннику (Abietum oxalidosum), де на 1 га налічується 4 400 сходів і 1 200 екземплярів підросту

0,2 – 1,0 м заввишки.

Таким чином, масова загибель самопосіву тиса в перший рік життя – явище звичайне. Відсутність сонця під пологом лісу і сильна зараженість ґрунту теж є причиною захворювання самопосіву.

Княждвірські тиси плодоносять майже щороку, а у великій кількості через кожні два-три роки; таким чином, можна щорічно заготовляти насіння для широкого розведення цієї породи. Майже всі тиси, що досягли 30-40 річного віку, плодоносять.

Плоди починають достигати в кінці серпня. В цей час їх червоні м’ясисті принасінники приваблюють птахів, які сприяють таким чином поширенню тиса. Найчастіше за ягодами (принасінниками) прилітають сойки, шпаки, сороки і чорні дрозди. В другій половині вересня плодів на деревах дуже мало. Ягоди спадають разом з насінинами, і біля материнського дерева можна спостерігати густий самопосів тиса. Достигла насінина – це твердий горішок темно-бурого кольору, 6-8 мм завдовжки і 4-5 мм завширшки. Свіже насіння посіяне зразу є після збору, сходить весною, а просушене – на другий, іноді на третій рік. Вага 1 000 очищених насінин становить 75 г, а з принасінниками – 450 г.

Кількість тиса ягідного (Taxus baccata L.) за останні роки значно зменшилась. Це пояснюється значними зсувами ґрунту збоку річки Прут, які захоплюють територію заказника.

3.2. Заказник – осередок еколого-просвітницької діяльності,

де збереглися та охороняються рідкісні та зникаючі види.

Особливістю Княждвірського тисового заказника є те, що він не тільки осередок, де охороняються реліктові, ендемічні види рослин, але є й осередком еколого-просвітницької діяльності. Тут для відвідувачів відкритий музей, який знайомить їх з фауною і флорою Прикарпатського краю. Відкрито музей на початку 1979 року. Першим відвідувачами його були туристи з Якутії. Експозиція починається розділом “З історії краю”, де подаються історичні відомості від часів князювання Данила Галицького, про рух опришків Олекси Довбуша. Відвідувачі дізнаються про перебування в цих краях легендарного Чапаєва в роки першої світової війни, про походи партизанів-ковпаків.

Окремий куточок присвячено тисові. Адже музей розміщено у найбільшому в Європі тисовому заказнику.

У цьому ж залі експонують зразки корисних копалин Карпат, різні види дерев, зібрано велику колекцію комах, виготовлено муляжі грибів, що ростуть в лісах Прикарпаття.

Найбільший зал присвячено тваринному світу Карпат. Особливий інтерес викликають чучела звірів і птахів.

В окремій кімнаті експонуються один малий і троє дорослих зубрів.

Музей у Княждвірському заказнику, без сумніву, сприяє охороні природи.

Зручне і доступне місцезнаходження цього тисового заказника дозволяє в

будь-який час проводити тут науково-дослідну роботу по розв’язанню цілого

ряду питань з лісництва, дендрології, ботаніки тощо.

Аналіз флористичного складу Княждвірського тисового заказника показує, що тут росте 13 видів рідкісних і зникаючих рослин, занесених в Червону книгу України і 5 видів, які рідко зустрічаються на території заказника.