Дуже корисні птахи, які по-требують охорони.

КРЯЧОК ЧОРНИЙ

(Chlidonlas nigra L.)

Маса до 70 г. У дорослих птахів навесні голова чорна, груди й чере-во світліші, спина і крила темно-сірі. Підхвістя біле, хвіст сірий. У зимовому вбранні лоб білуватий, тім'я чорне, верх тіла сірий, задня

частина шиї і низ тіла білі. Молоді птахи схожі на дорослих у зимо-вому оперенні, але на спині і по-кривних перах крил є бурі обля-мівки.

Поширені в помірній смузі Єв-ропи, в Західній Азії і Північній Америці. Зимують в Екваторіальній Африці, Південній Америці. В Україні звичайні, досить численні птахи бо-літ і зарослих озер, особливо в долинах великих річок, по всіх зо-нах, крім безводних степових і гір-ських районів.

У природі визначають за темним забарвленням, малими розмірами і характерними для крячок озна-ками — вузькими крилами, досить довгим хвостом, вирізаним «ви-делкою». Літають з криками над водою. Час від часу падають на воду, щоб схопити з її поверхні здобич. Голос дорослих — «кіірр» або «крііє». Біля гнізда, коли від-ганяють ворога, подають уривчасті

пронизливі крики: «кі-кі-кі». Мо-лоді птахи кричать писклявими го-лосами «пііі-пііі». Літають завжди зграями над болотом. Часто від-почивають біля води, сидячи на піщаних косах. Живляться водяни-ми комахами, їхніми личинками та іншими дрібними водяними без-хребетними, а також дрібною рибою.

Прилітають пізно — в кінці квіт-ня — в травні. Селяться на зарос-лих стоячих водоймах колоніями в кілька десятків пар. Гнізда плавучі або на купинах, на острівцях, з різ-них рослинних матеріалів. Лоток завжди мокрий або сирий. Повна кладка з 3 бурих, з темними пляма-ми яєць, у середині червня. Наси-джує переважно самка 15—17 днів. Через чотири тижні пташенята стають дорослими.

Відлітають на зимівлю в кінці серпня — у вересні. Потребують повної охорони.

КРЯЧОК РІЧКОВИЙ

(Sterna hirudo L.)

Маса до 150 г. У дорослих пта-хів спина і крила сірі, низ тіла білий, із сизим відтінком. На го-лові чорна «шапочка». У зимовому оперенні лоб і тім'я білі, потилиця чорна. У молодих птахів на спині і крилах вохристі плямки, низ бі-лий. Голова така сама, як у старих птахів у зимовому оперенні.

Поширені в помірній, почасти північній смузі Європи, Азії, Північної Америки, в Північній Аф-риці. Зимують (європейські птахи) в Африці. На Україні досить зви-чайні і численні гніздові і пере-літні птахи всіх зон. Гніздяться на піщаних косах і островах, по бе-регах річок, озер, лиманів, на морському узбережжі.

У природі відрізняються від інших крячків, подібних за забарв-ленням, розмірами й особливостя-ми поведінки, а також місцями перебування (річкові коси, піщані мілини). Голос — «крііє» або «кріііяя». Іноді подає короткі, уривчасті крики «кік-кік-кік». Живляться переважно дрібною рибою, водя-ними комахами, їхніми личинками, ракоподібними, молюсками, іноді неглибоко занурюючись у воду.

На місця гніздування прилі-тають у кінці квітня — на початку травня. Гніздяться колоніями на піщаних косах і острівцях, будую-чи гнізда недалеко одне від одного.

ГОРЛИЦЯ КІЛЬЧАСТА

(Streptopelia deptopelia FRIV.)

Трохи більші за звичайну гор-лицю. Маса до 200 г. Верх голови і задня частина шиї біло-сірі, з ро-жевим відтінком. На верхній части-ні шиї чорне напівкільце (за що птахи дістали свою назву). Спина, поперек, надхвістя пісочно-сірі. Голова з боків, шия і нижня части-на тіла рожево-сірі, горло білувате, стернові пера з білими кінчиками. У молодих птахів голова і нижня частина тіла буріші, ніж у до-рослих, чорне півкільце вузьке і мало помітне.

У природі відрізняються від звичайної горлиці розмірами, чор-ним напівкільцем на шиї, сіро-сріблястим забарвленням. Тримаються майже виключно населених пунктів і зовсім не бояться людини. Живуть осіло. Голос подають під час токування — «ку-куу-ку-ку-куу-ку» або різке «уі-уі-уіі».

Поширені в Південній Азії і у країнах Південної і Західної Єв-ропи.

Живляться насінням диких і культурних рослин, ягодами, мо-лодими листочками, влітку кома-хами та іншими безхребетними.

Самці починають токувати ра-но, ще в лютому. Яйця відкладають дуже рано. Гніздо з паличок, на дереві, іноді на будівлях. За літо буває до трьох виводків: з бе-резня — до кінця вересня. Кладка з 2 білих яєць.

На зимівлі збираються великими зграями.

Дуже красиві декоративні птахи.

СНІГУР

(Pyrrhula pyrrhula L.)

Поширені в хвойних рівнинних і гірських лісах Європи, Кавказу, помірної смуги Сибіру, на схід до Камчатки, Сахаліну і Японії. Пта-хи перелітні в північній зоні по-ширення, на решті території осілі й кочові. В Україні нечисленні гніздові птахи хвойних лісів Карпат і зимуючі, звичайні, досить числен-ні птахи всієї території. Бувають у деревних насадженнях різного типу. У природі їх визна-чають за характерним зовнішнім виглядом. Голос — свистячі звуки «гвю» або «рюрр», пісня тихенька, щебетлива. Узимку тримаються зграйками, часто налітають на де-рева горобини і їдять ягоди. Навес-ні охоче клюють бруньки дерев, їдять також насіння і ягоди ба-гатьох деревних і чагарникових рослин. Пташенят вигодовують пе-реважно комахами та іншими дріб-ними безхребетними.

На місця гніздування в Карпа-тах прилітають у квітні. Селяться в густих ділянках хвойних лісів. Гніз-да на деревах, із сучків і гілочок, вимощують їх травою, мохом, пір'ям. Яйця світло-голубі, з бу-рими плямками, рисочками і крап-ками. Повна кладка з 4—5 яєць, на початку травня — початку липня, буває 2 кладки за сезон. Насиджує самка, 13 днів. Самець весь час годує її.