Тривала й копітка робота вчених ряду наукових установ Академії наук

України, університетів з вивчення біології та місць поширення рідкісних представників рослинного і тваринного світу дала можливість не тільки підготувати досить повний їх перелік, а й обґрунтувати необхідність розширення форм і методів їх охорони.

Поглиблене вивчення окремих представників флори і фауни, досвід природоохоронної роботи показали, що при другому виданні "Книги" перелік видів, що мають бути включені до неї, потрібно значно розширити. Отже, роль «Червоної книги України» в охороні природи зростатиме.

Для збереження всієї різноманітності живої природи, крім традиційних шляхів, зокрема дальшого розвитку мережі заповідних територій, сучасна наука пропонує створити «центри виживання», тобто центри з розмноження рідкісних та зникаючих видів рослинного і тваринного світу в ботанічних садах, дендрологічних парках та зоопарках, розширити наукові дослідження з розмноження рідкісних, а також консервації генофонду зникаючих видів з переходом до керованої еволюції окремих видів і груп флори і фауни, що сприятиме зростанню чисельності їх у майбутньому.

Інтенсивна господарська діяльність людини призводить до великого навантаження на природне середовище. Під впливом антропогенних факторів змінюються ландшафти, збіднюється рослинний і тваринний світ. У зв'язку з цим може виникнути питання: чи можна взагалі зберегти всю різноманітність живої природи в майбутньому? Відповідь на це може бути тільки одна — безумовно, можна, і головна роль у цьому відводиться насамперед дальшому розвитку заповідної справи, розширенню мережі природних об'єктів з охоронним режимом. Факти підтверджують цю думку. Наприклад, європейських бобрів до 1920 р. в нашій країні нараховувалось лише 700 голів, а тепер їх уже близько 200 тис. голів.

Як відомо, спільними зусиллями ряду країн врятовано від загибелі як виду європейського зубра. На волі зубр перестав існувати, і його було відтворено в зоопарках. Тепер загальна чисельність цих тварин, розселених у різних заповідних територіях, перевищила 2 тис. особин.

Наполеглива робота вчених сприяла тому, що популяція сайгака в Радянському Союзі від 1,5 тис. голів у 20-ті роки збільшилася в багато разів і нині перевищує 1,5 млн. голів.

У Південній Африці врятовано від зникнення білого носорога, в Індії — бенгальського тигра.

Розумна діяльність людини в галузі охорони природи відвернула загрозу зникнення багатьох представників фауни в різних районах планети.

Отже, в тих випадках, коли чисельність будь-якого виду тварин зменшується до катастрофічних розмірів, а заходи, спрямовані на його захист у природі, недостатні, виникає необхідність у створенні для таких видів умов для їх виживання, відтворення і розмноження. Після відтворення виду в неволі забезпечують відповідні умови для його реакліматизації в місцях колишнього розселення. Так, у Монголії є спеціальний заповідник для відтворення і розмноження як виду коня Пржевальського.

Практично вже сотні років різноманітні види рослин успішно відтворюються і розмножуються в ботанічних садах багатьох країн в умовах культури. Одним з перших на Україні розпочав і успішно проводить роботи із відтворення видів, що майже зникли в природі, Центральний ботанічний сад НАН України. Протягом останніх років його науковцями були перенесені в культуру, а потім розповсюджені в місця їх природного ареалу, ряд цінних рослин. Наприклад, можна назвати відновлення шляхом висіву насіння, зібраного з культивованих у ботсаду рослин, смілки південнобузької на гранітах по берегах р. Південний Буг, астрагалу шерстистоквіткового — на лівобережжі Київської області.

Одним із центрів з розмноження багатьох видів диких тварин став державний заповідник «Асканія-Нова».

Заслуговує на увагу думка про доцільність виділення в окремих випадках як заповідних територій навіть невеликих ділянок. Адже для збереження, на-приклад, куртини цінної дендрофлори чи орхідних не потрібно заповідувати значних площ. Або, скажімо, щоб зберегти умови для існування малорухливої Ніеленої жаби, достатньо взяти під охорону лише невелике болото; щоб сприяти розмноженню цінних для народного господарства опилювачів (джмелів та ін), - охороняти ділянку площею 50—100 м2.

Науковці вносять багато цінних пропозицій щодо розширення мережі заповідних масивів і окремих ділянок. Відповідно до цих рекомендацій було, зокрема, організовано державні заповідники Карадазький та «Дунайські плавні», філіал Луганського державного заповідника «Провальський степ», розширено територію Карпатського державного заповідника приєднанням урочища «Широкий луг», створено державні заказники — Каркінітський в однойменній затоці Чорного моря, «Збиточна коса» на узбережжі Азовського моря, Іллінський у Київському Поліссі та багато інших.

Разом з тим аналіз розміщення основних заповідних територій за природ-ними зонами свідчить про його нерівномірність.

Мережа державних заповідників України ще не охоплює повною мірою не тільки ботаніко-географічних районів, а й фізико-географічних провінцій, виділених на території держави.

Особливої уваги потребує дальша наукова розробка теоретичних питань охорони рослинного світу як важливого компонента біосфери, оскільки саме йому належить основна роль у підтриманні стану її рівноваги. Відомо, що в галузі охорони рослинного світу склалося два основних напрями:

І - охорона окремих видів рослинних угруповань;

П - охорона їх комплексів.

Перший з них базується на необхідності індивідуальної охорони насам-перед окремих рідкісних, ендемічних і реліктових видів, а також видів, що зна-ходяться під загрозою зникнення, і усвідомленні того, що вона можлива лише при збереженні всього природного комплексу і умов існування даного виду.

Однак при такому підході певною мірою залишається поза увагою важлива, з точки зору народногосподарських інтересів, група дикорослих корисних рослин. Для втілення в життя у повному обсязі ідей збереження всієї різноманітності і багатства фітогенофонду, охорона видів цієї групи рослин має

бути істотним елементом у всій системі природоохоронних заходів і заповідної справи взагалі. У зв'язку з цим у комплексі заходів з охорони цінних видів рослин, очевидно, було б доцільно виділити ще