Заказники створюються на різні строки і можуть бути місцевого та загальнодержавного значення. За заповідним режимом до них близькі заповідні мисливські господарства, які служать для збагачення корисної фауни в природних умовах.

Резервати являють собою невеликі за площею ділянки, на яких зростають такі види рослин або їх відміни, що заслуговують абсолютної охорони. Це можуть бути реліктові та ендемічні види, цікаві з фітогеографічної та фітоісторичної точки зору рослинні угруповання, своєрідні за складом або високопродуктивні типи лісу тощо. Наприклад, резервати організуються для охорони третинного релікту тиса, осередків степової рослинності в лісовій зоні та лісової рослинності на межі стику лісової і степової зон, для охорони цікавих торфовищ, льодовикових форм рельєфу тощо.

В залежності від типу рослинності, яка охороняється в резерватах, розрізняємо резервати лісові, степові, торф'яних боліт, полонинські тощо. В залежності від наукової цінності резервати можуть мати державне або регіональне значення.

Пам'ятки природи. До цієї категорії заповідних ділянок належать окремі об'єкти природи, збереження яких має значення для культури, науки та естетичних інтересів людини.

Це можуть бути окремі пам'ятні чи декоративні дерева, мальовничі скелі, водоспади, озерця, геологічні відслонення, валуни, печери тощо. Наприклад, на території західних областей України як пам'ятки природи охороняються пам'ятні дерева, зв'язані з походами Богдана Хмельницького, з життям Івана Франка, мальовничі скелі, які легенда пов'язує з іменем народного месника Олекси Довбуша.

Проголошення того чи іншого об'єкта пам'яткою природи здійснюється місцевими органами влади за пропозицією наукових закладів або громадських організацій. Такі пам'ятки природи звичайно мають місцеве значення.

Крім згаданих, існують й інші форми охорони природи-спеціального при-значення з частковим охоронним режимом. Сюди відносять зелені зони навко-ло міст і сіл, захисні насадження вздовж шляхів, на крутосхилах, у селенебез-печних басейнах, приполонинні захисні насадження тощо. Господарська ді-яльність тут ведеться в напрямку підвищення захисних функцій рослинності. У зв'язку із впровадженням нових форм і методів роботи, спрямованих на дальший розвиток і поліпшення заповідної справи, значним збільшенням числа заповідних категорій, а також найменувань природоохоронних територій, які не входять в поняття природно-заповідного фонду, постає ряд проблем, три з яких заслуговують на посилену увагу і потребують розв'язання у найближчі роки.

Насамперед — це необхідність наукового обґрунтування єдиної схеми розміщення всіх природоохоронних територій України. Відсутність такого документа вже призвела до певних «накладок»: у республіці вже створено Карпатський державний заповідник, Карпатський державний природний парк, а тепер йдеться про організацію ще і Карпатського біосферного заповідника. Схема повинна визначати не тільки розміщення заповідних територій у просторі, а й черговість їх створення. Одночасно мають визначатися шляхи гарантованого збереження екологічної рівноваги у навколишньому середовищі.

Друга проблема — це інтенсифікація розробки наукових основ охорони заповідних природних комплексів.

Третя важлива проблема полягає в уніфікації наукової термінології в галузі заповідної справи, потреба в якій постійно зростає.

На Україні існує розширена мережа заповідників, заказників та інших заповідних територій, проводиться значна робота з розробки теоретичних основ заповідної справи, вдосконалення класифікації територій заповідного природоохоронного фонду, підготовки відповідних кадастрів. Впорядковується система управління і науково-методичного керівництва діяльністю заповідників та інших природоохоронних територій.

Слід, однак, зазначити, що розвиток економіки України, який супроводжується все більшим навантаженням на всі компоненти біосфери, ускладнення завдань заповідної справи викликають необхідність у дальшому розширенні тематики наукових досліджень, розробці наукових основ раціонального природокористування, в тому числі охорони природних комплексів, збереження генофонду, а також наукового обгрунтування Організації оптимальної мережі природоохоронних територій, у розробці єдиної схеми географічної мережі природоохоронних територій усіх категорій.

1. 2. Історія створення природного заповідника «Горгани»

Горгани охоплюють надзвичайно цінні гірські екосистеми у цент-ральній частині Українських Карпат. Вони займають територію Надвірнянського, Солотвинського й Рожнятівського районів Івано-Франківської області та Усть-Чорнянського району Закарпатської області. Саме з метою збереження та вивчення цих цінних природних комплексів в південно-західній частині Івано-Франківської області було створено природний заповідник Горгани".

Питання охорони кедрових лісів в Горганах ще в 1933 році підіймав молодий львівський лісівник Андрій Львович П'ясецький. Через два роки в басейні річки Лімниці митрополитом Андреем Шептицьким було створено кедровий заповідник на площі 255 га, а у 1936 році -Український парк природи площею до 1800 га. У 1940 році урядом Радянської України планувалося розширити ці заповідні території до 50 тис. га, але перешкодила війна.

Після війни природоохоронна робота в західних областях України від-новилася аж у кінці 50-х років. Науковцями та громадськими природоохорон-ними організаціями було запропоновано список цінних ділянок, що вимагали державної охорони. Сюди ввійшли кедрові насадження в урочищі "Джурджі", яке зараз у складі заповідника Горгани". В 1974 році було створено Горганське заповідне лісництво, до складу якого ввійшли державні заказники "Садки" (995 га) та "Джурджі" (754 га). І тільки через 22 роки, у 1996 році Указом Президента України було створено природний заповідник "Горгани" перший і поки що єдиний на Прикарпатті.

РОЗДІЛ 2. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕРИТОРІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ (ЗАПОВІДНИК "ГОРГАНИ")

Сучасна територія природного заповідника "Горгани" (5344 га), розташована в південно-західній частині Івано-Франківської області, в басейні Бистриці Надвірнянської, в фізико-географічному районі Добушанських Горган в межах Зеленської та Бистрицької сільських Рад Надвірнянського району.

Заповідник оточують, головним чином, лісництва Надвірнянського держлісгоспу: так, з півночі він межує з Максимецьким лісництвом, на сході - із Зеленським та Довбушанським, на заході - з Довжинецьким, і на півдні - з Поляницьким лісництвом Ворохтянського держлісгоспу та Карпатським