Тут переважають хребти з виразно асиметричними схилами, вузькогребневими вершинами, переважно вкритими кам'яними розсипищами. Певне місце тут займають природні комплекси полонин переважно на дрібноритмічному, аргіліто-пісковому фліші з покривом гірсько-лучнобуроземних грунтів.

Ґрунтовий покрив на території заповідника сформувався в умовах складної літологічної диференціації грунтоутворюючих порід і рельєфу, що й обумовило його досить значну строкатість. Тут виділено вісім типів грунтів. Найбільш поширеними є бурі гірсько-лісові неопідзолені грунти, мають широку висотну амплітуду і формуються не тільки під ялиновими лісами, а й підбуковими та ялицево-буковими лісами.

На території заповідника розвинута досить густа річкова мережа, що зумовлено великою кількістю атмосферних опадів та гірським рельєфом. Тут беруть свій початок гірські потоки:

Черник, Сітний, Джурджинець, Зубрівка, Довжинець, Зелениця (всього близько 30), які є притоками р. Бистриці - Надвірнянської.

Клімат району розташування заповідника можна характеризувати як перехідний від помірно-атлантичноконтинентального західно - європейського до континентального східно - європейського. Залежно від висоти над рівнем моря тут виділяються три кліматичні зони: прохолодна, помірно-холодна та холодна із середньорічною температурою від плюс 5 до 0 градусів. Річна сума опадів пересічно складає понад 1000 мм, з яких близько 70% випадає за вегетаційний період року. Тривалість вегетаційного періоду - 119 днів.

Своєрідність і різноманітність фізико-географічних умов сприяли формуванню багатого видового складу рослин, серед яких значна частина рідкісних, реліктових та ендемічних.

РОЗДІЛ 3. РОСЛИННІСТЬ ОСНОВНИХ ФІТОЦЕНОЗІВ ПРИРОДНОГО ЗАПОВІДНИКА "ГОРГАНИ"

3.1. Унікальність рослинного покриву заповідника

Унікальність рослинного покриву заповідника в тому, що на більшій частині території він зберігся в природному незайманому стані. Власне, тільки тут можна побачити закономірне в Горганах чергування природних буково-ялицевих, ялицево-ялинових, кедрово-ялинових лісів і заростей гірської сосни (урочище Джурджі). Зокрема, до висоти 900 м.н.р.м. поширенні природні мішані деревостани з перевагою ялиці, бука, домішкою ялини, до 1200м н.р.м.-смерекові деревостани з домішкою бука, ялиці і явора. Від 1200 м.н.р.м. до 1400 м.н.р.м. ростуть чисто ялинові насадження, іноді з домішкою явора, ялиці. На висоті 1400-1500 м.н.р.м. у субальпійському поясі поширені зарості гірської сосни (жерепу) і зеленої вільхи (леличу) з домішкою сосни кедрової європейської.

Вкриті лісовою рослинністю землі займають 4570 га. або 86% від загальної площі заповідника. 67% вкритих земель становлять природні деревостани.

Найбільшу площу на території заповідника займають ліси з ялини звичайної. Площа цієї породи становить 4073 га або 89% від вкритих лісовою рослинністю земель.

Головним об'єктом охорони в заповіднику є ліси з сосни кедрової європейської. Кедр європейський, або кедрина, як цю породу називають місцеві жителі, відносять до реліктових рослин. Субформація кедрово-ялинових лісів представлена вологими ялиново-кедровими та кедрово-ялиновими, ялиновими борами та субборами на площі 396 га, в тому числі з перевагою кедра - 80 га. Ялиця біла, бук лісовий та інші породи займають тільки 2% вкритих лісом земель.

Флора заповідника нараховую 427 видів судинних рослин (плаунів - 4, і папоротей -18, хвощів -5, голонасінних - 7, квіткових - 393 види), та 235 видів мохів.

Незважаючи на те, що більшу частину заповідної території займають лісові угрупування, основне флористичне різноманіття зосереджене в лучних ценозах, які представленні в основному післялісовими і частково високогірними луками, їх основу складають види родини злаків, осок та складноцвітих.

Едифікаторами лучних ценозів часто виступають митлиця тонка, щучник дернистий, тонконіг звичайний, біловус стиснутий.

У трав'яному покриві лісів домінують щитники чоловічий та австрійський, безщитник жіночий, квасениця, чорниця, ожина лісова. Взагалі, в межах заповідника нараховується 314 лучних видів.

Ядро флори заповідника складають неморальні, бореальні та монтанні види, серед них пухирник гірський, багаторядник шипуватий, голокучник Робертів, аконіт міцний, одноквітка звичайна, стародуб альпійський та широколистий, котячі лапки дводомні, костриця найвища.

Понад 70 видів флори заповідника є рідкісними, з них 23 - занесено до Червоної книги, України.

Про значний вік флори заповідника свідчить наявність тут ендемічних та реліктових видів. Зокрема, із карпатських ендемів зустрічаються будяк двоколірний, волошка мармарошська, осот Вальдштейна, гвоздика карпатська, сугайник карпатський, фітеума чотирироздільна та інші. Всього виявлено 21 ендемічний вид.

3.2. Сучасний стан популяцій кедра європейського (сосни кедрової європейської

Унікальність та виняткова природнича цінність заповідника як для України, так і для Центральної Європи полягає в тому, що тут збереглися природні фітоценози з домінуванням сосни кедрової європейської (Pinus cembra L), яка є цінним карпато-альпійським видом.

Кедр європейський, так само як і сосна звичайна, домінував у карпатському високогір'ї в холодні фази плейстоцену та в ранню фазу післяльодовикової доби. Згодом, із зміною клімату в бік потепління і зволоження, соснові ліси змінюються широколистяно-смерековими.

Відомо, що смерека більш вибаглива до ґрунтових умов, ніж сосна чи кедр, вона також більш тіневинослива. Тому смерека поступово витіснила кедр та сосну і зайняла їх місце. Останні збереглися тільки в тих екологічних умовах, в яких могли витримати конкуренцію зі смерекою. Цим і пояснюється приуроченість кедра до гірських кам'янистих пустищ.

Зараз кедр належить у Карпатах до зникаючих видів як в результаті зміни кліматичних умов, так і в багатьох випадках внаслідок господарської діяльності людини.

Найбільш повний опис кедрових лісів Прикарпаття дав А. Сьродонь (1936). У його роботі знайшли відображення також і попередні дослідження, присвячені кедрові як у Альпах, так і в Карпатах (Е. Гюккель, Ф. Кнапп, А. Следзінський, О. Волощак та інші).

На території Українських Карпат найбільші площі кедра збереглись у Горганах. Тут заповідник створено не тільки для збереження цього виду, але й Для вивчення і розгадки