Кедрова сосна домінує в кедрово-ялинових угрупуваннях та входить, як субдомінант, до ялицево ялинових субформацій разом із буком лісовим (Fagus sylvatica L.) сосною звичайною (Pinus sylvesnris L.), сосною гірською (Pinus mughus Scop.).

Відрізняється сосна кедрова від інших видів сосен рядом ознак: довжина хвоїнок у неї досягає 12 см; шишки товсті, яйцевидної форми, довжиною 8 см і спрямовані вверх, ніколи не звисають; насінини майже безкрилі, вони їстивні і смачні.

Кедр піднімається в гори значно вище від сосни і на північно-східних схилах досягає висоти 1350 м, на північних — 1280 м, а на хребті Бистрий — 1340 м (М. Якоб, 1937). Досить часто зустрічається в супроводі смереки, гірської сосни, горобини та берези на кам'янистих крутих схилах гір Тарниця, Менчил, Великий Лисак, на південно-західних схилах Ілемського Яйця та західних схилах Сивані. Місцями він доходить до горішньої межі лісу.

Культури кедра треба створювати передусім у суворих умовах приполонинних хвойних лісів, на кам'янистих розсипищах, еродованих післяльодовикових карах, у місцях утворення снігових лавин.

Для збереження кедра на території Осмолодського лісокомбінату орга-нізовано кедровий заповідник. Кедрові резервати створено в таких урочищах Горганського хребта: Кедровий резерват Садки, розташований у кв. 32—34 та 55—59 Зеленського лісництва Надвірнянського лісокомбінату (995 га).

Кедр зберігся на крутих кам'янистих схилах і росте разом із смерекою низького бонітету, березою бородавчастою га горобиною. Рослинність цього резервату має надзвичайно важливе водо- і ґрунтозахисне значення.

Рис.1. Поширення в Карпатах реліктової дендрофлори 1 — кедр європейський, 2 — сосна звичайна, 3 — поодиноке зростання тиса, 4 — масове зростання тиса, 5 — модрина польська, 6 — яловець козачий.

Резерват Джурджі у Максимець-Гладищанському лісництві цього ж лісокомбінату. На кам'янистих розсипищах серед ялицево-смерекових пралісів кедр зберігся разом із сосною звичайною на площі 754га. У кв. 112, 113 та 114 на значній площі росте гірська сосна, що має тут винятково важливе захисне значення.

Резерват Талпіширка в Бистрицвкому лісництві цього ж лісокомбінату на площі 424 га. В кв. 46, 49, 51, 53 збереглись високогірні смерекові лісостани з домішкою кедра та гірської сосни. Серед синузій сфагнових мохів зустрічається рідкісний елемент бореальної флори — журавлина дрібноплідна (Oxycoccus mikrocarpus) та інші види. Резерват створено для охорони кедра, що зростає на верхній межі лісу.

Кедровий резерват у кв. 1 Річанського лісництва цього ж лісокомбінату (48 га). Кедр зустрічається в супроводі смереки та гірської сосни в масиві гірського хвойного пралісу.

Кедровий резерват у долині потоку Кедрин організовано ще після першої світової війни. Крім кедра, тут росте ендемічний вид модрини польської.

Резерват кедра в урочищі Попадя в Горганах існує з 1936 р. Цікавий також резерват під полониною Побита, де кедр поширений на південних та південно-західних схилах до висоти 1473 м.

3.3. Основні фітоценози заповідника, їх рослинність (поширення, охорона та відтворення)

Нижче від поясу кам’яних розсипищ лежить неширокий пояс ялинових лісів. У цьому поясі збереглися, подекуди, урочища кедрових ялинників з кедрової сосни (Ріпт cembra L.) і ялини (Picea alba L.) на бідніших кам'янистих грунтах.

Кедр представлений у деревостані переважно екземплярами старшого віку. Молоді дерева не витримують конкуренції з боку більш тіневиносливої смереки і гинуть. Незважаючи на незначну повноту насадження, природне поновлення тут незадовільне. Цьому в значній мірі перешкоджає густий моховий покрив, оліготрофні умови та пошкодження насіння кедра кедрівкою. Недалеко від дослідженого осередка кедра ростуть смереково-кедрові культури, створені в 1935 р. у сирій смерековій сурамені.

Слід відмітити, що кедр поруч із сосною звичайною є найбільш придатною породою для залісення гірських еродованих схилів у лісорослинній смузі смереки.

Ще нижче пояс представлений ялиново-буково-ялицевими лісами, які в процесі лісогосподарської діяльності були замінені в окремих місцях чистими ялиновими. В утворенні цього поясу разом з кліматичними умовами велику роль відіграє збільшення потужності дрібнозернистого шару продуктів вивітрювання дрібноритмічного флішу, на яких утворилися під змішаним лісовим покривом бурі гірськолісові та буроземно-підзолисті ґрунти. Проте і в цьому ярусі в багатьох смугах виходів ямненських масивних пісковиків, що утворюють крупнобрилові розсипища, виростають ліси з сосни звичайної, з домішкою бука та ялиці. А на схилах Джурджі поміж брилами пісковиків виростають молоді берези бородавчасті.

Значна частина заповідника вкрита лісами - 84,4%, а близько 15% його території займають кам'янисті розсипища - «греготи» та схили Довбушанки, Полянського, Медвежика Джурджі. Для заповідника характерні такі лісові

субформації: буково-ялицеві, ялицево-ялинові та кедрово-ялинові, а також зарості гірської сосни — жерепу (Pinus mughus Scop.) і вільхи зеленої - леличу (Ulnus viridis DC.).

Ялицево-ялинові ліси заповідника цінні в ботанічному значенні і своїм трав'яним покривом. Тут поширені окремі види рідкісних ендемічних та реліктових рослин. На зволожених ділянках та по берегах струмків зростає аконіт молдавський (Aconitum moldavicum Hacg.), королиця круглолиста (Leucanthemum rotundifolium Walds.), яка є загальнокарпатським монтанно-субальпійським ендеміком; підбілик альпійський (Homogine alpina Cass.) -релікт третинного періоду; жовтець платанолистий (Ranunculus platanifolius L.) - це рідкісний для Горган європейсько-монтанно-субальпійський вид. У даній субформації на висоті 1300 м зростає карпатсько-балканський вид шипшини — Rosa pendnlina L.

У фітоценозах з домінуванням бука лісового (Fagus sylvatica L) збереглися окремі дерева буків віком 200—250 років і висотою 40-50 метрів.

З реліктів для букових фітоценозів характерні є вовчі ягоди звичайні (Daphne mezereim L.), а з рідкісних та ендемічних видів тут поширені такі,