Птахи дуже декоративні, сприяють поповненню і поширенню ялинових лісів. Заслуговують охорони.

Під час осінньо-зимових кочувань на Україну залітає також шишкар сосновий (Loxia pityopsittacus Borkh.) За розмірами він трохи більший за шишкаря ялинового. Маса 56-58 г. У самців забарвлення верхньої частини тіла і грудей червоне, з жовтими і сірими плямками. Низ голови і підхвістя сірі. Загальний тон забарвлення самок зелено-жовтий, з поздовжніми темними плямами. Молоді птахи схожі на самок, але плямистіші. Поширений у хвойних лісах Північної Європи, на схід до Уралу. На Україні буває не кожного року, взимку. Не чисельний, залітний птах. У природі дуже схожий на шишкаря ялинового, але трохи більший. Крики більш гучні й дзвінкі. Особливості екології подібні до екології шишкаря ялинового. Живиться також насінням сосни, ялини та інших дерев і чагарників. Цікаві декоративні і корисні птахи.

Крім описаних вище шишкарів, в Україні трапляється як дуже рідкісний залітний птах шишкар білокрилий (Loxia leucoptera Gm.). За розмірами він такий самий, як ялиновий шишкар, але самці мають рожеве забарвлення (тільки підхвістя брудно-біле) і на крилі дві поперечні широкі білі смуги. Поширений у північній смузі тайгових лісів Європи, Азії, Північної Америки. У природі дуже схожий на шишкарів соснового і ялинового. Особливості екології їх також дуже схожі. Корисний птах. Потребує ретельної охорони.

ЧЕЧЕВИЦЯ ЗВИЧАЙНА

CARPODACUS ERYTHRINUS (PALL.)

Невеликі птахи. Маса до 24 г. У дорослих самців голова червона, із буруватим відтінком на покривних перах вух. Верхня частина тіла бура, із червонуватим відтінком, нижня червона, черево рожеве, підхвістя біле. Самки зверху бурувато-сірі, з темними поздовжніми плямками. На голові і грудях немає червоного кольору. Низ тіла брудно-білий, з жовтуватим відтінком і з темними поздовжніми плямками. Молоді птахи схожі на самок, але верх і низ тіла з темними поздовжніми плямами.

Поширені в Східній Європі, помірній смузі Сибіру, Малій Середній і Центральній Азії, на схід до Південного Китаю. Птахи перелітні. Зимують у Малій і Південній Азії. В Україні гніздові й перелітні птахи Полісся та деяких північних районів Лісостепу. Можливо, гніздяться і в Криму. Під час перельотів бувають і в інших областях. Улюблені місця — заплавні болотисті луки з чагарниками, узлісся, іноді сади, але завжди поблизу води.

У природі самці добре відрізняються від інших птахів червоним забарвленням голови й грудей. Самку відрізнити важче. Коли самець співає, найчастіше сидить на верхівці куща або маленького деревця. Пісенька коротенька, із кількох свистячих звуків «фі-тю-фі-тю-фітіу», а також тихеньке, мелодійне щебетання. Позивні звуки — «пліт-пліт» або «чссюю». Живляться насінням різних трав'янистих рослин, ягодами, меншою мірою комахами та іншими дрібними безхребетними. Пташенят вигодовують також переважно рослинною їжею з незначною домішкою тваринного корму.

Прилітають у кінці квітня — на початку травня. Гнізда не дуже ретельно сплетені зі стебел трав, корінців, на кущах або невисоких деревах. Повна кладка з 4—6 голубувато-зелених, з темними крапочками й рисками яєць у червні і навіть липні. Насиджує самка, 13—14 днів. Пташенята залишаються в гнізді 14—17 днів. Після вильоту пташенят, до осіннього перельоту птахи тримаються виводками. Відлітають на зимівлю в першій половині вересня.

Красиві декоративні птахи, знищують насіння бур'янів. Потребують охорони.

Крім чечевиці звичайної, дуже рідко на Україну залітає її родич чечевиця сибірська (Саrpodacus roseus (Pall.). Самці цих птахів мають більше червоного кольору в оперенні, ніж самки чечевиці звичайної. Поширені в помірній смузі Сибіру.

Смеречник

Pinicola enucleator L.

Cамець має оранжево-червоний або малиново-червоний колір оперення; самка й молодь брудно-оранжеві. По всьому тілу помітні дрібні темні цяточки. Дзьоб короткий, масивний, трохи здутий при основі. Хвіст досить довгий. Зустрічається взимку, частіше невеликими зграйками у хвойних лісах. Від шишкарів відрізняється довшим хвостом, іншою формою дзьоба і більшими розмірами тіла. Звуки — тихий, досить мелодійний свист “фьюлью... фьюлью..." або «хю-хю-хю». Рідкісний залітний взимку птах Полісся і Карпат.

Сосновий шишкар

Loxia pityopsittacus Borkh.

Ознаки такі, як і в ялинового шишкаря, але розміри тіла більші, дзьоб масивніший і голос більш високий і грубий. Звучить як “клок-клок..”. В Україні — залітний (не щорічно) зимовий птах північних областей.

СНІГУР

PYRRHULA PYRRHULA (L.)

Маса 35—37 г. У дорослих самців спина сіра, поперек і надхвістя білі. Верх голови і кільце навколо дзьоба чорні, підхвістя і низ черева білі. Решта нижньої частини оперення червона. Крила й хвіст чорні. У самок нижня частина тіла бурувато-сіра, із рожевим відтінком, спина бурувато-сіра. Молоді птахи, схожі на самок, але на голові не мають чорної «шапочки» і все оперення тьмяніше, ніж у дорослих птахів.

Поширені у хвойних рівнинних і гірських лісах Європи, Кавказу, помірної смуги Сибіру, на схід до Камчатки, Сахаліну і Японії. Птахи перелітні в північній зоні поширення, на решті території осілі й кочові. В Україні нечисленні гніздові птахи хвойних, лісів Карпат і зимуючі, звичайні, досить численні птахи всієї території республіки. Бувають у деревних насадженнях різного типу. У природі їх визначають за характерним зовнішнім виглядом. Голос — свистячі звуки “гвю” або “рюрр”, пісня тихенька, щебетлива. Узимку тримаються зграйками, часто налітають на дерева горобини і їдять ягоди. Навесні охоче клюють бруньки дерев. Їдять також насіння і ягоди багатьох деревних і чагарникових рослин. Пташенят вигодовують переважно комахами та іншими дрібними безхребетними. На місця гніздування в Карпатах прилітають у квітні. Селяться в густих ділянках хвойних лісів. Гнізда на деревах, із сучків і гілочок, вимощують їх травою, мохом, пір'ям. Яйця світло-голубі, з бурими плямками,