рисочками і крапками. Повна кладка з 4—5 яєць, на початку травня — початку липня, буває 2 кладки за сезон. Насиджує самка, 13 днів. Самець весь час годує її. Пташенята залишаються в гнізді до 16 днів. З серпня і до початку квітня ведуть кочовий спосіб життя, залітаючи далеко за межі області гніздування.
Птахи красиві, дуже декоративні, знищують багато насіння бур'янів. Можуть завдавати невеликої шкоди фруктовим деревам, скльовуючи бруньки. Але шкода ця незначна; снігурів слід охороняти.
Білокрилий шишкар
Loxia leucoptera Gm.
Відрізняється від двох попередніх видів меншими розмірами і двома широкими білими смугами на крилах. В Україні — досить рідкісний залітний зимовий птах північних областей.
ЩИГЛИК, АБО МАЛЬОВАНЕЦЬ
CARDUELIS CARDUELIS (L.)
Птахи трохи більші за чечіток. Маса до 20 г. У дорослих самців тім'я, лоб і горло червоні. Решта оперення голови чорна. Спина і поперек бурі, груди і тіло з боків жовтувато-бурі, підхвістя біле. Самка схожа на самця, але всі кольори оперення тьмяніші. У молодих птахів немає червоного і чорного кольорів на голові. На спині, боках, грудях і волі бурі плями.
Поширені майже по всій Європі, крім північних областей (до широти Ленінграда), в Північній Африці, Малій і Центральній Азії, помірній смузі Сибіру, на схід до Іркутська. Птахи осілі і кочові. На Україні гніздові, осілі і кочові птахи всіх областей.
Улюблені місця — сади, парки, полезахисні смуги, острівні переліски в степовій зоні, заплавні ліси, але завжди на узліссі, на галявинах, де є зарості бур'янів, насінням яких щиглики живляться.
У природі визначаються за яскравим, характерним забарвленням і голосом. Характерний позивний звук — «чі-і-віт». У польоті весь час щебечуть «піть-піть-піть». Пісенька самця не складна, але приємна, мелодійне щебетання, яке закінчується протяжливими свистячими звуками. Живляться переважно насінням різних трав'янистих рослин, у тому числі багатьох бур'янів, але навесні і влітку охоче їдять комах. Пташенят вигодовують теж комахами.
Гніздовий період починається у квітні. Гнізда у вигляді ретельно сплетеної чаші, із стебел різних трав'янистих рослин, моху, вимощені пухом і кінським волосом, на деревах, часто на акаціях, лоху, гледичії на інших колючих породах дерев. Повна кладка з 4—5 зеленуватих, з темними плямами яєць, двічі на сезон — у травні і в кінці червня. Насиджує тільки самка, 13—14 днів. Пташенята залишаються в гнізді 14—15 днів. Восени збираються великими зграями і кочують по полях, узліссях, шукаючи зарості бур'янів.
Птахи корисні і декоративні. Потребують ретельної охорони.
КОНОПЛЯНКА
CANNABINA CANNABINA (L.)
Маленькі птахи. Маса 20 г. У дорослих самців яскраво-червоний лоб і верхня частина голови. Забарвлення спини і попереку коричневе, з буруватими поздовжніми рисками. Воло й груди червоні, черево бурувато-жовте, підхвістя біле. Самки не мають у забарвленні червоного кольору, низ тіла з буруватими плямками. Молоді птахи схожі на самок. На перах хвоста і крил жовтуваті облямівки.
Поширені майже по всій Євразії, крім Крайньої Півночі і південних тропічних країн, у Малій Азії і-Північній Африці. Птахи перелітні, зимують на півдні Європи, Азії, і в Північній Африці.
На Україні гніздяться майже по всій території. Тримаються в чагарникових заростях, на узліссях, у парках і садах населених пунктів, полезахисних смугах, байрачних і заплавних лісах.
У природі цих птахів упізнають за характерним червоним забарвленням голови самців. У гніздовий період тримаються парами або невеличкими зграйками. Під час польоту, а іноді і на землі чути дуже характерне «тюкання»: «тюк-тюк-тюк» або «тю-тю-тю-тю». Пісня самців дзвінка, мелодійна, зі свистячими, подібними до флейти, звуками і щебетанням. Часто співають, сидячи на телефонних проводах, кущах, живоплотах. Живляться переважно насінням різних трав'янистих рослин, навесні і влітку також комахами; ними ж вигодовують пташенят.
На місцях гніздування з'являються в березні. Гнізда у вигляді кошиків, сплетених зі стебел трав, корінців, вимощені пір'ям, шерстю кінським волосом, на кущах і невисоких деревцях, як правило, низько над землею. Повна кладка з 4—6 білуватих, з червоно-коричневими плямками і рисками яєць двічі за сезон, у квітні — на початку травня і в червні — на початку липня. Осінній переліт у вересні — жовтні.
Корисні і декоративні птахи потребують охорони.
Зяблик (зяблик)
Fringilla соеlеbs L.
Один з найбільш поширених наших співочих птахів. Мало обережний, підпускає до себе і близько, і тому його можна добре роздивитись і без бінокля. Завбільшки з горобця. Впадають у вічі досить широкі білі смуги впоперек темно-бурих крил і по краях хвоста, які добре видно як у сидячого птаха, так і в польоті. Самець має червонувато-коричневі груди, каштанову спину, зелене надхвістя, голубувато-сіру голову з чорним лобом, голубуватий дзьоб; самка вся сірувато-бура. По землі пересувається легкими стрибками. Оселяється а лісах різного типу, парках, садах. Легко визначається в природі й по голосу — дзвінких і різких звуках «пінь-пінь-лінь...», які трохи нагадують велику синицю, але вимовляються неквапливо і не закінчуються тріскучою треллю «тарарах», іноді зяблики “рюмлять” — «рю...рю... рю...». Пісня являє собою голосну мажорну трель, що поступово прискорюється і закінчується дуже характерним “розчерком”: “фью-фью-фью-ля-ля-ля-ді-ді-ді-ві-чіу”. Співаючи, самець відкидає голову трохи назад і злегка розкриває крила. В Україні — звичайний гніздовий птах в усіх районах, де є деревні насадження; подекуди численний; в Чорноморському заповіднику — звичайний зимуючий; нерідко зимує і з інших регіонах республіки.
Чиж
SPINUS SPINUS (L.)
Маленькі птахи. Маса до 14 г. У дорослих самців забарвлення верхньої частини тіла зелене, з темними поздовжніми рисками. На голові зверху чорна «шапочка». Низ тіла жовто-зелений, з поздовжніми темними рисками по боках. У самок немає чорної «шапочки»,