Поширені майже по всій Європі, на Кавказі, в Туреччині, Ірані, Забайкаллі, на Курильських островах, Сахаліні і в Японії. Птахи осілі, частково кочові; під час кочувань залітають досить далеко за межі гніздової території. На Україні гніздові, осілі і кочові птахи Карпат і Криму. Під час осінньо-зимових кочувань бувають скрізь, по всіх областях. Улюблені місця перебування в гніздовий період — хвойні, переважно ялинові, ліси, під час кочувань — сирі заплавні ліси, парки, гаї, сади населених пунктів.

У природі їх визначають за характерним зеленим забарвленням, позивними звуками «чюллі-піі». Пісня — тріскотливе щебетання, що закінчується свистячими звуками. Під час кочувань тримаються великими зграями поблизу водойм, особливо охоче сідають на вільхи. Живляться навесні і влітку переважно комахами і ними вигодовують пташенят. Восени їдять насіння різних дерев, особливо вільхи, а також насіння різних бур'янів. Гніздяться в ялинових лісах високо на деревах. Гнізда — ретельно сплетені з трави, тоненьких гілочок і моху кошики, вимощені шерстю, пухом, пір'ям, добре замасковані мохом і лишайниками. Повна кладка з 5—6 зеленуватих, з темними крапками яєць, двічі на літо, в кінці квітня — на початку травня і в кінці червня. Насиджує самка, 13—14 днів. Пташенята залишаються у гнізді 13—15 днів. Після закінчення гніздового періоду збираються у великі зграї і кочують всю осінь і зиму, аж до середини березня.

Птахи корисні, декоративні, знищують багато комах-шкідників. Потребують охорони.

В'ЮРОК

FRINGILLA MONTIFRINGILLA L.

За розмірами такий як зяблик. Маса 27—28 г. У дорослих самців яскраве строкате оперення. Голова з боків, тім'я, потилиця, шия і передня частина спини чорні. Після линяння на перах голови, шиї і спини широкі світлі плями, які потім зникають. Поперек і надхвістя білі. Груди, воло, горло й боки руді, черево біле і жовтувато-біле, на череві з боків чорні плямки. Махові і стернові пера чорні, на крилах руді смужки. Самки менш яскраві, темні частини оперення не чорні, а бурі, рудий колір нижньої частини тіла блідо-вохристий. Молоді птахи, схожі на самок, але ще тускліші. Поширені в тайговій зоні Європи на схід до Камчатки. Птахи перелітні. Зимують у південних областях Європи й Азії. На Україні бувають лише під час перельотів і на зимівлі, але в різні роки їх кількість і дати прольоту змінюються.

Живляться насінням. Улюблені місця перебування — узлісся, лісові галявини, зруби тощо. Часто утворюють мішані зграї із зябликами та іншими в'юрковими.

ЗЕЛЕНЯК

CHLORIS CHLORIS (L.)

Птахи трохи більші за чечевицю звичайну. Маса до 35 г. У дорослих самців верхня частина тіла зеленувато-сіра, з буруватим відтінком, поперек і надхвістя зеленіші, голова і шия сіріші. Нижня частина тіла жовтувато-зелена, з буруватим відтінком. Самки забарвлені не так яскраво, нижня частина тіла білувата, плямиста. Верхня — зеленувато-бура, з темними плямками. Молоді птахи схожі на самок, але з темнішими плямками.

Поширені майже в усій Європі, на північ до Білого моря, на схід до Уралу, на Кавказі, в Малій і Середній Азії, у Північно-Західній Африці. Птахи частково перелітні в північних районах області поширення частково осілі і кочові.

В Україні гніздові, перелітні і кочові птахи в усіх областях. Гніздяться у листяних і мішаних лісах Полісся і Лісостепу, в байрачних острівних лісах, парках і садах населених пунктів.

У природі визначаються за характерним зеленим забарвленням (за що дістали українську і російську назви) і голосом, який добре відрізняється від голосів інших птахів. Позивні крики — дзвінке «дьюжьюіі» і «тю-тю-тю-тю». Пісня самця складається з тих самих звуків, але закінчується дзвінким «лінг-лінг-лінг». Живляться переважно рослинною їжею — насінням, особливо насінням різних маслянистих рослин, бруньками, ягодами. Пташенят у перші дні їх існування годують комахами.

На місця гніздування прилітають у березні, іноді навіть у лютому. Гніздяться на деревах хвойних і листяних порід, як правило, невисоко над землею. Гнізда роблять із стебел трав, тоненьких гілочок і корінців, вимощують шерстю, мохом, кінським волосом, пір'ям тощо. Повна кладка з 4—6 зеленуватих, з буро-фіолетовими плямками яєць, двічі за сезон, в кінці квітня — першій половині травня і в другій половині червня. Насиджує самка, 13—14 днів. Самець в цей час її годує. Пташенята перебувають у гнізді 13—14 днів і залишають його, ще не повністю вміючи літати (як у більшості нагніздних птахів). Батьки ще понад тиждень годують їх біля гнізда.

Осінні кочування починають із серпня. Пізніше іноді об'єднуються в спільні зграї з іншими в'юрковими. Зграйки невеликі, 20—25 особин.

Корисні і декоративні птахи. Потребують охорони.

Канареєчний в'юрок

Serinus serinus L.

Загальним виглядом здалека нагадує чижа, але не моє чорної «шапочки» і характеризується великим розвитком жовто-зеленуватого кольору знизу і на голові й буруватими ряботинами по спині й боках. Зблизька (в бінокль) можна побачити, що дзьоб досить товстий, а не тонкий, як у чижа. Оселяється в рідких лісах, зокрема, ялинових гаях, садах, парках, виноградниках навколо населених пунктів. Звуки — довга, дзвінка, дзюркотлива трель, що нагадує тріскотняву цикад. Співає часто, навіть в найбільшу спеку опівдні. В Україні - гніздовий птах Карпат і Прикарпаття. Має тенденцію розселятись на схід; є вже звичайним на північному Поділлі (Тернопільська область), на Поліссі, в Києві.

ЧЕЧІТКА ЗВИЧАЙНА

ACANTHIS FLAMMEA (L.)

Маленькі птахи. Маса до 15 г. У дорослих самців на голові червона «шапочка». Верхня частина тіла коричнево-сіра, з темними поздовжніми плямками.