Поперек і надхвістя сірі, з рожевим відтінком і темними поздовжніми плямками. Нижня частина брудно-біла, на її грудях з домішкою рожевого. На горлі темно-бура пляма. У самок немає рожевого відтінку на грудях і попереку. Молоді птахи схожі на самку, але без червоної «шапочки».
Поширені в зоні тундри і в північній частині лісової зони Європи, Азії і Північної Америки. Птахи частково перелітні, частково кочові. На Україні бувають пізно восени і взимку, під час зимових кочувань. Тримаються великими зграями, іноді разом з іншими в'юрковими, найчастіше на відкритих місцях, де є бур'яни, насінням яких чечітки живляться. Голос — щебетання і в польоті, і коли сидять у заростях бур'янів; «чі-чі-чі» або «чив-чив-чив-чив», за що пташки дістали свою назву.
Птахи корисні, оживляють зимовий ландшафт.
Чечіток часто виловлюють і тримають у клітках, де вони, як правило, гинуть. Потребують охорони. Крім чечітки звичайної, взимку як рідкісні залітні птахи, іноді трапляються ще два види чечіток: чечітка біла, або тундрова (Acanthis hоrnemanni (Holb.), схожа на чечітку звичайну, але всі тони забарвлення значно світліші (гніздиться в тундрах Євразії), і чечітка гірська (Саnnаbіnа flaviristris L), схожа на чечітку звичайну, але на голові у дорослих птахів немає червоного кольору; гніздиться в горах Північної і Середньої Європи, Малої, Середньої і Центральної Азії.