2.1. Найбільш поширені антимікробні речовини вищих рослин

Найбільш обширеними в даному напрямку являються роботи Осборна, який дослідив 2300 видів рослин, і виявив антибактеріальну активність лише у 160 видів, що належать до 63 родів.

Протимікробні речовини найчастіше виявлялися у жовтецевих, антибактеріальна активність яких могла залежати від наявності у них протоанемоніну. Потім йшли лілійні, до яких належать цибулі і часники, багаті алліцином чи близькими до нього сполуками.

Найбільш чутливими до антибактеріальних речовин рослинного походження виявились Грам-позитивні мікроорганізми, менш чутливими – Грам-негативні.

Антимікробні речовини представлені в рослинах найрізноманітнішими сполуками. Найбільш поширені, тобто ті, що найчастіше трапляються, будуть представлені нижче.

Ефірні олії різних рослин не представляють собою інидивідуальних хімічних речовин. До їх складу входять вуглеводи (аліфатичні і ароматичні), моно- і поліциклічні терпени та сесквітерпени, спирти, їх ефіри, альдегіди, феноли і фенолові ефіри, кетони, органічні кислоти, інколи лактони тощо. Тим не менше, кожній ефірній олії притаманні свої особливості. Літературні дані свідчать,що майже всі ефірні олії володіють в більшій чи меншій мірі вираженими бактеріостатичними властивостями. Зокрема, найбільш активними ефірними оліями відносно стафілококів виявились: Ol. Acorus calami (розведення 1:5000), Ol. Artemisia absinthii (1:1000), Ol. Carum carvi (1:2000), Ol. Cinnamonii (1:8000), Ol. Eucalypti (1:4000), Ol. Ferula sp. (1:1500), Ol. Thymus polessicus (1:10000 – 1:25000), Ol. Valerianae nitidae (1:2500 – 1:5000), Ol. Cannabis sativa (1:50000 – 1:100000) та інші.

Можливо, що використання антимікробних речовин має місце і в харчовій промисловості, оскільки багато приправ містять антибактеріально активні ефірні олії (імбир, мускатний горіх, кориця, майорана, лавр, духмяний перець, гвоздика, коріандр, аніс...).

Бальзами і смоли теж не являють собою індивідуальних речовин, а є сумішами. До бальзамів, що мають антибактеріальні властивості, відносяться відомі з давніх часів перуанський, копайський, толуанський бальзами і стіракс. До смол (смоляних кислот), що володіють протимікробними властивостями, відносять смоли із Balsamea Myrrha і Styrax benzoin, що містить бензойну і корицеву кислоти.

Органічні кислоти у великих кількостях містяться у вищих рослинах. Антимікробні властивості мають хаулмугрова і гіднокарпова, а також уснінова і галова кислоти.

Дубильні речовини, зокрема танін і галова кислота ще у давні часи використовувались як антисептики. В багатьох літературних джерелах вказано, що антимікробні властивості ряду рослин обумовлені наявністю в них саме дубильних речовин, зокрема такими рослинами є бадан товстолистий, брусниця, дйб звичайний, змійовик, перстач прямостоячий, скумпія тощо.

Так танін проявляєбактерицидну дію у розведенні 1:1000 – 1:5000, бактеріостатичну - 1:20000 – 1:100000; пірогалол у 1:2000 і 1:20000; гідрохінон у 1:500 і 1: 1000-2000; пірокатехін у 1: 3500 відповідно.

Із білків у якості антибіотика описаний лише один – пуротіонін, який виділений з невідбіленого пшеничного борошна. Він токсичний не лише для бактерій, але й для тварин, а також пригнічує розмноження Грам-позитивних бактерій.

Алкалоїди і глюкозиди виявляють найбільш виражену антимікробну дію серед усіх речовин рослин. Зокрема, на стафілококи виражений вплив мають піптанін, ізоамодендрин, анабазин, хатинін, гляуцин, дельфонін, таспін, сферофізин, гармін тощо.

2.2.Антимікробні речовини із рослин окремих родин та їх дія відносно бактерій роду стафілокок

Із рослин родини хвойних (Coniferales) такі антибіотики: піносільвін (виділений з деревини Pinus silvestris), пригнічує ріст золотистого стафілокока у розведенні 1:10000-20000; туяпліцин (деревина Thuja plicata і Thuja ocidentalis) у розведенні 1:32000; затримують ріст стафілокока водні і спиртові екстракти із ягід ялівця.

З родини злакових (Gramineae) антибактеріальну активність відносно стафілокока проявили екстракти листків кукурудзи, а також речовини, виділені із пшениці, одна з яких нагадує жирну кислоту, діє у розведенні 1:250000; інша білкової природи – пуротіонін, в 1:20000.

Пухиїн із родини осокових (Cyperaceae), а також екстракт квіткової рослини Tillandsia usneoides із родини бромелієвих (Bromeliaceae) затримують ріст золотистого стафілокока.

Рослини родини лілійних (Liliaceae) відомі таким антибіотиком як алліцин, що володіє широким спектром дії, бактеріостатична концентрація його відносно стафілокока 1:45000-125000. Подібну дію мають і його похідні. Із Allium sativum виділені сативін, дефензоат, які у розведенні 1:1000-1600 пригнічують ріст St. aureus та St. albus, також алізарин,що діє згубно у розведенні 1:50000. Із Allium odorum виділений одорін, що має антибактеріальний вплив на золотистого стафілокока. Метиленбутиролактон, виділений з Erythronium americanum і ефірна олія соку черемші (Allium ursinum) діють на стафілокока у розведенні 1:2000.

Із дуба (Quercus tinctoria) родини букових (Fagaceae) виділений флавоновий пігмент кверцетин, що діє у розведеннях 1:10000-13000.

Із хмелю родини коноплевих (Cannabiaceae) виділені гумулон і лупулон, що діють на стафілокок у розведенні 1:30000-50000 і 1:400000-650000 відповідно.

Кансатин, виділений із коноплі (Cannabis sativa), затримує ріст St. aureus у розведенні 1:10000-40000.

Речовину алкалоїдної природи, що впливала на ріст St. aureus у розведенні 1:50000із водяного перцю ( Polygonum hydropiper) з родини гречкових ( Polygonaceae).

На бактерії роду стафілокок досліджено вплив ще дуже великої кількості екстрактів рослин із різних родин. Так, про антимікробну активність флавоноїдів та їх сумішей, виділених з деяких видів квіткових рослин було повідомлено В.А.Бандюковою та ін. Вони встановили, що деякі ізофлавони ( осайїн, геністеїн...) та флавони ( кверцетин, диосметин...) володіють антибактеріальною активністю по відношенню до спорових культур та стафілококів. Пізніше ними були проведені дослідження відварів, спиртових витяжок і окремих фракцій, що містили різноманітні біологічно активні сполуки, в тому числі і полі фенольні.

Найбільшу активність по відношенню до всіх досліджуваних культур проявив відвар надземної частини Centaurea orientalis, Vicia truncatula, Alcea angulata, Malva neglecta, Scutellaria polyodon; суцвіть чи квіток Hibiscus syriacus, Forsythia