Ехінацея пурпурна

ЗМІСТ

Вступ

Протягом останнього століття вчені багатьох країн приділяють особливу увагу вивченню фітохімічних, фармацевтичних та фармакологічних властивостей представників роду ехінацеї, а також можливостей застосування препаратів з цієї рослини у клінічній практиці. Сьогодні у медичній практиці застосовують три із дев’яти видів ехінацеї: ехінацея пурпурна, ехінацея вузьколиста і ехінацея бліда. В Україні добре акліматизувалася ехінацея пурпурна.

Ехінацея пурпурна відома в усьому світі як імуномодулятор природного походження, що стимулює клітинний імунітет, збільшує кількість Т-лімфоцитів, підвищує фагоцитарну активність лейкоцитів і хемотаксис гранулоцитів, сприяє вивільненню цитокінінів, тим самим активізуючи неспецифічну резистентність організму.

Крім регулюючого впливу на імунну систему, ехінацея справляє протимікробну, противірусну, фунгіцидну, протизапальну, антиоксидантну, протиалергійну, радіопротекторну дію, стимулює функцію центральної нервової системи, підвищує сексуальну потенцію, сприяє загоюванню ран, опіків, виразок.

1. Фармакологічна характеристика ехінацеї пурпурної

1.1. Загальна ботанічна характеристика ехінацеї, аралії місцеперебування, екологічні особливості

Ехінацея пурпурна — багаторічна трав’яниста рослина родини айстрових, що походить зі східної частини США. В Україні ехінацею розводять як лікарську і декоративну рослину. Відомий український вчений-ботанік професор Г.К. Смик більше 30 років присвятив вивченню та вирощуванню цієї рослини в різних регіонах України.

Рід ехінацеї включає п’ять видів трав’янистих рослин, які в дикому виді зустрічаються в приатлантичних районах Північної Америки та Мексики.

Висота від 80 до 180 см. , стебло пряме, слабко опущене листи яйцеподібної форми, із гострими кінчиками. Квітки великі, квіткові голівки довгі 1,5...3 см, шириною 5...10 мм, пурпурні. Має специфічний смак та запах.

Корзинки нагадують квітку довжиною до 5 мм і складаються з 5 язичкових білих або рожевих і 14-20 трубчастих жовтувато-білих квіток. Листи прикореневі, розеточні, на стеблах чергові, ланцетні, двічі-, трічіперисторозсічені до коротких долей. Плід - сім'янка. Цвіте з червня все літо, плоди дозрівають у липні-вересні.

Ехінацея пурпурна росте в Північній Америці. У Росії її стали вирощувати на початку XIX в. Культура можлива на Україні, Північному Кавказі й у більш північних районах.

Ехінацея пурпурна росте у преріях і ні піщаних берегах рік.

Розмножується ехінацея пурпурна - насіннями. Паростки звичайно з'являються через 25-28 днів після посіву. Період цвітіння розтягнутий. Цвітіння починається з липня по серпень, дозрівають насіння у вересні - жовтні.

Ехінацея пурпурна має гарні медоносні показники літнього й осіннього періодів. Нектаропродуктивність різних її зразків складає від 40 до 110 кг/га, а на окремих пасіках до 600 кг/га.

Лікарською сировиною служать корені, стебла, листи квітучі корзинки.

Застосовується ехінацея як у медичній промисловості для виробництва лікарських препаратів, так і харчовій промисловості як біологічна добавка.

Ехінацея пурпурна - є цінною лікарською рослиною для одержання багатьох лікарських препаратів. Вона стимулює дію центральної нервової системи, посилює сексуальну потенцію при фізичному і психічному стомленні, підвищує імунні властивості організму в ослаблених людей, виводить з організму радіонукліди.

1.2. Відмінності від морфологічно подібних видів

В наш час відомі не тільки ехінацея пурпурна, нові види – ехінацея вузьколисткова (E.angustifolia DC), ехінацея бліда (E.pallida Nutt.), але і такі малодосліджені види як парaдоксальна (E.paradoxa (Norton) Britton), стимулююча (E.simulata Mc Gregor), теннесійська (E.tennesseensis(Beadle) Small) и темно-червона (E.atrorubens Nutt).

Різноманітні види ехінацеї відрізняються один від одного не тільки кольором (що виходить з їх назв), але й різноманітним складом біологічно активних речовин.

1.3. Раціональні прийоми збору речовини

Ехінацея пурпурна – цінна лікарська рослина.

Наземна та підземна частини рослини служать сировиною для промислового отримання препаратів імуномоделюючої дії.

Використовують корені, які заготовили весною або восени, суцвіття, зібрані під час цвітіння.

Препарати, які з неї випускаються представляють собою вилучення з усіх частин як свіжої, так і висушеної рослини.

Встановлено, що велика кількість екстрактивних речовин в коренях накопичується при вирощуванні культури прямим посівом семян в грунт, в порівнянні з розсадним вирощуванням.

1.4. Фітохімічний склад ехінацеї

1.4.1. Екстрактивні речовини

Кількість екстрактивних речовин в коренях на четвертий рік вирощування вище у ехінацеї блідої та коливається від 22,3 до 25,4%, що на 5,5-6,9% вище, ніж у ехінацеї пурпурної.

Вміст екстрактивних речовин в листях більше у ехінацеї пурпурної (19%) в порівнянні з ехінацеєю блідою (15%).

Кількість екстрактивних речовин в суцвіттях майже не має відмінностей в залежності від видів ехінацеї, способу та терміну вирощування.

Ехіназиди, найкорисніший компонент, акумулюється в коренях та в незначних кількостях присутні в квітці. Ехіназиди можуть бути такими ж ефективними, як пеніцилін, в знищенні великої кількості вірусів, бактерій, грибків та простіших.

Алкіламіди, які містяться в найбільшій концентрації в коренях ехінацеї, мають помірні анестезуючі властивості

1.4.2. Гідрофільні сполуки

Гідрофільні сполуки: полісахариди, прості цукри, фенольні сполуки, похідні кофейної кислоти, алкалоїди, аскорбінова кислота — найбільш вивчені в експериментальних та клінічних дослідженнях.

З ехінацеї виділені полісахариди (геміцелюлоза, целюлоза, інсулін, пектин, крохмаль), олігосахариди (сахароза) і прості цукри (арабіноза, галактоза, глюкоза, ксилоза, маноза, рамноза, фруктоза).

Серед полісахаридів, виділених з ехінацеії, — арабінорамногалактан, арабіногалактан, гетероксилан з різною молекулярною масою і цукристими залишками. Водорозчинний полісахаридний комплекс ехінацеї виявляє вибірковий регулюючий вплив на імунну систему: активізує гістогенні та гематогенні фагоцити, в тому числі макрофаги, стимулює синтез інтерферону, збільшує кількість та функціональну активність Т-супресорів лімфоцитів з одночасним пригніченням алергічної реакції організму на зовнішні подразники.

Серед гідрофільних сполук ехінацеї пурпурної — бетаїн-гліцин, який нормалізує функцію печінки, регулює обмін ліпідів і білків. Бетаїн входить до складу препарату Бетаїн цитрат, що застосовується для лікування гепатитів, атеросклерозу.

Корінь та наземна частина ехінацеї багаті на вітаміни (аскорбінова кислота, каротин), глікопротеїни та сапоніни, що виявляють противірусну та імуностимулюючу активність.

1.4.3. Фенольні сполуки

Фенольні сполуки (флавоноїди) ехінацеї представлені апігеніном, ізорамнетином, кверцетином, кемпферол-3-рутозидом, лютеоліном, рутином