Теплий період. Важлива характеристика температурного режиму за теплий період – дати весняного і осіннього переходу середньої добової температури через певні межі, а саме через 0, 5, і 100С. Вони визначають почато, кінець і тривалість важливих для господарства періодів: теплового (понад 00С), загального періоду вегетації (понад 50С) і періоду активної вегетації сільськогосподарських рослин (понад 100С) .

39

Внаслідок впливу фактора висоти тривалість цих періодів по області змінюється у таких межах:

Теплий період від 260-270 днів у районах Передкарпаття до 200 днів у горах (на висоті 1450м)., загальний період вегетації відповідно від 200-210 до 165 днів., період активної вегетації відповідно від 160-165 до 80 днів. Характерно, що тривалість періоду активної вегетації у межах 250-1450 м скорочується зі збільшенням висоти вдвічі. Вище рівня 1800м період активної вегетації цілком зникає.

У теплий період виділяється безморозний період, який обмежений датами останнього весняного і першого осіннього приморозків. Приморозки пов’язані з неперіодичними вторгненнями арктичного повітря, що включає похолодіння.

Припинення весняних приморозків на передгірських ділянках області в середньому припадає на кінець квітня – на початок травня , а настають вони восени в кінці вересня – на початку жовтня.

Теплий період включає в себе три пори рок – весну, літо та осінь, які докорінно відрізняються за метеорологічним режимом.

Пори року визначають за різними ознаками. Звичайно до кожного сезону належить по три календарних місяці: до весни – березень, квітень і травень; до літа – червень, липень і серпень; до осені – вересень, жовтень і листопад; до зими – грудень, січень і лютий.

Найпізніші весняні приморозки на рівнинах бувають 20-23 травня, а в гірських вони можливі протягом усього червня. Весняні приморозки найнебезпечніші для плодових культур під час їх цвітіння і утворення зав’язі.

Атмосферне зволоження весняного сезону можна вважати помірним. За три місяці цього сезону (ІІІ-V) випадає 23% опадів від їх річної норми.

У літній сезон (червень-серпень) на рівнинних районах 50% днів мають середні добові температури в межах 15-200 .

Характерна особливість літа - велика кількість атмосферних опадів. Літні опади

40

часто мають вигляд злив. Зливні опади належать до найбільш шкідливих для

народного господарства атмосферних явищ, оскільки вони є причиною катастрофічних паводків на Дністрі та його притоках.

Зливи часто супроводжуються грозами.

Осінь у районах Прикарпаття наступає на початку вересня, коли відбувається перехід середньої добової температури через 150 , і закінчується у перших днях грудня після переходу температури через 00

Листопад за температурними ознаками належить до так званого передзимового.Протягом цього місця температура в середньому знижується від 5 до 0 С.

Холодний період. До холодного періоду належить частина року з негативною середньою добовою температурою повітря. В Івано-Франківській області в середньому зима коротка. Загальна тривалість зими на території Передкарпаття становить 95-105 днів.

Зимовий період поділяють на три періоди:

Перший період зими на рівнинах характерний повільним пониженням температури від 0 до 5 С і становить 40-50 днів. Протягом холодної пори року можливі значні пониження і повищення температури повітря. Наприклад в Івано-Франківську (метеостанція) в січні, лютому і навіть березень температура знижувалась до –34 С.

Важлива особливість холодного повітря - утворення снігового покриву. У районах Івано-Франківського Прикарпаття сніговий покрив внаслідок відлиг нестійкий. У будь-який час зими він може зникати повністю. Стійкий сніговий покрив тут відсутній у 20-25% зим.

У снігу за зимовий період нагромаджується великі запаси води, якою навесні зволожуються грунт і живляться ріки. У районах Івано-Франківського Прикарпаття водні запаси в снігу на кінець другої декади лютого досягають 25-30 мм.

41

Поверхневі води. Поверхневі води Івано-Франківської області – це переважно ріки. Озер мало, переважають штучні озера-ставки. Загальна кількість досягає 7120; переважають малі, довжиною до 10 км. Ріки, які мають довжину понад 10 км., налічується 152, а понад 100км – тільки 5.загальна їх густота в середньому по області становить 0,20-0,40 км.; в окремих басейнах вища, наприклад, басейн Бистриці дорівнює1,3 км

У межах території Івано-Франківської вона має пір’ясту будову. Сітка правих і лівих притоків Дністра, в зв’язку з особливостями рельєфу і клімату цих районів, розвинена нерівномірно. Найбільш розвинена сітка правих притоків, які формуються у щедро зрошуваних атмосферними опадами кАрпатах. До них належать: Свіча, Лімниця, Луква, Бистриця та інші. Ці ріки мають досить розгалужену систему, ососбливо в гірській частині. На Карпатські притоки припадає близько 70% водозбірної площі басейну Дністра.

Карпатські ріки одержують живлення головним чином, дощове і снігове, грунтове живлення є додатковим. Карпатські ріки як правило, взимку покриті льодом.

Найбільші Карпатські притоки Дністра в межах Івано-Франківської області – Свіча, Лімниця, Бистриця Солотвинська і Бистриця Надвірнянська.

Бистриця Солотвинська стікає з найвищої частини Горган – Сивулі. Від с. Пороги долина розширюється і біля Солотвина досягає 2 км..

Івано-Франківське Передкарпаття – це розчленована височина, яка розташована між північними скибовими хребтами Горган і охоплює басейни Бистриць, зокрема Бистриці Солотвинської.

Горгани – одна з найбільших гірських областей Скибової зони Українських Карпат. Вони повністю розташовані в межах Івано-Франківської області.

Сивулянсько-Станимирські Горгани, які розміщені в верхів’ї Бистриці Солотвинської, займають місцевість між долинами Лімниці і Бистриці

42

Надвірнянської. Межиріччя Лімниці та Бистриці Солотвинської заповнене горами Сивулянського хребта (Сивуля 1836м) , який з численними розгалуженнями простягається з півночі на південь.

Західні схили Сивулянського хребта розчленовані глибоко врізаними долинами рік: правими притоками Лімниці.