Не менш розчленовані і східні схили хребта притоками Бистриці Солотвинської. Сивулянський хребет – це найвищі гори в усьому районі Горган. Відносні висоти вершин досягають 1000-2000м. Гребнева зона хребта високо піднімається над верхньою межею лісу. На відміну від інших гірських груп Горган Сивулянський хребет відрізняється широким площовим розвитком на вершинах гребеня. г. Сивуля подібна до гостроверхої скелястої піраміди. Нижні та середні схили хребта покриті густими хвойними лісами.
Рослинність. Івано-Франківська область об’єднує гірські, передгірські та рівнинні ландшафти. Кожному з них властивий свій спецефічний рослинний покрив. Тому і в сучасному, і в минулому флора Івано-Франківщини характерна і багатством, і строкатістю флористичних елементів. На території області одночасно виростають бореальні і європейські неморальні, монтанні, гірсько-диз’юнктивні та степові види.
На території Івано-Франківщини в Передкарпатті належать рослини, які характерні для широколистяних лісів (букових, дубових, грабових). Це насамперед: бук лісовий, граб звичайний, дуби звичайний та скельний, липи серцелиста та європейська, явір, тис ягідний. Серед трав’янистих видів відзначимо цікаві види, які поширені передусім у гірській місцевості: стрептопус листообгортний (Streptopus amplexifolius), живокіст серцевидний (Symplytum cordatum), первоцвіт високий (Primula elatior), звичайна супутниця широколистяних лісів переліска багаторічна (Mercurialis perennis) та інші.
В історичні часи пануючим типом рослинності на території Івано-Франківської
43
області були ліси. І тепер за лісами зберігається панівна роль. На рівнині і в передгірних районах ліси займають понад 30% території, а на схилах Карпат – досягають 60%.
Майже не збереглася у непорушному стані природна трав’яна рослинність, оскільки більша частина безлісих територій розорана під сільськогосподарське угіддя. Серед трав’янистих формацій найбільш поширені луки, які займають певні площі по заплавах найбільших річок, зокрема Дністра, серед лісів та на безлісих вершинах гір – половина. Болота і на рівнині, і у високогір’ї дуже нечисленні.
На рівнинній частині Івано-Франківсько області в Передкарпатті і в пониженнях передгір’я пануютть такі чотири лісові формації: 1) грабово-дубові ліси; 2) дубові ліси; 3) букові ліси і 4) заплавні або долинні ліси з домінуванням, в першу чергу, вільхи чорної. У гірській частині особливо поширені букові та ялинові ліси, звичайно менші площі займають соснові, ялицеві і мішані хвойно-широколистяні ліси.
Гірські букові ліси утворюють нижній гірський лісовий пояс на схилах Карпат. Саме тут знаходить собі найсприятливіші лісорослинні умови. Крім чистих бучин, певні площі займають також ялицево-букові ліси. Серед інших поріддеревних інколи багато лише явора, цього типового супутника бука. Поодиноко виростають ще в’яз шорсткий та береза. Чагарниковий ярус відсутній. Часто трапляються лише вовчі ягоди і ожина шорстка. Трав’яний покрив теж дуже зріджений і флористично бідний.
Ялинові (смерекові) ліси (Piceeta).На схилах Українських Карпат ялинові ліси утворюють верхній лісовий пояс. Івано-Франківщина – найбагатша на ялинникиобласті України. Крім природних, на великій площі, на місці зрубаних букових і ялицевих лісів, дуже поширені й штучні ялинки.
Лучна рослинність на території рівнинної частини Івано-Франківщини поширена по заплавах рік (надрічкові) та по верхніх терасах і вододілах (суходільні луки).
44
Зокрема , на Передкарпатті – долини рік Свічі, Лімниці, Бистриці, Пруту, Рибниці та інших.
Болотна рослинність найменше на Івано-Франківщині болотної рослинності. На рівнині болота зосереджені по заплавах великих річок – Дністра, Пруту, Бистриці. Особливо поширені низинні болота, переважно осокові, осоково-гіпнові, злаково-осоково-гіпнові. Перехідних боліт є значно менше.
Грунти. Грунтознавці виявили в межах Івано-Франківської області такі основні типи і відмін грунтів:
дерново-підзолисто-глеєві; 2) опідзолені грунти: а) світло-сірі опідзолені; б) сірі опідзолені; в) темно-сірі опідзолені; 3) чорноземи опідзолені; 4) чорноземи глибокі малогумосні; 5) лучно-болотні; 6) болотні; 7) торфовища низинні; 8) дернові; 9) бурі гірсько- лісові; 10) буроземно-підзолисті; 11) гірсько-лучно-буроземні.
На Передкарпатті переважно поширені: дерново-підзолисто-глеєві та дернові грунти, на древніх і молодих терасах, які утворюють рельєф цієї зони.
Бурі, буроземно-підзолисті та гірські лучно-буроземні грунти характерні для схилів гірських хребів Карпат.
Аналіз грунтового покриву показує, що в Івано-Франківській області абсолютно панують кислі, опідзолені, до того ж більшою або меншою мірою оглеєні грунти: від дерново-підзолисто-глеєвих до опідзолених чорноземів. Треба додати, що і гірські буроземні грунти та дернові грунти теж опідзолені, з чого випливає, що майже 90% використовується його в землеробстві земельного фонду колгоспів і радгоспів області- і вимагає вапнування і лужних мінеральних добрив.
Треба мати на увазі, що більша частина використовуваних земель області перебуває у географічних умовах, які сприяють поширенню ерозії грунтів. Отже,
45
агротехнічні та лісомеліфатичні заходи щодо боротьби з ерозією є дуже актуальними для Івано-Франківщини.
Фауна. До складу фауни Івано-Франківщини в її сучасних адміністративних межах належать 328 видів, зокрема риб – 49, земноводних – 15, плазунів – 11, гніздових птахів – 187, звірів – 66.
Для іхтіофауни Передкарпаття і Карпат характерна присутність двох видів форелі-райдужної та струмкової. Заслуговує уваги поширення по річках Передкарпаття дунайського лосося – реліктового виду риб, які концентруються на ділянках річок з бурхливою течією і кам’янистим руслом. Влітку популяція дунайського лосося перебуває у верхній течії річок, а у жовтні мігрує у передгірські ділянки. Дорослі статево зрілі лососі восени тримаються глибоких плес, а молодь полюбляє кам’янисті перекати. Нарест у цієї риби починається з середини квітня і триває до середини травня.
З передкарпатської батрахофауни високої чисельності у передгір’ї досягають жовточерева або гірська кумка, місцями – карпатський тритон.
Герпетофауна Передкарпаття цікава тим, що тут виявлені рідкісні для тваринного світу ящірки лучної, полоз лісовий і черепахи грецької.
Авіфауна Передкарпаття характерна різким зменшенням водно-болотних видів пернатих, що пояснюється гідрографічними умовами цієї ландшафтно-кліматичної зони. Відсутність природних озерних