„Возз’єднана” Україна у повоєнні роки майже повністю копіювала динаміку господарства СРСР, а довготривалий період економічного застою (від 60-х років) в останній імперії світу повністю відобразився у такому ж застої в Україні. Окремі злети в господарському розвитку України пояснюються тим, що її активно залучали до розв’язання всесоюзних програм – передусім продовольчої, енергетичної, мілітарної. Саме цим можна пояснити створення тут всеімперської житниці, першої вугільно-металургійної бази і великої бази важкого машинобудування.

Однак у динаміці господарства республіки були і свої особливості. В роки криз, застою, економічних депресій в колишньому СРСР ці явища в Україні відображались у більш гострій формі. Це проявилось у глибшому, ніж у імперії в цілому, руйнуванні продуктивних сил. Класичним прикладом може бути „перебудова” сільськогосподарського виробництва на засадах колективізації (1929 р.), що призвело до повної деградації економіки України уже у 1933 р.

В економіці України завжди панував іноземний капітал, особливо у галузях промисловості й транспорту. Так, розвиток нафтовидобувної промисловості Передкарпаття у другій половині ХІХ – першій чверті ХХ століття контролювався французьким, англійським, американським та єврейським капіталом. У вугільно-металургійному Донбасі-Придніпров’ї теж панував іноземний капітал (70% видобутку кам’яного вугілля, 80% видобутку залізних руд, 90% випуску коксу, 60% гірничорудного виробництва). Під контролем цього капіталу знаходилось і залізничне будівництво на сході України. Аналогічна картина склалася і в радянський час. Тільки тепер іноземним був всесоюзний капітал, інвестований центральними міністерствами, з тою лише поправкою, що левова його частка створювалась в Україні, але присвоювалась і перерозподілялась так званим центром.

Імперії завжди вносили дезорганізацію в господарство України, що проявлялось у посиленому руйнуванні попереднього економічного укладу. Зокрема, королівська Польща, зайнявши Україну після Люблінської унії (1569 р.), максимально знищила хоч не високорозвинене, проте відносно добре організоване тут міське і сільське господарство. Велика економічна, а не лише політична руїна спостерігалась в Україні після російсько-польського „вічного миру” (1686 р.). Австрія, окупувавши Галичину, Буковину і частково Волинь у другій половині XVIII ст., майже дощенту ліквідувала непогано розвинені тут ремесла. Тільки після революції у Європі – „весни народів” (1848-1849 рр.) поступово почала розвиватися промисловість на капіталістичних засадах.

Унаслідок розвитку первинних секторів структура господарства України мала колоніальну односторонню сировинно-продовольчу орієнтацію. У результаті особливостей колоніального положення України її господарство було економічно, соціально та екологічно малоефективним.

Стан постійної руїни – це ознака, притаманна розвитку господарства України в усі періоди її перебування під окупаційною владою держав-сусідів.

2.2. Сучасна галузева структура народного господарства

Галузь – сукупність підприємств, установ і закладів, що виробляють однорідну продукцію чи надають однорідні послуги, які задовольняють потреби населення. На галузеву структуру економіки України впливають різні економічні та природні чинники, в тому числі наявний рівень розвитку продуктивних сил, темпи зростання (занепаду) виробництва, рівень забезпечення сировинними та паливно-енергетичними ресурсами, інтенсивність реалізації досягнень науки й техніки, міжнародний поділ праці, економічна інтеграція. Розрізняють галузі виробничої сфери (виробництво матеріальних цінностей) і галузі невиробничої сфери (задоволення різноманітних соціальних і духовних запитів людей).

Виробнича сфера народного господарства України надзвичайно складна. Вона включає: промисловість, будівництво, сільське господарство, лісове господарство, транспорт і зв’язок, торгівлю, громадське харчування, матеріальне-технічне постачання, заготівлю та збут. Кожна з цих великих галузей (секторів) народного господарства однаково важлива для його розвитку, структури та функціонування.

Саме у виробничій сфері продукуються засоби виробництва (сировина, паливо, енергія, машини, будівельні матеріали, споруджуються підприємства, прокладаються шляхи сполучення тощо), на що припадає близько 64%

вартості усієї продукції. На предмети споживання (продовольство, одяг, взуття, меблі, легкові автомобілі, побутова радіоапаратура, електроприлади і т.д.) – 36%. Таким чином, економічна структура виробництва України є дуже однобокою і потребує корінної перебудови, спрямованої на збільшення виробництва предметів споживання.

Промисловість є провідною галуззю господарства України. В її складі виділяють видобувні й обробні галузі. Видобувна промисловість займається видобутком різних видів палива і сировини з надр Землі, тому її розвиток і поширення залежать від розміщення і запасів корисних копалин. До обробної промисловості відносяться галузі, які займаються обробкою чи переробкою сировини й напівфабрикатів. У 2003 р. промисловістю України вироблено продукції на 220,6 млрд. грн., у тому числі видобувною промисловістю – на 21,9 млрд. грн., обробною промисловістю – на 171,6 млрд. грн.

На промисловість припадає 1/3 основних фондів, понад 35% населення, зайнятого в народному господарству. Однак більшість основних виробничих фондів фізично зношено: у промисловості загалом на 49%, металургійному комплексу – на 61%, машинобудуванні – на 47%, хімічній та нафтохімічній – на 56%.

У галузевій структурі промисловості України провідне місце традиційно займає важка промисловість (73,7% у 2000 р.), її значне переважання над виробництвом товарів народного споживання постійно призводило до проблем із забезпечення населення продукцією легкої і харчової промисловості. Так, за 1991-2000 рр. частка електроенергетики у загальному обсязі промислового виробництва зросла з 3,2 до 12,1%, паливної промисловості – з 5,7 до 10,1%, чорної металургії – з 11 до 27,4%, кольорової – з 1,1 до 2,4%, хімічної і нафтохімічної – з 5,5 до 5,9%, в той час, як частка галузей, що задовольняють кінцевий попит населення, скоротилась: легкої – з 10,8 до 1,6%, харчової – з 18,6 до 16,8%.

Базовим у економіці країни є паливно-енергетичний комплекс. У структурі видобутку палива в Україні майже 75% припадає на вугілля,