Сфера послуг народного господарства України має у своєму складі дві важливі групи галузей. Перша з них включає освіту, культуру і мистецтво, науку і наукове обслуговування, охорону здоров’я, соціальне забезпечення та фізкультуру і задовольняє в основному духовні та фізичні потреби населення. Друга група галузей сфери послуг – це в основному види діяльності, що задовольняють інші матеріальні потреби в послугах. Сюди входять: житлово-комунальне господарство, невиробничі види побутового обслуговування населення, пасажирський транспорт, зв’язок, управління, кредитування та державне страхування.

Освіта в Україні представлена дошкільними та загальноосвітніми навчально-виховними закладами, професійно-технічними та вищими навчальними закладами (ВНЗ) різних рівнів акредитації. Розміщення дошкільних закладів цілком залежить від наявності дітей відповідного віку та рівня зайнятості матерів у суспільному виробництві. Професійно-технічні заклади освіти та ВНЗ розміщуються відповідно до потреб населення регіону, а їх спеціалізація визначається структурою господарського комплексу. Внаслідок обмеженої діяльності чи зупинки багатьох підприємств і появи в Україні значної кількості безробітних людей зменшилась потреба в підготовці працівників для різних галузей господарства, у професійно-технічних закладах і ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації. Натомість у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації набори і випуски студентів зросли за період 1990-2000 рр. удвічі.

Культура охоплює установи й заклади, що виробляють товари культурного призначення, пропонують духовні цінності для населення (бібліотеки, театри, клуби, музеї, кіностудії, телебачення, радіо, газетно-журнальні видавництва), їх розміщення також пов’язане з особливостями розселення людей: найвища концентрація об’єктів культури – у великих містах.

Лікувально-оздоровчий комплекс включає систему медичних та рекреаційних установ, які забезпечують охорону здоров’я, оздоровлення та відпочинок людей. Закладами охорони здоров’я є понад 10 тис. лікарень, амбулаторій та поліклінік, розташованих у містах і кущових поселеннях – селищах, великих селах.

Житлово-комунальне господарство задовольняє потреби людей у житлі, забезпечує функціонування житлових будинків, готелів, невеликих підприємств і установ. Весь житловий фонд в Україні становить 980 млн. м2, 60% його зосереджено в містах.

Побутове обслуговування включає індивідуальне виготовлення і ремонт одягу, взуття та трикотажних виробів, ремонт і будівництво житла, послуги перукарень і майстерень з ремонту побутової техніки, транспортних засобів, радіо- і телеапаратури. Воно постійно зазнає змін, бо удосконалюються старі й запроваджуються нові види та форми обслуговування.

Торгівля і громадське харчування охоплюють підприємства роздрібної торгівлі й заклади громадського харчування. В загальному обсязі товарообігу продовольчі товари становлять 67%, непродовольчі – 33%. Найвищі показники роздрібного товарообігу на одну людину – у м. Києві, АР Крим, Донецькій, Харківській, Запорізькій, Одеській і Львівській областях.

Зв’язок як галузь господарства складається з підприємств, ліній і вузлів, які забезпечують процес передачі інформації на відстань. Сюди входять відділення зв’язку, телефонно-телеграфні станції, пошта радіомовлення, телебачення та ін. Останніми роками ситуація в галузі телекомунікацій різко змінюється на краще, а сама галузь належить до найбільш динамічних у національній економіці.

Україна має добре розвинений науковий комплекс, який налічує понад 1300 наукових установ. Найбільшими осередками української науки є ті міста, що виступають як найбільші освітні центри країни. Наукові заклади виконують як теоретичні, так і прикладні дослідження, втілюють наукові розробки в національне господарство, удосконалюють організацію виробництва та управління.

Страхування як галузь володіє могутнім інвестиційним потенціалом, що вкрай важливо для фінансово дефіцитної економіки. Правильне застосування інструменту страхування для деяких галузей (приміром, медицини) загалом дає змогу вивести їх на якісно інший рівень функціонування.

2.3. Територіальна структура

Підприємства різних галузей господарства по-різному розташовані на території по відношенню одне до одного, а також відносно населених пунктів, своїх сировинно-ресурсних баз тощо. В одних випадках вони мають одиничне розміщення, в інших – групове. Ці групи на одній території утворюють певні територіальні об’єднання, підприємства в них більшою чи меншою мірою використовують спільну виробничу й соціальну інфраструктуру або ж об’єднуються виробничими зв’язками, взаємними поставками деталей, матеріалів, напівпродуктів, відходів. Таким чином виникають територіальні елементи господарства. Сукупність певним чином взаєморозміщених і поєднаних територіальних елементів господарства називається територіальною структурою господарства. Територіальна структура господарства тісно пов’язана з розселенням, транспортною мережею, а також особливостями природного середовища, його природно-ресурсним потенціалом. Елементи територіальної структури можуть мати точкові, вузлові, лінійні, кущові, ареальні форми. Зокрема, галузі первинного сектора економіки – сільське й лісове господарство, рибальство, добувна промисловість, які тісно взаємодіють із природним середовищем, мають переважно ареальні форми: сільськогосподарські зони й райони, лісогосподарські й лісопромислові райони та ділянки, рибопромислові зони та райони, гірничобудівні басейни, райони, ареали. Окремі виробництва мають кущову форму територіального поєднання. Наприклад, машинобудівний кущ формується головним (складальним) підприємством і багатьма заводами, що постачають деталі, вузли, агрегати і знаходяться у навколишніх поселеннях. Територіальна структура транспорту представлена такими елементами, як транспортні лінії (наприклад, залізниці, судноплавні ріки), транспортні пункти (станції на залізничній вітці), транспортні вузли (станції в місцях розгалуження чи перетину залізничних ліній). Елементи територіальної структури можуть бути спеціалізовані (наприклад, зернова зона, цукровобуряковий пункт, центр харчової промисловості, автомобілебудівний кущ, нафтохімічний вузол, автомагістраль) і багатогалузеві (хіміко-машинобудівний центр, металургійно-машинобудівельно-хімічний вузол, залізнично-річковий вузол, промислово-транспортний вузол, залізнично-автомобільна полімагістраль). Переважна більшість підприємств обробної промисловості розміщена в населених пунктах і утворює такі елементи територіальної структури, як промисловий пункт (одне підприємство), промисловий центр – населений пункт із кількома мало пов’язаними підприємствами, промисловий (господарський) вузол – місто або група близько розташованих міст із великою