актів щодо спрощення процедури виходу членів сільськогосподарських підприємств із складу господарств з належними їм земельними та майновими паями; не забезпечують виділення єдиним масивом земельних ділянок групам власників за їх бажанням.
Табл.№
Реорганізація колективних сільськогосподарських підприємств, складання схем поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) в Тернопільській області станом на 01.05.2000р.
Назва територіальних адміністративних-одиниць. | Кількість КСП , землі яких розпайовано. | Реформовано сільгосп-підприємств | Створено нових агроформувань ринкового типу | З них | Зареєстровано нових формувань.
Приватних підпр. | ТзОВ | С/г кооперативів. | Селянсько- фермерських господарств | Інших суб’єктів господарств.
Бережанський | 21 | 21 | 22 | 14 | 7 | 1 | 22
Борщівський | 36 | 36 | 39 | 10 | 28 | 1 | 39
Бучацький | 39 | 39 | 44 | 5 | 39 | 44
Гусятинський | 40 | 40 | 50 | 12 | 38 | 50
Заліщицький | 32 | 32 | 41 | 17 | 21 | 3 | 39
Збаразький | 36 | 36 | 42 | 35 | 6 | 1 | 43
Зборівський | 48 | 48 | 53 | 10 | 35 | 5 | 1 | 2 | 51
Козівський | 33 | 33 | 34 | 29 | 4 | 1 | 34
Кременецький | 30 | 30 | 39 | 5 | 26 | 8 | 39
Лановецький | 28 | 28 | 29 | 2 | 21 | 3 | 21
Монарстицький | 23 | 23 | 25 | 17 | 8 | 25
Підволочиський | 34 | 34 | 34 | 22 | 7 | 3 | 2 | 34
Підгаєцький | 22 | 22 | 19 | 15 | 2 | 2 | 19
Теребовляський | 44 | 44 | 56 | 27 | 28 | 1 | 56
Тернопільський | 36 | 36 | 43 | 27 | 15 | 1 | 43
Чортківський | 37 | 37 | 45 | 45 | 45
Шумський | 31 | 31 | 50 | 10 | 33 | 1 | 4 | 2 | 49
М.Тернопіль
Всього по області | 570 | 570 | 665 | 257 | 366 | 19 | 10 | 13 | 653
Відповідно до Указу Президента України від 12 квітня 2000 року №584/2000 “Про забезпечення економічних інтересів і соціального захисту працівників соціальної сфери села та вирішення окремих питань ,що виникли в процесі проведення земельної реформи”: - виділити до 1 листопада 2000 року із земель запасу та резервного
фонду земельні ділянки і надати їх у користування особам, які працюють у соціальній сфері та проживають у сільській місцевості, для ведення особистого господарства;
- визначити до 1 червня 2000 року ,залежно від площ земель запасу та резервного фонду на території кожної сільської (селищної) ради, граничні розміри земельних ділянок, які відповідно до законодавства можуть бути надані у користування працівникам соціальної сфери села та пенсіонерам з їх числа для індивідуального або спільного ведення особистого підсобного господарства.
В Україні відбулася демонополізація даржавної власності на землю і передача її у колективну власність сільськогосподарським підприємствам як суб’єктам господарювання. Але реалізація другого етапу – розподіл земельних угідь між окремими членами КСП у формі майнових і земельних паїв невиправдано зволікається. Там де до цієї справи підійшли серйьозно ,власники паїв почали ініціювати реформування КСП у нові господарські структури, але вже на засадах приватної власності.В результаті ми наблизились до найважливішого етапу аграрної реформи – реформування КСП у нові організаційно-правові форми господарювання на засадах приватної власності та створення сприятливого економічного середовища для їх ефективного функціонування. Внутрішньогосподарські перетворення економічних відносин в колгоспах, які формально перетворені в колективні сільськогосподарські підприємства, тільки починаються. За науковими оцінками, внутрішньогосподарські відносини в них після перетворення в КСП практично не змінилися.
2.2 Реформування виробничих відносин в сільському господарстві.
Здобувши політичну незалежість ,Україна отримала у спадщину надмірно велику кількість соціально-економічних проблемБулоб помилково нехтувати хоча б однією з них, недооцінюючи її вагомість.І все ж на перше місце серед них життя поставило продовольчу проблему. Саме недостатня забезпеченість в колишньому Радянському Союзі продуктами харчування стала однією з основних причин зростання соціально-економічної напруги в суспільстві, особливо після так званої ”лібералізації” цін.
Життя вимагало кардинальних змін в народногсподарському комплексі України.Тільки йього реформування могло принести бажані наслідки.
Як відомо, мета аграрної реформи – вирішити продовольчу проблему, вивести галузь на світовий рівень на основі утвердження багатоукладної економіки, ринкових відносин, соціально-економічного перетворення села. Вирішення цієїпроблеми вчені Української академії аграрних наук бвчать в реформуванні власності на засоби виробництва і земельних відносин:
реорганізації виробничих структур з державною та кооперативно-колгоспною власністю і зміною економічних відносин у підприємствах та в усій системі АПК;
удосконаленні взаємовідносини сільського господарства і АПК з державою у вирішенні соціальних проблем села;
створенні відповідної правової бази.
По своїй суті це основні віхи реформування виробничих стосунків на селі. В перелічених вище напрямах реформування сільського господарства найбільш суперечливим є питання про форми господарювання в аграрному секторі економіки. Це питання торбує і практиків і учених. Як відомо, на селі вже реально співіснують декілька форм організації виробництва, які відрізняють за формами власності на засоби виробництва і земельних відносин. Поряд з колективними сільськогосподарськими підприємствами (КСП), виникли фермерські господарства, приватно-орендні колективи, розширили свої присадибні ділянки колгоспники та інші жителі села.Яка ж з
