Склад і основні задачі

Енергетичне господарство підприємства постачає його виробничі і господарсько-побутові служби усіма видами енергії (електроенергія, теплова енергія палива, пари, гарячої води) і енергоносіями (пара, стиснене повітря, гаряча вода).

Найбільш досконалою й економічною системою енергопостачання є централізована, коли підприємство одержує енергоносії з боку. Ефективність такої системи забезпечується надійністю і безперебійністю джерел харчування, а також зниженням витрат виробництва і капітальних витрат, зв'язаних з одержанням необхідних підприємству видів енергії.

Склад і структура енергетичного господарства залежать від обсягів основного виробництва, його енергоємності, географічного розміщення підприємства й ін. У його склад входять:*

теплосилове господарство (котельні, бойлерні);*

водопостачання і каналізація (насосні станції);*

газове господарство (газогенераторні, компресорні, кисневі й ацетиленові станції; промислова вентиляція; холодильні установки, кондиціонери);*

електросилове господарство (заводська ТЕЦ; понижуючі і підвищувальні трансформаторні підстанції і розподільні пункти; акумуляторні станції);*

слабкострумове господарство (АТС, комутаторні установки; радіотрансляційна мережа з відповідною апаратурою; установки промислового телебачення; зарядні станції);*

паро-, водо-, повітропровідні і газові мережі; електричні і слабкострумові мережі і лінії, що доводять усі види енергії до місця їхнього споживання;*

цехові і загальнозаводські споживачі енергії;*

ділянка контрольно-вимірювальних приладів і автоматики;*

електроремонтний цех і ділянки в основних цехах;*

складське господарство (комори в цехах, сховищі для топкового мазуту з мазутоперекачуючими установками, естакада для твердого палива).

Планування, організацію і керування енергогосподарством на великих підприємствах здійснює служба головного енергетика. Схема керування енергетичним господарством представлена на мал. 1. На невеликих підприємствах енергетичне господарство значно спрощується і перебуває у підпорядкуванні головного механіка. Усі фахівці системи енергетичного господарства в залежності від напрямків діяльності групуються у виробничі підрозділи — цехи, ділянки, лабораторії, групи і т.п.

До складу відділу головного енергетика звичайно входять групи енерговикористання (експлуатація), енергоустаткування, електрична і теплова лабораторії. Лабораторії розробляють заходи щодо поліпшення режимів роботи устаткування, зниження витрати палива й енергії і контролюють їхнє виконання.

У енергоцехах створюються бригади змінного (чергового) персоналу, що здійснює експлуатацію устаткування і комунікацій, і ремонтно-монтажні бригади.

Основні задачі енергетичного господарства визначаються специфічністю енергопостачання, безперебійністю процесу, обмеженими можливостями збереження енергії, одночасністю її виробництва і споживання і зводяться до наступного:*

одержання з боку основних видів енергії загальпромислового призначення (електроенергія, пара й ін.);*

організація виробництва власними силами тих видів енергоресурсів, передача яких на великі відстані нераціональна або недостатня для задоволення потреб підприємства (стиснене повітря й ін.);*

перетворення енергії і підготовка її до використання (зміна напруги, тиску, насиченості);*

своєчасний і правильний розподіл енергії між підрозділами і подача її до робочих місць;*

організація споживання, раціонального використання, а також економії енергії і палива;*

спостереження за суворим виконанням правил експлуатації енергетичного устаткування;*

організація і проведення планово-попереджувальних ремонтних робіт;*

забезпечення надійного зв'язку між підрозділами;*

організація збереження палива й енергії.

Нормативи енергоспоживання

Нормативи енерговикористання базуються на встановленні і впровадженні питомих норм витрати енергії і палива.

Норми витрати енергії на технологічні нестатки складаються у виді норм витрати на одиницю продукції або на одиницю часу роботи устаткування (на 1 т виплавки сталі, на 1 квт/год зробленій електроенергії, на 1 виріб, на 1 ч роботи устаткування і т.п.).

Норми витрати палива для опалювальних цілей складаються у виді витрати в кілограмах на нагрівання 100 м2 площі на 1° С и т. п.

Норми енергоспоживання бувають диференційовані й укрупнені (середні). Перші встановлюються по окремих найменуваннях, типорозмірам продукції, другі — на вид продукції, виробництво 1 т хлібобулочних виробів, на 1000 грн. продукції.

Енергетичні баланси

Основна задача розробки енергетичного балансу — обґрунтування потреби підприємства в паливі й енергії для виконання плану підприємства по випуску продукції (видаткова частина балансу), а також обґрунтування найбільш раціональних способів покриття цієї потреби за рахунок вироблення енергії на власних установках, одержання палива й енергії з боку, використання вторинних енергоресурсів (видаткова частина балансу).

Поточні планові баланси (табл. 1) - електробаланс, паливні баланси по усіх видах палива - складаються, як правило, на річний період з розбивкою по кварталах. Вони є основною формою планування споживання і використання енергоносіїв на підприємстві.

Звітні (фактичні) баланси служать засобом контролю споживання енергоносіїв і виконання планових балансів, а також основним матеріалом для аналізу їхнього виконання, оцінки робіт в області раціоналізації енергогосподарства й економії палива й енергії.

Таблиця 1

Баланс електроенергії підприємства (цифри умовні)

Показник | Прихід | Витрата

млн.

кВт-ч |

% | млн.

кВт-ч | %

1. Отримано усього | 562,1 | 100,0 | __ | ____

У тому числі:

вироблено на підприємстві | 359,8 | 64,0——

отримано з боку усього | 202,3 | 36,0——

у тому числі:

а) від ТЕЦ-5 | 117,7 | 20,9——

б) від міськмережі | 84,6 | 15,1——

2. Витрата усього | __— | 562,1 | 100

У тому числі:

а) витрати підприємства усього—— | 470,8 | 83,8

у тому числі:

- технологічна енергія—— | 98,5 | 17,5

- рухова енергія—— | 324,1 | 57,7

- освітлення—— | 43,4 | 7,7

- втрати—— | 4,8 | 0,9

б) відпущено субабонентам усього—— | 91,3 | 16,2

у тому числі:

-РММ—— | 52,7 | 9,4

-ДОКА-2—— | 38,6 | 6,8

До складу балансу входять:*

розрахунок потреби основного і допоміжного виробництва підприємства у всіх видах енергії і палива;*

визначення нормальних (припустимих) втрат енергії в заводських мережах і просвітніх установках;*

сумарне споживання енергії.

Для складання звітних енергобалансів необхідний добре організований диференційований і точний облік витрати палива й енергоносіїв. Основа організації первинного обліку — це належна постановка контрольно-вимірювального господарства підприємства. Лічильники енергоресурсів повинні бути встановлені на кожній одиниці енергоустаткування, у крайньому випадку на невеликих їхніх групах. Дані первинного обліку реєструють у журналах, а після їхньої обробки переносять у форми вторинної документації. Сумарні дані цих норм використовують