навантаження стандартного ремінця і межу міцності при розтягуванні. Міцність при розтягуванні визначається або шляхом розриву стандартного зразка у більш великих шкурках, бо з метою збереження від розриву попередньої ділянки цілої шкурки на динамометрах зі спеціальними затискачами.
Міцність шкірної тканини впливає на зносостійкість хутряних виробів. Залежить вона від товщини і щільності шкірної тканини, а також від якості проведення первинної обробки, дублення і умов зберігання.
Найменшу міцність мають шкурки крота, ховрашків, горностая, а найбільшу – морського котика, овчини, видри.
Подовження. Шкірна тканина повинна мати певне подовження і пластичність, що дуже важливо для хутряних робіт. Існує поняття “розтяжність” – здатність шкурки розтягуватися у повздовжньому і поперечному напрямках при незначних зусиллях. Розтяжність відіграє велику роль при видаленні дефектів зі шкурок, а також при виготовленні виробів. Ступінь виявлення розтяжності визначається видовженням шкірної тканини при заданому навантаженні і долею незворотної пластичної деформації.
Пластичні властивості залежать від будови дерми, способу вичинюваності, вмісту жиру, механічної обробки, вологості і товщини шкірної тканини. Значний вплив на зниження пластичності має хромове дублення і фарбування [4].
Властивості шкурки в цілому
Теплозахисні властивості – сумарний тепловий опір, що визначається на стандартному приладі. За теплозахисними властивостями усі види хутра поділяються на групи:
І – особливо високі (песець голубий, північний олень, лисиця червона, бобер, куниця, соболь);
ІІ – високі (кролик, білка, ондатра, нутрія, кішка);
ІІІ – середні (мерлушка, кролик щипаний)
IV – низькі (козенятко, горностай, байбак);
V – особливо низькі (хом’як, кріт, ховрашок).
Для хутряних виробів найважливішими є теплозахисні властивості. Вони залежать від товщини шару інертного повітря, що знаходиться між волосом і в середині волоса окремих категорій. Товщина шару інертного повітря пов’язана з товщиною волосяного покриву та його здатністю утримувати інертне повітря в процесі носіння. Теплозахисні властивості залежать від густоти, висоти, пружності, остистості волосяного покриву, а також товщини і щільності шкірної тканини.
Зносостійкість. У процесі експлуатації хутряні вироби руйнуються під впливом фізико-механічних і хімічних чинників, світлопогоди.
Дослідним шляхом встановлено зносостійкість деяких видів шкурок (табл.1) [4].
Таблиця 1
Вид хутра | Зносо-стійкість | Вид хутра | Зносо-стійкість | Вид хутра | Зносо-стійкість
Видра | 100 | Соболь | 55 | Білка | 25
Бобер | 85 | Куниця гірська | 45 | Байбак | 10
Єнот | 75 | Лисиця | 40 | Кріт | 7
Норка | 70 | Вихухоль | 37 | Кролик | 5
Куниця м’яка | 65 | Нутрія | 27 | Заєць | 5
Рись | 25
Зносостійкість залежить головним чином від виду напівфабрикату, від властивостей волосяного покриву і шкірної тканини, а також від міцності зв’язку волоса із шкірною тканиною. Зносостійкість визначається міцністю шкірної тканини, стійкістю волосяного покриву до витирання і багаторазових згинів, міцністю і пружністю волоса, стійкістю забарвлення до сухого і мокрого тертя, міцністю зв’язку зі шкірною тканиною.
Значно впливає на цей показник обробка. Наприклад, фарбування зменшує його на 10-20;. Однак стрижені шкурки більш зносостійкі (на 20-40%) за рахунок зменшення здатності до повстиності.
Маса значно впливає на енергономічні властивості (важкий одяг не зручний при носінні).
За масою напівфабрикати поділяються на:
особливо важкі – 3-1,6 кг/м2 (соболь, вовк);
важкі – 1,5-1,1 кг/м2 (каракуль, лисиця, соболь);
середні – 1,0-0,7 кг/м2 (норка, кролик, нутрія);
легкі – 0,6-0,21 кг/м2 (ховрашок, ласка, кріт).
На масу впливає товщина і щільність шкірної тканини, густота, довжина і інші показники волосяного покриву.