відпові-дають загальногосподарські та позавиробничі витрати за традиційною вітчизняною номенклатурою витрат. Згідно з таким поділом витрат собівартість продукції підрозділу рівня цеху на-зивають виробничою собівартістю, яка містить основні (прямі) і виробничі накладні витрати. Ці термінологічні та класифікаційні особливості щодо витрат слід мати на увазі при роботі з зарубіж-ною літературою. Вони враховуються також новими положення-ми (стандартами) бухгалтерського обліку в Україні.
Склад витрат, що плануються підрозділу, залежить від специ-фіки його діяльності й місця у структурі підприємства. Найбільш
повний і розгорнутий склад витрат властивий відносно самостій-ним підрозділам, що випускають готову продукцію на ринок. Він наближається до складу витрат підприємства в цілому. Для під-розділу рівня цеху цей склад обмежується цеховими прямими (основними) й непрямими (виробничими накладними) витратами. Виробничим дільницям і бригадам плануються, як правило, окремі елементи витрат, що залежать від їх роботи (витрати на
матеріали, енергію, інструмент та ін.).
План витрат у складі показників кошторису (собівартості про-дукції) і планових калькуляцій виробів розробляється на основі Виробничої програми підрозділу і норм витрат ресурсів. Загальна схема цієї процедури показана на рис. 6.1. Для кращого сприй-няття схема істотно спрощена, на ній не показано взаємозв'язків між підрозділами в процесі розроблення плану й особливо між основними і допоміжними структурними одиницями. Одним із проявів таких зв'язків є метод формування внутрішніх витрат,
Рис. 1. Загальна схема складання плану витрат підрозділу підприємства (цеху)
а саме напівфабрикатний і безнапівфабрикатний. У першому ви-падку до складу витрат підрозділів входить вартість напівфабри-катів і продукції, виготовленої іншими підрозділами підприємст-ва. Такий порядок обов'язковий, коли між підрозділами існують справжні чи умовні ринкові відносини.
За безнапівфабрикатного методу, який найбільш поширений у вітчизняній промисловості, вартість напівфабрикатів власного виробництва не заноситься до собівартості продукції виробничих підрозділів. Їх передання за технологічним маршрутом контро-люється системою не бухгалтерського, а оперативного обліку. У цьому випадку сума витрат основних виробничих підрозділів до-рівнює витратам підприємства, оскільки внутрішній оборот тут не враховується.
При цьому треба мати на увазі, що вартість продукції і послуг допоміжних і обслуговуючих підрозділів завжди входить до собі-вартості продукції основних підрозділів. Для цього здійснюється розподіл витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів між ос-новними підрозділами пропорційно обсягу наданих ними послуг.
Рис. 2. Спрощена схема складання плану витрат підприємства
Отже, планування витрат, як і їх фактичне формування, здійс-нюється знизу вверх, починаючи з місць витрат і центрів відпові-дальності. Закінчується цей процес складанням загального кош-торису підприємства і визначенням собівартості продукції. Схе-матично це показано на рис. 2. При цьому слід враховувати, як ьідшкодовуються витрати на утримання апарату управління, за-ґальних відділів і служб: відносяться на собівартість продукції (калькулювання за повними витратами) чи розглядаються як ви-
трати періоду і повністю відшкодовуються в розрахунковому пе-ріоді безпосереднім відніманням їх суми від виручки періоду. Перший варіант був традиційним для нашої промисловості. Дру-гий упроваджується з 2000 р. згідно з новими положеннями бух-галтерського обліку, що відповідають міжнародним стандартам.