М.Кентлі: Директива 2001/18/ЄC про навмисне вивільнення в навколишнє середовище генетично модифікованих організмів, яка відкликає Директиву 90/220/ЄC, була ухвалена 12 березня 2001 року. Ця директива вносить істотні зміни в процедури, які діяли, хоча сільськогосподарські ГМ-рослини (і продукти, що містять ГМО) давно вже були легалізовані для європейського ринку. До січня 2000 р. ЄС були прийняті 18 ГМ-продуктів, у тому числі 13 — рослинного походження (стійкі до гербіцидів соя, рапс, кукурудза і цикорій, Bt-кукурудза, а також гвоздика зі зміненим забарвленням квіток).

На підставі Директиви 90/220 у липні 1999 року Радою міністрів із питань охорони навколишнього середовища де-факто був установлений мораторій на подальшу реєстрацію ГМ-рослин. Ця ситуація була ненормальною, але вона була політичною відповіддю держав—членів ЄС на тиск громадської думки. Ухвалення Директиви 2001/18 повинно розв’язати цю ситуацію, і зацікавлені компанії готові вже нині (тобто не чекаючи вступу Директиви в силу з 17 жовтня 2002 року) привести у відповідність із нею свої нормативи. Проте, деякі країни заявили про свій намір зберігати мораторій доти, поки не буде розроблено подальше законодавство щодо відстеження й маркування ГМ-продуктів. Водночас держави — члени ЄС повинні ввести в дію законодавство і нормативно-правові документи, що відповідають Директиві 2001/18, до 17 жовтня 2002 р.

«ДТ»: Рішення Европарламенту припускають впровадження маркування не лише продуктів харчування, а й кормових культур, насіння, а також медичних препаратів. Які основні критерії такого маркування?

М.Кентлі: Пропозиції щодо законодавства відносно вимог до маркування нині перебувають на стадії обговорення в різноманітних відомствах комісії, але ще безліч технічних і практичних питань необхідно вирішити для того, щоб остаточні пропозиції були прийнятними, практичними й ефективними. Приміром, досвід США показує, що близько двох третин усіх продовольчих товарів, які є у продажу в цій країні, містять ГМ-інгредієнти. Поки ці основні проблеми не вирішені, неможливо давати визначені відповіді на додаткові питання.

Я.Блюм: Дозвольте мені акцентувати увагу на питаннях маркування ГМ-продукції, тому що цю проблему активно обговорюють й у нас. Безсумнівно, захист прав споживача ставить це питання на порядок денний. Але воно має регулюватися окремим законодавчим актом (або відповідними доповненнями до вже існуючих). І на шляху вирішення питання про маркування варто добре розібратися і дати самим собі чесні відповіді на такі запитання:

1) Скільки видів продовольчих товарів і сільгоспсировини, вже імпортованих в Україну, містять ГМ-компоненти?

2) Чи маємо ми необхідний потенціал (науковий, технічний і методичний), щоб охопити весь спектр таких товарів з урахуванням його розширення?

3) Скільки спеціалізованих лабораторій, з огляду на їхню вартість, може створити держава, щоб забезпечити ефективний контроль?

4) На яких етапах виробництва має сертифікуватись така продукція?

5) Як упровадження обов’язкового маркування позначиться на собівартості продукції, що сертифікується?

6) І, нарешті, на підставі яких критеріїв і для ввезення яких видів ГМ-продукції споруджуватиметься бар’єр?

«ДТ»: Наступне запитання хотілося б поставити д-ру Джозетт Льюїс. Як нововведення ЄС позначаться на його торговельних відносинах із США — найбільшим експортером сільськогосподарської продукції? Яке офіційне ставлення Вашингтона, що не підписує Протокол про біобезпеку, до принципу обачливості?

Дж.Льюїс: Це запитання я переадресувала в Департамент сільського господарства й у Держдепартамент, оскільки не можу представляти офіційну точку зору уряду США з цих проблем.

Поль Файфер (Держдепартамент США, Екологія та збереження територій), Террі Донах’ю (Департамент сільського господарства США): Сполучені Штати вважають, що кожна країна вправі сама регулювати біотехнологічну продукцію таким чином, щоб споживачі довіряли своїм власним контролюючим і регулюючим структурам. Ми вважаємо, що всі законодавчі норми щодо біотехнологічної продукції в кожній країні повинні грунтуватися на суворій науковій основі. Ці правила повинні бути також практичними, юридично чинними і такими, щоб їх можна було застосувати однаковою мірою до всіх.

США не є учасником Конвенції з біорозмаїття, тож ми не можемо брати участь у Картахенському протоколі про біобезпеку. Нині ми не розглядаємо можливість підписання протоколу. Обачливість уже багато років є інтегральною частиною американської внутрішньої регуляторної практики, і США підтримують відповідне застосування цього принципу іншими країнами. Ми вважаємо, що обачливість — незамінний елемент оцінки ризику й формування екологічної політики, особливо тоді, коли наукових даних замало, а негативні ефекти складно оцінити. Обачливість повинна втілюватися як частина науково обгрунтованого підходу до регулювання, а не підмінювати собою такий підхід.

«ДТ»: М-р Кіндерлерер, чимало країн запрошували вас як експерта при розробці законодавства в царині біобезпеки, зокрема Росія і країни Балтії. Які найвужчі місця в цій сфері у країнах Центральної та Східної Європи? Що ви могли б порадити нашим національним експертам, аби наблизити Україну до розвинених країн у галузі сільськогосподарського виробництва?

Дж. Кіндерлерер: На це запитання винятково важко відповісти у відриві від інших проблем. Кожна країна має власну правову систему і свою власну структуру, включаючи системи для консультацій із громадськістю. Традиція відкритості, що тільки починає розвиватися в Західній Європі й уже давно є складовою культури Сполучених Штатів, дуже важлива.

З погляду законодавства, розроблюваного в усьому світі, можливо, найважливішими моментами є такі:

1. Абсолютно необхідно, щоб регулюючу функцію було збережено. Навіть там, де уряд вважає біотехнологію важливою для свого майбутнього, особливо в сільському господарстві, система контролю повинна бути окремою та незалежною. Вона повинна мати суспільну підтримку, гарантуючи, що будь-яка розпочата дія принаймні так само безпечна, як і ті, що практикувалися раніше.

2. Багато видів нашої сільськогосподарської діяльності, як у Східній, так і в Західній Європі, шкодять довкіллю та скорочують