Я.Блюм: Україна — не новачок у галузі створення трансгенних рослин. Генна інженерія почала інтенсивно розвиватися наприкінці 80-х років у різних закладах Національної академії наук. Співробітники Інституту клітинної біології та генної інженерії разом із колегами з Москви створили перші трансгенні рослини в колишньому СРСР.

На сьогоднішній день роботи зі створення трансгенних рослин в Україні перебувають у критичному стані: дається взнаки відсутність підтримки наукових закладів із боку держави й відплив учених. На жаль, часто наші заяви про власні можливості й досягнення в цій дорогій галузі мають чисто декларативний характер. Я вже не кажу про проблеми з правами на інтелектуальну власність, невміння співробітничати з потрібними партнерами, незатребуваність генно-інженерних розробок у сільському господарстві. Приміром, ми успішно вели переговори з канадськими колегами про безоплатний трансфер технологій для створення наших сортів льону зі стійкістю до гербіцидів або зі зміненим складом олії, яка використовується в харчовій і фармацевтичній промисловості. Вони згодні, але хто оплатить нашу частину проекту?..

Ми намагаємося підтримувати на рівні реальних можливостей біотехнологічні роботи з такими важливими для нас сільськогосподарськими культурами, як цукрові буряки, картопля, ріпак, кукурудза, капуста, тютюн, соя, горох, і розвивати новітні прийоми генної інженерії. Приміром, у нашому інституті ведуться роботи з трансформації хлоропластів і розробляються методи балістичної трансформації (за допомогою так званої гармати, що стріляє в клітину ДНК). Ми вперше в Україні зайнялися розробкою практичних проблем біобезпеки (вивчення можливостей перенесення генів від ГМ-рослин в інші види, критерії довгострокового моніторингу ГМ-культур). Співробітники Інституту клітинної біології та генної інженерії також готують фахівців відповідного профілю на базі Київського національного університету.

Хоча значна частина фахівців у галузі біотехнології рослин останніми роками залишила Україну для роботи за кордоном (зокрема й у біотехнологічних компаніях), у країні ще зберігається критичний потенціал для розвитку знань і технологій, а також їх переведення в практичну площину. Ученими вже сказано багато слів із цього приводу, політиками прийнято багато декларацій. А де результат? У професіоналів як не було, так і немає достатньо коштів на ведення двох-трьох реально значимих проектів у цій сфері. З огляду на нашу економічну ситуацію, певне, було б доцільно інвестувати гроші держави тим, хто справді ще має знання й науковий рейтинг. Можливо, варто було б визначити центром кристалізації один заклад, який зміг би правильно побудувати професійні та ділові відносини з усіма колегами й потенційними партнерами.

Залишається сподіватися, що нас зрештою почують, а побоювання з приводу нових технологій вирішуватимуться на суворо науковій основі. Ми багато говоримо про Європу, однак і Європа недавно скасувала мораторій. Тож залишається нагадати слова всесвітньо відомого фізика, професора Кембриджського університету Стівена Гоукінга з його лекції «Наука в майбутньому» на конференції з т.зв. «теорії універсуму» в Бомбеї на початку нинішнього року: «Я не захищаю генетичне конструювання людини. Я говорю, що це відбудеться протягом найближчої сотні років, хочемо ми цього чи ні».

Мені хотілося б перефразувати: «Я не захищаю створення трансгенних рослин. Я говорю, що вони вже міцно ввійшли в наше реальне життя й у найближчі десять-п’ятнадцять років стануть одним із визначальних чинників технологічної та економічної переваги будь-якого суспільства, хочемо ми цього чи ні».

Зміст

Зміст 2

Вступ 3

1. Біотехнологія в рослинництві 5

2. Людина та ГМО 8

3. Навколишнє середовище та ГМО 14

4. Досягнення та недоліки в ГМ рослинництві 17

5. Міжнародні відносини в вирощуванні ГМ-рослин 23

Висновок 28

Використані матеріали: 30

Вступ

Із древніх часів відомі окремі біотехнологічні процеси, використовувались в різних сферах практичної діяльності людини. До них відносяться: хлібопечення, виноробство, готування кисломолочних продуктів і т.д. Однак біологічна сутність цих процесів була з'ясована лише в XIX ст., завдяки роботам Л. Пастера.

Біотехнологію можна назвати самою модною галуззю останнього десятиліття. Термін «біотехнологія» запропонований ще в 1917 році угорським інженером Карлом Ерекі. Під біотехнологією пропонувалося розуміти «всі види робіт, при яких із сировинних матеріалів за допомогою живих організмів виробляються ті або інші продукти». Настільки загальне визначення в принципі застосовне до будь-якого сільськогосподарського виробництва, але на практиці біотехнологією називали промислове або наближене до промислового виробництво, у якому ключові операції виконували живі організми. У наступні десятиліття «біотехнологічними» називали в основному виробництва, у яких головну роль грали мікроорганізми, - від промислового пивоварства до випуску антибіотиків. Однак сьогодні цей термін придбав інше значення. «Біотехнологією» звичайно називають промислове виробництво якого-небудь продукту, що прямо використовує молекулярно-біологічні (і насамперед молекулярно-генетичні) процеси. Найбільш широко такого роду технології застосовуються в сільському господарстві, фармацевтиці й медицині.1

У той же час досягнення біотехнології раз у раз стають джерелом суспільних страхів, предметом дискусій і протестів. Напевно, за всю історію індустріального суспільства не найдеться іншої галузі, що викликала до себе настільки полярне відношення. "Living in GM world" - "Живучи в генетично модифікованому світі" - під такою рубрикою в західній пресі регулярно з'являються повідомлення про вуличні демонстрації