Працював менеджером і керівником відділу біотехнології в компанії American Cyanamide (США), яка тепер належить концерну BASF (ФРН). Згодом заснував у США і ФРН біотехнологічну компанію, нині працює у ФРН.ДЕЙ Пітер — директор Біотехнологічного центру при університеті Ратгерса (штат Нью-Джерсі). До цього очолював Інститут селекції рослин у Кембриджі, неодноразово обирався секретарем Міжнародної федерації генетиків. (1984—1993). ЕРВІН Роберт — голова ради директорів і генеральний директор компанії LSB (Large Scale Biology). Член інженерної спосетережної ради при президенті Каліфорнійського університету, голова спостережної ради Icon Genetics AG (ФРН). Співвласник ряду патентів, що належать компанії LSB. КІНДЕРЛЕРЕР Джуліан — асистент директора Шеффілдського інституту біотехнологічного права й етики при Університеті Шеффілда (Великобританія). Протягом останніх років був радником спеціального комітету по Європейському співтовариству палати лордів, а також працював радником ЮНЕП у столиці Кенії Найробі (2000—2001 рр.) Був членом спостережних рад по генетичній модифікації Великобританії і допомагав багатьом країнам у розвитку їхніх правових баз для біобезпеки. КЕНТЛІ Марк — радник Директорату наук про життя (біотехнологія, сільське господарство і продукти харчування) у Генеральному директораті наукових досліджень Єврокомісії. 1993—98 рр. очолював відділ біотехнології Директорату науки, технології й індустрії ОЕСР. Нинішня сфера його відповідальності включає, зокрема, аналіз еволюції знань в галузі наук про життя в Європі.

Має ступінь бакалавра (математика) Кембриджського університету, магістра економіки Лондонського університету, а також спеціалізовану освіту в галузі операційних систем і бухгалтерського обліку та фінансів. ЛЬЮЇС Джозетт — радник із питань біотехнології Агентства міжнародного розвитку (АМР) США. Здобула ступінь бакалавра (генетика) у Каліфорнійському університеті (Дейвис), потім ступінь доктора філософії (молекулярна біологія) у Каліфорнійському університеті (Лос-Анджелес). МакК’ЮЕН Алан називає себе просвітителем громадського сектора, ученим і адвокатом споживачів. Здобув ступінь доктора філософії в Оксфордському університеті, нині — професор Саскачеванського університету (Саскатун, Канада), автор ряду сортів рослин, отриманих за допомогою методів класичної селекції та біотехнології, брав участь у розробці канадських регуляторних документів для вивільнення в довкілля генетично модифікованих рослин. Голова Міжнародного товариства з біобезпеки, бере участь у роботі комісії Національної академії наук США, що оцінює регуляторну систему цієї країни для ГМ-рослин. МАЛИГА Пал — здобув ступінь доктора філософії 1972 року в університеті Сегеда (Угорщина). 1988 р. став професором генетики Університету Ратгерса (державний університет штату Нью-Джерсі). Його дослідницька група в Інституті Ваксмана розробила технологію трансформації пластид із використанням тютюну як модельної системи.

«ДТ»: ХХI століття називають «золотим століттям» біології. Те ж саме можна сказати про одне з її відгалужень — біотехнологію. Якими, на вашу думку, найвидатнішими досягненнями в цій галузі ознаменувався початок нового століття?

М.Кентлі: За останні шість десятиліть ми пройшли шлях від доведення Освальдом Ейвері (1944 р.) того факту, що ДНК є носієм спадкової інформації, через відкриття Френсісом Кріком і Джеймсом Вотсоном (1953 р.) структурної організації ДНК у вигляді подвійної спіралі — до повного розуміння молекулярних основ біологічної специфічності. Подальший розвиток методів генної інженерії і секвенування геномів, дають нам чудовий набір інструментів і нову базу знань, потрібних для розв’язання споконвічних проблем людства — забезпечення харчуванням, здоров’я та збереження довкілля.

П.Дей: Видатне досягнення — повне розшифрування геному людини. Той факт, що вся послідовність ДНК людини лише втричі довша, ніж у відносно простого, на наш погляд, хробака (Caenorhabditis elegans), буквально приголомшив. Це підкреслює складність механізмів контролю розвитку, які ще тільки належить з’ясувати, щоб пояснити, як взагалі зміг виникнути такий складний організм, як людина.

П.Малига: Звісно ж, з останніх важливих досягнень я б виділив повне розшифрування геному людини і геному модельної рослини арабідопсис. Хоча ці досягнення здебільшого належать до досягнень у галузі генетики або біології, вони матимуть величезний вплив на всі прикладні біотехнологічні розробки.

Ю.Глєба: Біологія останніх десятиліть — це невпинний ланцюг надзвичайно важливих відкриттів. Найбільше вражають роботи, що визначили роль ДНК як носія спадкової інформації, розшифрування генетичного коду, розробка технології рекомбінантних молекул ДНК (яка лежить в основі генної інженерії), гібридомна технологія, секвенування геномів бактерій, дріжджів, нематоди, рослини арабідопсис, людини. В цілому біологія як наука про складне значною мірою завершила «інвентаризацію» — вивчення деталей, з яких складається жива клітина, організм, і тепер стрімко перетворюється з науки, яка вивчає деталі (тобто науки аналітичної), на науку, яка ресинтезує ціле з деталей. Біотехнологія, прикладна біологія — прямий результат такого більш зрілого етапу в розвитку біології.

З великим жалем доводиться констатувати, що на цьому параді наукових перемог ученим із країн колишнього СРСР відведено порівняно скромне місце, незважаючи на блискучі досягнення наших біологів наприкінці XIX — на початку XX століть. Нав’язане ідеологами комунізму мракобісся, у біології сумно відоме під назвою лисенківщини, не дало змоги нашим ученим повною мірою скористатися тією багатющою спадщиною, яку залишили такі корифеї феноменологічної біології, як Д.Івановський, М.Холодний, М.Вавілов, Г.Левитський, І.Мечников, І.Шмальгаузен та багато інших. Небагатьом, переважно тим, хто залишив свою країну, вдалося повною мірою реалізувати свій талант. Серед них Георгій Гамов — блискучий фізик з Одеси, який уперше сформулював ідею генетичного коду, а також Зельман Ваксман, уродженець України, який відкрив стрептоміцин і в