А.Атанассов: Важко виділити найбільші досягнення в цій галузі на початку нового століття. Високошвидкісні методи розшифрування послідовностей ДНК (секвенування) і потужні обчислювальні засоби для розшифрування геномів людини та інших організмів, удосконалення мас-спектроскопії, ядерного магнітного резонансу, альфа-променевої кристалографії дозволили здійснити революційний прорив у можливостях кількісної та якісної ідентифікації білків, а також у розумінні структури індивідуальних білків і навіть мультипротеїнових комплексів. Віхами в біології є повідомлення про розшифрування структури нуклеосоми і комплексу РНК-полімерази, а також реальний шанс одержати у недалекому майбутньому повну картину рибосоми. Розвиток нових технологій дає змогу вченим застосувати отримані дані про будову геному і розпочати пошук відповіді на принципово нові питання про комплексну природу живих клітин.

Я.Блюм: Щоб не повторювати вже сказаного колегами, оскільки вони окреслили основні віхи революціонізуючого розвитку біології ХХ століття, хотілося б коротенько зупинитися на тих досягненнях біотехнології, які поки що випали з кола обговорюваних питань. Тут і перші кроки генної терапії. Це і перші успішні спроби клонування тварин, які, безперечно, будуть удосконалені, бо можуть послужити хорошою основою для подальшого розвитку генної терапії та генної інженерії тварин (і людини?). Це й конструювання штучних (артефактних) хромосом. Чи усвідомлюємо ми, що, знаючи будову генів і карту геному того або того організму в цілому, вчені стоять на порозі ще більш немислимих розробок — таких, як заміна певних генів у хромосомі, синтез цілком функціональних штучно створених хромосом?

А.МакК’юен: Це можливість перенесення генів, що дає змогу подолати так званий «видовий бар’єр», який обмежує поліпшення певних властивостей у процесі класичної селекції.

Дж.Кіндерлерер: Прогрес біотехнології впродовж останніх кількох років вражає. Ми вже протягом століть, якщо не тисячоліть, використовуємо біотехнологію для створення безпечної їжі й безпечних напоїв (очевидні приклади повсюдного використання вина й пива замість води як ферментованих продуктів). Якщо хочете, навіть селекцію кращих сортів рослин також можна розглядати як продукт біотехнології. Бо в процесі селекції можна відібрати екземпляри з бажаними властивостями, застосувати «традиційні» методи і в результаті одержати новий сорт із заданими характеристиками. Але все це потребує величезних витрат часу.

І раптом, починаючи з 70-х і 80-х років XX століття, у нас з’явилася можливість локалізувати гени й елементи, що контролюють їх в організмі, певною мірою розуміти їхню функцію, знаходити підходи для перенесення цих елементів будь-якому мікроорганізму чи рослині. Це означає, що ми отримали можливість модифікувати ці організми таким чином, щоб одержати нові лінії зі зміненими характеристиками, переважно лише з тими характеристиками, які ми відібрали. Модифікований організм, своєю чергою, дає нам інформацію про поведінку конкретного гена в геномі, про взаємодію генів і контролюючих їх послідовностей, які опинилися в новій «обстановці», а також забезпечує можливість комерційного використання нових характеристик. Це надзвичайно цікаво — створювати новий сорт, здатний протистояти певним несприятливим чинникам, завдяки інформації, отриманій із цілком інших організмів.

Цього було досягнуто шляхом з’ясування структури ДНК; вивчення механізмів, задіяних у процесі реплікації (відтворення) цієї молекули; відкриття ферментів, необхідних для того, щоб вирізати та зшивати фрагменти. Але найважливішою стала можливість секвенування ДНК та ідентифікації таким чином усіх її елементів і способів, з допомогою яких вони з’єднуються в цілісний ансамбль.

Дж.Льюїс: З погляду перспективи розвитку науки, можливо, найвидатніше досягнення біотехнології на світанку нового століття — завершення створення докладної карти людського геному. Цей прорив дозволить нам краще зрозуміти наш взаємозв’язок з іншими організмами, усвідомити, що робить людей схожими між собою та що відрізняє нас від решти, озброїть досконалішими підходами для з’ясування причин виникнення хвороб і пошуку нових способів лікування.

Але, з другого боку, вражають швидкість і розмах, із якими наукові досягнення трансформуються в процес одержання нових фармацевтичних препаратів або сільськогосподарських продуктів. Ліки, отримані завдяки біотехнологіям, приміром інсулін для лікування діабету чи вакцина проти поліомієліту, прокладають шлях до ефективніших засобів із меншими побічними ефектами, бо вони будуть націлені, швидше, на специфічні молекули, які зазнали змін у процесі захворювання, а не на складніші фізіологічні симптоми. Вражаюче: всього після шести років від моменту схвалення для комерційного використання у США першої ГМ-культури серед сільськогосподарських культур, таких, як соя, більшу частину вирощуваних на полях «традиційних» рослин витіснено генетично модифікованими. Ця швидкість визнання і у фармацевтиці, і в сільському господарстві демонструє не лише міць біотехнології як наукового підходу, а й ті переваги, які вона дає фермеру й охороні здоров’я.

«ДТ»: Які ж досягнення біотехнології рослин ви могли б назвати найістотнішими на початку нового тисячоліття? Як, на вашу думку, вони вплинуть на створення нових продуктів харчування у найближчі 10—20 років?

Ю.Глєба: 1. Розробка методів маніпуляції рослинних клітин, генетичної трансформації рослин. 2. Секвенування геномів рослин. 3. Прогрес у розумінні біохімічних процесів, які лежать в основі функціонування рослин.

Завдяки цим досягненням ми зможемо вже найближчим десятиліттям повною мірою скористатися рослиною як найдешевшою й екологічно найбезпечнішою фабрикою для виробництва більшості необхідних людині матеріалів, їжі, медичних препаратів, хімічних сполук, сировини тощо.

А.Атанассов: Розшифрування геномів арабідопсису та рису вже визначили наперед цілу низку досягнень, пов’язаних з ідентифікацією функцій генів, — функціональною геномікою. Функціональна інформація, яка стосується моделей експресії генів, взаємодій між різноманітними білками, відповіді на функціональну недостатність у зв’язку з мутацією, приведуть нас до розуміння механізмів інтеграції функцій