П.Дей: Біотехнологія вже посіла важливе місце в медицині. Діабетики, не роздумуючи особливо, користуються рекомбінантним людським інсуліном, отриманим завдяки модифікованим мікроорганізмам. У міру усвідомлення того, що ризик, пов’язаний із застосуванням біотехнології в сільському господарстві, невеликий, вона застосовуватиметься дедалі ширше.

П.Малига: Існує величезна різниця між сприйняттям продукції генної інженерії, яка використовується у сфері охорони здоров’я, і тією, що вживається в їжу. Тоді як медична продукція вже отримала загальне визнання — впровадження генетично модифікованих продуктів харчування в окремих розвинених країнах наштовхнулося на дуже сильну опозицію. Розвіяти її побоювання можна лише шляхом підвищення рівня освіти. Враховуючи очевидні переваги генної інженерії, відсутність будь-яких серйозних прикрощів, прогнозованих опонентами ГМ-продуктів, і продовження кампанії з просвіти громадськості, можу припустити, що вже через кілька років виступи опозиції сприйматимуться як анахронізм. Головна рушійна сила дедалі ширшого визнання ГМ-культур у країнах, які розвиваються, — потреба у збільшенні харчової бази, яку можна задовольнити завдяки зростанню масштабів виробництва таких культур.

А.Атанассов: Зрозуміло, що у глобальному плані лідер, звісно, США, де всі сфери біотехнології розвиваються однаково добре і збалансовано, у тому числі й розробка заходів безпеки. Однак залишається ще складне питання з приводу того, як біотехнології зможуть заслужити довіру з боку розвинених країн і країн, що розвиваються, і як розв’язати проблему з правами на інтелектуальну власність.

М.Кентлі: Схоже, що США збережуть свої лідируючі позиції в розвитку і застосуванні сільськогосподарських біотехнологій. Що ж стосується фармацевтики, то США і ЄС представлятимуть два центри наукових досліджень у сфері створення і впровадження новітніх терапевтичних засобів. У інших частинах світу основними гравцями, виходячи з їхніх можливостей поєднати в собі науковий і технічний потенціал із великими сільськогосподарськими інтересами, стануть очевидно, насамперед Бразилія, Китай та Індія.

Головне питання полягає в тому, чи зможемо ми підтримувати відкриту систему світової торгівлі, досягнувши консенсусу з приводу науково обгрунтованої системи регулювання генно-інженерної діяльності й уникнувши заборон та блокад, оголошених із причин, не пов’язаних із проблемами захисту здоров’я та довкілля. Важливі з цього погляду угоди Світової організації торгівлі (СОТ). Протокол з біобезпеки породжує запитання, чи зможе він реально забезпечити захист біологічного розмаїття, сприяти розробці і поширенню більш дружніх щодо довкілля технологій.

А.МакК’юен: Відповідно до регіональних пріоритетів. Кожен регіон визначить, у чому полягають його локальні потреби і як використовувати генні технології для їх задоволення. Базові підходи будуть спільними у всьому світі, однак властивості вироблених продуктів різнитимуться.

Ю.Глєба: Хотів би сподіватися, що в найближчому майбутньому ставлення до ГМ-рослин як харчового продукту зміниться. За період із 1994 по 1999 рік у США вирощено близько 3,5 трильйона одиниць ГМ-рослин; ці рослини ввійшли в харчовий раціон кожного американця, і жодних негативних наслідків для здоров’я людини ніким не виявлено. На жаль, у країнах ЄС, які не відчувають гострих проблем із нестачею продовольства (радше навпаки), цю проблему занадто заполітизували.

Ще більше жаль, що аналогічна ситуація простежується в багатьох розвинених країнах, у тому числі в Україні, тобто в країнах, для яких біотехнологія могла б стати таким самим трампліном у світ багатства й добробуту, яким стали для багатьох азіатських країн електроніка і комп’ютерна технологія.

Я.Блюм: Уже перші кроки у використанні ГМ-рослин могли б сприяти економічному розвитку України, насамперед через підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Помилкове твердження, що в нас вирощується достатньо сільськогосподарської продукції, і високої якості. Так, в Україні у 1994 р. розорані землі становили 59% загальної території, тоді як у Франції — 35%, Німеччині — 34%, Великобританії — 25%, Італії — 40%. У сільському господарстві України працює 20% усіх трудових ресурсів, у Франції — 5%, Німеччині — 4%, Великобританії — 2%, Італії — 9%. При тому, що ми маємо найродючіші землі, врожайність основних сільськогосподарських культур (пшениця, жито, кукурудза, картопля, цукровий буряк) того ж 1994 р. була в нас у 2—3,5 разу нижча, ніж у вищезазначених країнах. У більшості випадків наші сорти рослин неконкурентоспроможні на світовому ринку, бо відставали від його вимог, а насіннєвий (посадковий) матеріал не підлягає експорту, бо не сертифікований відповідно до міжнародних стандартів.

Напевно, нам не завадило б уважніше придивитися до світових тенденцій розвитку ринку генетично модифікованих рослин. Так, за попередніми оцінками, у 2001 р. загальні площі сільгоспугідь зростуть у світі до 50 млн. га, тобто майже на 15% , порівняно з минулим роком. Дедалі виразнішою стає зміна політики ЄС щодо використання ГМ-рослин у сільському господарстві. У вересні нинішнього року я був запрошений на нараду експертів у Брюссель, де ЄС розглядав спеціальний документ, присвячений стратегічному баченню біотехнології. Це досить об’ємний документ, зміст якого зводиться до того, як краще використовувати потенціал біотехнології, у тому числі сільськогосподарської, для того, щоб протягом нинішнього десятиліття створити найбільш конкурентоспроможну і динамічну економіку у світі.

Дж.Льюїс: Очевидно, у найближчі п’ять-десять років кількість країн, які вирощують ГМ-культури, значно збільшиться. Протягом кількох останніх років Південна Африка, Індонезія, Індія, Замбія, Філіппіни, Кенія та Китай перебувають на різних стадіях польових випробувань або початкових етапів упровадження ГМ-культур. Навіть попри те, що дискусія з приводу безпеки таких культур триває, у тих країнах, де біотехнологія продемонструвала свої переваги для фермерів, довкілля, національної економіки, уряди вже почали робити обережні кроки вперед. Це чітко видно на прикладі з бавовною, стійкою до комах. Її вирощування дозволяє значно зменшити використання пестицидів.