Ю.Глєба: Дослідження в «Айкон Дженетікс», компанії, яку я очолюю, ведуться у двох важливих напрямах. По-перше, ми розроблюємо нові методи й технології генної інженерії рослин, які дозволяють нашим клієнтам вести біотехнологічні роботи значно швидше, ефективніше й безпечніше. У цьому сенсі наш продукт — це технології, а не рослина з новою ознакою. По-друге, ми займаємося виробництвом фармацевтичних білків, передусім антитіл, у рослинах. Ми гадаємо, що розпочнемо клінічні випробування наших препаратів уже 2003 року. На жаль, через ситуацію з неприйняттям ГМ-рослин як їжі ми не можемо собі дозволити ризик розробляти ГМ-рослини з цією метою. Проте наші технології однаково придатні і для таких робіт, тобто вони «подвійного застосування».

«ДТ»: На відміну від традиційної селекції, генна інженерія може легко маніпулювати генами, незважаючи на природні кордони між біологічними видами, приміром «підсаджувати» гени тварин рослинам. Що може статися за умови порушення природних міжвидових кордонів?

П.Малига: Можливість переміщувати гени між різними таксономічними групами, незважаючи на їхню статеву несумісність, — це одна з реальних переваг біотехнологічного підходу, позаяк потенційно значимі гени, незалежно від їхнього джерела, можуть бути перенесені в рослини.

Проте зреалізованість біотехнологічного підходу залежить від точного розуміння молекулярних основ явища. Приміром, якщо ми бажаємо перенести властивість стійкості до холоду в сільськогосподарську культуру, традиційний селекційний підхід потребує ідентифікації організму-донора, що толерантний до холоду й сексуально сумісний зі схрещуваною рослиною. Такий донор типово є диким видом із низькою врожайністю й іншими непривабливими агрономічними характеристиками. З допомогою традиційного підходу перший гібрид вважається отриманим тоді, коли вдасться відібрати перше покоління насіння зі стійким успадкуванням комбінації ознаки стійкості до холоду та решти бажаних властивостей для цієї культури. Процес селекції обтяжливий і може тривати десятки років. А якщо гени, відповідальні за холодостійкість, відомі і вже клоновані, вони можуть бути впроваджені безпосередньо у відповідну сільськогосподарську рослину без перенесення небажаних властивостей від рослини-донора.

Звісно ж, джерелом генів стійкості до холоду можуть бути бактерії або клітини тварин. При цьому інстинктивно виникає підозра: чим більш віддаленим буде це джерело, тим більша можливість того, що в результаті може вийти щось жахливо помилкове. А насправді чим віддаленішим виявляється це джерело, тим більше знань нам доводиться нагромадити для того, аби здійснити бажану зміну. До того ж нові культури, створювані методом генної інженерії, піддаються дуже прискіпливій оцінці, відповідно до найсуворіших інструкцій.

Більше того, хоча ми й порушуємо природні кордони між видами, вибираючи потрібний нам ген, — ми набагато ретельніше оцінюємо, описуємо й досліджуємо зміни, що відбулися, ніж у випадку, коли йдеться про традиційну селекцію. На мою думку, нові культури, які пройшли такі жорсткі випробування, так само безпечні, як і продукти традиційної селекції.

«ДТ»: І все ж, для того щоб відчути наслідки хімічної революції, людству знадобилося півстоліття. Щоб зрозуміти, яку небезпеку приховує в собі ядерна енергетика, знадобився Чорнобиль. Чи можливо, що екологічні наслідки використання генетично модифікованих організмів залишатимуться неочевидними протягом багатьох років, і лише моніторинг віддалених наслідків продемонструє ступінь впливу ГМО на навколишнє середовище?

П.Дей: Сільське господарство вже призвело до тяжких екологічних наслідків. За останні два століття воно істотно змінило обличчя Землі. Величезні території, що раніше були частиною природних ландшафтів, нині обробляються людиною. Можу припустити, що немає прикладів, які демонструють поліпшення природних умов за допомогою сільського господарства. Як мені здається, порівняно з цим впливом ефект ГМО буде мінімально негативним.

У США нині продовжуються дебати стосовно впливу Вt-кукурудзи (стійкої до стеблевого метелика внаслідок перенесення відповідного гена від Bacillus thuringiensis. — Ред.) на метелика-монарха. Противників ГМ-рослин турбує те, що може загинути деяка гусінь, яка харчується молочаєм, що росте на посівах Bt-кукурудзи. Цікаво, при цьому хтось поставив собі запитання: яка незліченна кількість комах гине після обприскування полів інсектицидами? Можливо, ми справді нині не можемо ще передбачити деякі екологічні наслідки впровадження ГМ-рослин. Але життя не буває без ризику. У міру того, як ризики від використання ГМ-рослин стануть виявлятися, можна буде вживати заходи щодо їхнього усунення.

Альтернатива — повна заборона на використання ГМО. З моєї точки зору, варто обережно рухатися вперед і використовувати цю технологію для підтримки і підвищення нашої власної сільськогосподарської продуктивності і для того, щоб люди в країнах, які розвиваються, змогли б самі себе нагодувати.

Дж.Кіндерлерер: На мій погляд, трансгенні організми, переважно стійкі до шкідників (в основному за рахунок токсинів, що походять із Bacillus thuringiensis) і гербіцидів, не матимуть значного впливу на навколишнє середовище. Не схоже також, щоб вони спричинили серйозні наслідки з погляду безпеки харчових продуктів. Введення цих генів може вплинути на їстівність ГМ-рослин для комах, і в такий спосіб викликати зміни в популяції комах. Складніше побачити, як ці рослини вплинуть на безпеку харчових продуктів, не рахуючи випадків, пов’язаних із змінами кількості лектинів й інших захисних сполук, що виявлені в звичайних рослинах.

У разі ж модифікування рослин у такий спосіб, щоб вони мали підвищену здатність протистояти ворожому навколишньому середовищу, виникають, проте, побоювання з приводу їхнього можливого впливу довкілля. Стійкість до солей, води, засухи тощо матиме вплив, передбачити який важко, тому приступати до цих розробок слід з особливою обережністю. Крім того, ми повинні гарантувати, що будуть вжиті всі необхідні