«ДТ»: У середовищі тих, хто не згодний із використанням ГМ-рослин, у тому числі й у нашій країні, існує точка зору, що вони агресивніші порівняно зі своїми немодифікованими «батьками», і тому нові сорти таких рослин поводитимуться непередбачено. Наскільки це твердження відповідає дійсності?

П.Дей: У цілому продукти селекції рослин значно менш агресивні, ніж вихідні або дикі рослини. Це пояснюється тим, що в них людина прагне закріпити вигідні для себе якості, а це найчастіше серйозно обмежує їхню здатність виживати за межами фермерського поля, де культивування і контроль за бур’янами значно полегшує їм життя. Так, приміром, багато зернових культур відбиралося за тією ознакою, що їхнє колосся не розсипається в процесі дозрівання. Це істотно полегшує збирання врожаю, і водночас перешкоджає природному поширенню насіння. Я припустив би, що це буде справедливим і відносно ГМ-рослин, тому що по суті вони також є рослинами, що культивуються. Недавні експерименти у Великобританії показали, що сільськогосподарські ГМ-рослини, тестовані на виживання в природних умовах, не мають жодних переваг перед їхніми дикими родичами.

І все ж існують деякі побоювання, що чужорідні гени з ГМ-рослин можуть передаватися іншим диким рослинам, у результаті чого виникнуть бур’яни, які буде складніше контролювати. Ця небезпека має бути усвідомленою. Вважається необачним уводити ген толерантності до гербіцидів у рис там, де червоний рис росте як бур’ян, і в сорго там, де бур’яном є гумай (алепське сорго). Схрещування з цими видами сильних бур’янів може зробити неефективним використання гербіцидів для боротьби з ними.

Я.Блюм: Я вважаю, професор Дей має на увазі статтю М. Кроулі і співавт. «Трансгенні культури в природних умовах», опубліковану в одному з лютневих номерів «Нейче» (Nature, 2001, т. 409, 8 лютого). Примітно, що ця робота є одним з перших довгострокових досліджень, які показують, що виживання трансгенних культур у Європі повинно бути переоцінене на довгостроковій основі. Проведені авторами експерименти з вирощування чотирьох різноманітних трансгенних культур (рапс, картопля, кукурудза і цукровий буряк) у 12 різноманітних районах протягом більш ніж десяти років показали, що ГМ-рослини не мають підвищеної агресивності чи здатності до виживання порівняно з їхніми немодифікованими батьками. Це підтверджує малоймовірність виживання ГМ-рослин, стійких до гербіцидів і комах, у природних умовах або можливість їхнього перетворення на супербур’яни.

«ДТ»: Професоре МакК’юен, торік ви були організатором чергового міжнародного симпозіуму з біобезпеки ГМО. Яка ваша оцінка нинішнього стану біобезпеки як нової наукової дисципліни? Які перспективи її розвитку?

А.МакК’юен: Біобезпека не є новою галуззю досліджень, але вона являє собою сферу підвищеної уваги. Я вітаю збільшення досліджень у галузі біобезпеки і поширення їхніх результатів, тому що поточному діалогу і дебатам уже зробили ведмежу послугу дезінформація і непорозуміння, зокрема, відносно відмінностей у питаннях біобезпеки між ГМ-рослинами й іншими рослинами.

«ДТ»: Які з наукових проблем біобезпеки вже вдалося вирішити і на які ще потрібно знайти відповіді?

А.МакК’юен: Дехто міг би заявити, що вирішених проблем біобезпеки немає. Проте я вважаю, що про вирішення однієї такої проблеми (принаймні, з наукової точки зору) говорити вже можна. Це стосується припущення, що генетична модифікація, з погляду спадкоємності, ризикованіший процес, ніж традиційні методи впровадження генів. Якби це було так, я думаю, ми вже побачили б докази на користь цієї точки зору. З початку 1970-х перед нашими очима пройшли кілька тисяч ГМО, проте ознаки спадкової «ризикованості» так і не виявилися. Зрозуміло, що можливе виникнення ризиків, пов’язаних з індивідуальними або специфічними видами ГМО, але аж ніяк не з ГМО як із класом організмів.

«ДТ»: Які потенційні ризики, пов’язані з використанням ГМО, повинні розглядатися як найімовірніші з наукової точки зору?

Я.Блюм: Для детальної оцінки потенційного ризику використання трансгенних рослин важливо правильно сформулювати запитання, на які слід було б одержати в цьому випадку відповіді з погляду наукових знань. Всі ці запитання можна звести до трьох основних:

Які види подій і ситуацій можуть розглядатися як ризиковані?

Яке значення таких ризиків (небезпек)?

Чи реальною є така небезпека порівняно з попередньою ситуацією та яких заходів маємо вжити, щоб уникнути її виникнення?

Слід оцінювати три типи потенційних ризиків: вплив на здоров’я людини, перенесення генів до інших видів живих організмів (мікроорганізмів і диких родичів) і довгострокові екологічні ефекти.

З погляду потенційного впливу ГМ-продуктів на здоров’я людини відповідно до рекомендацій, розроблених Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ), оцінюються їхня потенційна токсичність (гостра), канцерогенність і алергенні властивості. Позаяк вже випробувані продукти трансгенних рослин не відрізняються за токсичністю від вихідних (традиційних) продуктів, досліди з оцінки їхньої токсичності в хронічних дослідах, як правило, не проводяться. Подібні досліди недоцільні хоча б тому, що в таких багатофакторних дослідженнях неможливо вірогідно оцінити вплив будь-якої нетоксичної речовини на основні життєві показники через складності дотримання раціону харчування, процеси старіння, впливи привнесених захворювань, генетичні відхилення й т.п.

Не викликає в медиків запитань і відсутність вірогідно встановленої канцерогенності в трансгенній їжі. Воно й не дивно: нові або модифіковані білки, привнесені в трансгенні рослини, так само, як і зміна біохімічного складу цих рослин генно-інженерним шляхом (підвищення кількості білків, жирів або вуглеводів), не є чинниками канцерогенезу. Виходячи з наведеного вище твердження, можливі мутагенні ефекти генетично модифікованої їжі в другому чи третьому поколінні