Весною 1974 року почалось будівництво Харківської ТЕЦ-5, і заливні луки історичного Куряжу поступово почали здобувати свій принципово новий, тепер вже індустріальний пейзаж. Гігант промисловості - Харків, вимагав усе більше тепла та електричної енергії. Тому Уряд прийняв рішення про будівництво на відстані 0,5 км на захід від міської межі, на неродючому багновому ґрунті, нової потужної теплоелектроцентралі.
У березні 1974 року навколишні міста оглушив гуркіт потужної землерийної техніки. Спочатку на багно вивозили та відсипали ґрунт. Сотні тисяч тонн. Потім узялись за зведення корпусів. Один за другим піднімались головний та ремонтний, адміністративно-
побутовий корпуси, прокладалися на естакадах магістралі, зростала спочатку 100-метрова, а потім й 330-метрова димова труба. Одночасно монтувалося та налагоджувалося обладнання, формувався колектив. Технічний проект будівництва ТЕЦ-5 було розроблено Харківськім відділенням інституту "Атомтеплоелектропроект" у 1972 роду та затверджено Радою Міністрів СРСР (розпорядження № 277р від 16 лютого 1973 р.) з використанням у якості основного виду палива для ТЕЦ-5 - мазуту, та з можливістю використання надлишків природного газу.
Передбачалося збереження використання рідкого палива - мазуту для перших двох енергоблоків №1,2 потужністю по 110/120 МВт і водогрійної котельної та застосування в якості основного палива, для блока №3 потужністю 250/300 МВт природного газу.
проектних рішеннях ДП "Харківська ТЕЦ-5" було закладено найсучасніші технічні рішення та ураховано багаторічний експлуатаційний досвід. Її будівництво та перші пусконалагоджувальні роботи також провадились прискореними темпами.
19 грудня 1979 року головний інженер Бобро Ю.А. віддав команду вахті "А", що працює з 1600 до 2400, на розпалювання першого енергоблоку. Цією вахтою було розтоплено і виведено на критичні параметри котел № 1, а у 1300 було синхронізовано та з'єднано з мережею турбіну № 1, потужністю 120 МВт. 20 грудня 1979 року вважається Днем народження Харківської ТЕЦ-5.
Життя вимагало уведення в дію усе нових потужностей, і майже через рік, а саме 30 жовтня 1980 року, було включено ще один блок такої ж потужності, як і перший. Чотири водогрійних котли було введено до строю в період з 1979 по 1987 роки.
Третій енергоблок, який більше, ніж удвічі потужніший за два попередніх узятих разом, вперше запрацював 2 вересня 1990 року. Це дозволило Харківській ТЕЦ-5 стати в один ряд з найпотужнішими теплоелектроцентралями України.
Слід відмітити, що к 1980 року вже практично припинилось будівництво теплових електростанцій в Україні. Отже, Харківській блок 300 МВт був довгоочікуваним та необхідним генеруючим джерелом, насамперед для Харківського регіону.
На даний час наша ТЕЦ-5 має можливість задовольнити теплом та електроенергією більше 30 % потреб такого великого промислового обласного центру, як Харків. Більше 500 000 мешканців та велика кількість промислових підприємств кількох районів Харкова користуються теплом та електроенергією, здобутих руками і серцями майже тисячного колективу Харківської ТЕЦ-5. За 21 рік ТЕЦ-5 виробила 35 млрд. 667млн. 432тис. кВтгод електроенергії та 27 млн. 830 тисяч Гкал тепла.
Багато приємних особливостей на Харківській ТЕЦ-5. Та основна з них це люди, котрі збудували станцію і працюють на ній. Завдяки сумлінній праці наших працівників ми успішно переборюємо труднощі нашого непростого часу. Незважаючи на скрутне фінансове становище та те, що споживачі теплової й електричної енергії не завжди в змозі розрахуватися з ТЕЦ за спожиту енергію, ми продовжуємо працювати і робимо усе, щоб станція розвивалася.
У теперішній час оформлюється необхідна документація щодо фінансування будівництва нового енергоблоку № 4. Окрім того ми будуємо житлові будинки, лікарню, спортивний комплекс, цех по переробці продукції сільського господарства для забезпечення наших робітників більш дешевшими продуктами.
На благодійної підставі Харківська ТЕЦ-5 бере активну участь у будівництві Храму в селищі Солоницівка. Станція подає шефську допомогу школам та лікарням Дергачівського району Харківської області. Нашим дітям жити у майбутньому. А те, якими вони виростуть залежить від нас! Тому, ми завжди допомагатимемо школам, лікарням, дитячим садкам району.
Незважаючи на всілякі негаразди, державне підприємство "Харківська ТЕЦ-5" постійно зміцнює виробничий потенціал, добре усвідомлюючи свою роль флагмана енергетики Харківського регіону.
У березні 1974 року навколишні міста оглушив гуркіт потужної землерийної техніки. Спочатку на багно вивозили та відсипали ґрунт. Сотні тисяч тонн. Потім узялись за зведення корпусів. Один за другим піднімались головний та ремонтний, адміністративно-
побутовий корпуси, прокладалися на естакадах магістралі, зростала спочатку 100-метрова, а потім й 330-метрова димова труба. Одночасно монтувалося та налагоджувалося обладнання, формувався колектив. Технічний проект будівництва ТЕЦ-5 було розроблено Харківськім відділенням інституту "Атомтеплоелектропроект" у 1972 роду та затверджено Радою Міністрів СРСР (розпорядження № 277р від 16 лютого 1973 р.) з використанням у якості основного виду палива для ТЕЦ-5 - мазуту, та з можливістю використання надлишків природного газу.
Передбачалося збереження використання рідкого палива - мазуту для перших двох енергоблоків №1,2 потужністю по 110/120 МВт і водогрійної котельної та застосування в якості основного палива, для блока №3 потужністю 250/300 МВт природного газу.
проектних рішеннях ДП "Харківська ТЕЦ-5" було закладено найсучасніші технічні рішення та ураховано багаторічний експлуатаційний досвід. Її будівництво та перші пусконалагоджувальні роботи також провадились прискореними темпами.
19 грудня 1979 року головний інженер Бобро Ю.А. віддав команду вахті "А", що працює з 1600 до 2400, на розпалювання першого енергоблоку. Цією вахтою було розтоплено і виведено на критичні параметри котел № 1, а у 1300 було синхронізовано та з'єднано з мережею турбіну № 1, потужністю 120 МВт. 20 грудня 1979 року вважається Днем народження Харківської ТЕЦ-5.
Життя
