Індія | 0,6 | Єгипет | 1,4

Судан | 0,6 | Бахрейн | 1,3

Малайзія | 0,5 | Шрі-Ланка | 1,3

Данія | 0,4 | Канада | 1,1

Україна | 0,3 | Туніс | 1,0

Індонезія | 0,28 | Росія | 0,94

Німеччина | 0,2 | Японія | 0,9

Франція | 0,2

Отже, можна зробити висновок, що спокійний і демократичний ринок чаю в Україні не може забезпечити швидкого обігу коштів, як це під силу алкогольним напоям чи тютюновим виробам. Та й щоб стати прямим постачальником чаю із закордону, необхідно володіти капіталом не в одну сотню тисяч американських доларів. Тому інвестори по-справжньому зацікавилися чайним бізнесом в Україні лише 3-4 р. тому, коли всі найпривабливіші сфери комерції були або повністю зайняті, або значно знизили свою рентабельність. У 1997 році згадала про існування цього ринку й держава. У результаті ставка митного збору на імпорт фасованого чаю зросла до 20%, немов сповіщаючи про те, що пора чайного бізнесу настала.