Залізнення цементної штукатурки. Фарбування поштукатуреної поверхні клейовою сумішшю за допомогою фарбопульта

курсова робота з технологій

ЗМІСТ

Вступ

Штукатурка – обробний шар на поверхнях різних конструкцій будівель і споруд (стін, перегородок, перекриттів, колон), що вирівнює ці поверхні або надає їм певну форму і фактуру, а у ряді випадків спеціальні властивості. Всі види штукатурки поділяються на монолітну і суху. Монолітна штукатурка створюється нанесенням на оброблювану поверхню штукатурного розчину, суха – облицюванням оброблюваної поверхні листами індустріального виготовлення. Штукатурні покриття використовують при обробці будівель і приміщень в місцях, де застосування індустріальних видів обробки утруднене або неприпустиме, а також при необхідності забезпечити санітарно-гігієнічні вимоги, протипожежний захист, температурно-вологісний режим, захист від агресивних середовищ і т. д., у випадках, якщо інші способи недоцільні по техніко-економічних обґрунтуваннях.

Більшість обробних робіт і зокрема штукатурні – трудомісткі і матеріаломісткі. Збірне житлове будівництво, будучи індустріальним видом будівництва, найповніше відповідає збільшеним вимогам до темпів будівництва, але і тут обробні роботи вимагають значних трудовитрат. У збірному житловому будівництві найгостріше відчувається диспропорція між механізованим монтажем будівельних конструкцій і маломеханізованим ручним способом обробки фасадів і інтер'єрів будівель.

Індустріалізація і механізація обробних робіт дає можливість скоротити трудові витрати і підвищити продуктивність праці, наприклад, для приготування розчинів застосовують змішувачі розчину, на поверхню штукатурний розчин наносять розчинонасосами, агрегатами, штукатурними змішувачами, для затирання застосовують штукатурно-затірочні машини.

Малярні роботи – нанесення фарб, фарбувань на поверхні конструкцій будівель і споруд з метою збільшення терміну їх служби, поліпшення санітарно-гігієнічних умов у приміщеннях і надання їм красивого зовнішнього вигляду. До малярних відносяться і шпалерні роботи, які також виконують малярі.

Малярні роботи характеризуються багатоопераційністю і звичайно включають очищення поверхні, нанесення ґрунтовки, підмазування нерівних місць, шліфування, шпатлювання, власне фарбування і остаточну обробку поверхні.

Великі масштаби сучасного будівництва суттєво змінили способи і засоби виконання малярних робіт. Всі основні операції при проведенні маля-р-них робіт механізовані. Звичайно на будівельний майданчик поставля-ють готові фарби, що випускаються промисловістю, які механізованим способом транспортують до робочих місць і наносять на оброблювану поверхню.

У ряді випадків приготування малярних складів здійснюється централізованими колірними майстернями, обладнаними високо-продуктивними агрегатами, а також пересувними малярними станціями.

Набувають поширення прогресивні способи малярних робіт: нанесення фарби в електростатичному полі і під високим тиском за допомогою гідродинамічних установок УБРХ-1М, 2600Н і 7000Н, обробка поверхонь малярними складами під фактуру "шагрень", коли не вимагається ретельного вирівнювання основи, застосування наповнених малярних складів типу "дефас", матових кольорів, а також багатоколірних складів мультиколор.

Розділ 1. Залізнення цементної штукатурки

1.1. Матеріали для виконання роботи

Для роботи використовуються цементні розчини. Цементні розчини застосовують в сирих місцях (більше 60%) і для обштукатурювання зовнішніх стін, що піддаються систематичному зволоженню. Ними обштукатурюють нижні частини фундаментів, що перебувають у вологому середовищі, цоколі, зовнішні стіни будівель. Ці розчини використовують в якості ізоляційного шару з додаванням водонепроникних добавок. Цементні розчини міцні, але жорсткі, повільно схоплюються. Для виконання робіт цементними розчинами необхідний значний фронт робіт. Розчини використовують не пізніше ніж за годину після приготування.

1.2. Використовувані інструменти, пристрої, машини

Інструменти для нанесення і розрівнювання розчину (рис. 1.1, а...і). Штукатурна кельма (ГОСТ 9533-81) складається із сталевого полотна завтовшки до 1,2 мм, черешка з коліном заввишки 50 мм і дерев'яної ручки, насадженої на черешок. Кельми виготовляють з полотном завдовжки 190 мм. Черешки до полотна приварюють, рідше приклепують. Ручки виготовляють одного стандартного розміру.

У місцях кріплення черешка на полотні нагромаджується розчин, його потрібно систематично очищати. Зручніші кельми з суцільнотягненим полотном і черешком, оскільки з них легко видаляється розчин. Чим легша кельма, тим менше стомлюється робітник. Штукатурними кельмами насипають і приблизно дозують різні матеріали, перемішують сухі суміші і розчини, накидають, намазують, розрівнюють, загладжують, зрізають розчини, очищають інструменти, інвентар і пристосування від розчину.

Відрізівки (ГОСТ 9533-81) є невеликими кельмочками з тонкими сталевими полотнами завдовжки 140 мм, шириною 56 мм. Для деяких робіт полотно вкорочують по довжині до 50 мм, по ширині до 10...15 мм. Застосовують відрізівки для оброблення архітектурних деталей, очищення інструменту, розрізання тріщин у штукатурці, підмазування, розрізання і підправлення розчину при обробленні кутків в тягах, залізнення штукатурки.

Рис. 1.. Інструменти для нанесення і розрівнювання розчину:

а – штукатурна кельма, б – відрізівка, в – ківш, г – совок з ручкою, що коливається, д – совок-лопата і сокіл-ківш, е – прямокутний сокіл,
ж – тарілчастий сокіл, з – півтерки, і – розбірний дюралюмінієвий сокіл

Ківш для обробних робіт (ГОСТ 7945-86) складається з чашки (ковша), черешка, дерев'яної ручки і гачка, за допомогою якого ківш вішають на борт ящика. Місткість ковшів 0,6; 0,8; 1,0 л. Ковші виготовляють з листової конструкційної сталі завтовшки 0,8...0,9 мм. Ковші з алюмінію і різних сплавів малопридатні, оскільки до них сильно прилипає розчин, що знижує його ковзання при накиданні. Ковші застосовують для нанесення розчину на різні поверхні і дозування матеріалів.

Сокіл – це щит з дерева або листового алюмінієвого сплаву завтовшки 2 мм розміром 400Ч400 або 350Ч350 мм з ручкою у середині. З сокола розчин наносять на поверхню лопаткою або безпосередньо соколом намазують і розрівнюють по поверхні.

Дерев'яний щит виготовляють з трьох-чотирьох 10...15-міліметрових дощок. Дошки між собою кріплять на шпонах з пазом "ластівковий хвіст" або цвяхами. Шпонка повинна виступати над площиною щита на 15...25 мм. Вона перешкоджає викривленню щита і служить упором для кінця лопатки при намазуванні або розрівнюванні