розчину. Подвійні шпильки ручки повинні бути на 1...2 мм нижче площини щита. Це необхідно для того, щоб лопатка не чіплялася за шпильку ручки. Щит можна виготовити і з 8...10-міліметрової фанери на водостійких клеях, але до нього також треба прибити шпонки. Щит такого сокола просочують оліфою і сушать. Дерев'яні соколи повинні мати рівний, гладкий щит. Вони зручні тим, що до них не прилипає і з них легко очищається розчин. Дюралеві соколи виготовляють і розбірними (ГОСТ 25010-81); вони легкі, але до них прилипає розчин, а це затримує ковзання лопатки по полотну. До того ж вони не мають шпонок, які служили б упором для кінця кельми при намазуванні і розрівнюванні розчину соколом. Кінець кельми може зісковзнути з полотна і поранити руку. Притискувати ж сокіл рукою або ручкою штукатурної кельми не завжди зручно. Деякі штукатури надягають на ручку кельми гумовий ковпачок і ручка менше ковзає по металу. Проте упор кінцем лопатки зручніший, оскільки кельму не доводиться перевертати. Краще всього до щита сокола приклепати шпонки.
Для утримування великої порції декоративних або рідких звичайних розчинів виготовляють тарілчасті соколи, квадратні або круглі з ручкою у середині або збоку.
Півтерки складаються з полотна і ручки. Їх виготовляють з несу-куватої деревини або пресованого алюмінієвого профілю (ГОСТ 25782-83). Залежно від призначення вони бувають з полотном завдовжки 150...2000 мм, шириною 20...150 мм, завтовшки 5...30 мм. Дерев'яне полотно повинне бути рівно вистругане, а краще всього фуговане. Півтерки служать для розрівнювання, намазування розчину, затірки архітектурних елементів.
В роботі використовуються також гладилки. Гладилки (ГОСТ 10403-80) застосовують також для загладжування штукатурки. Гладилки сталеві або дерев'яні. Дерев'яні гладилки – це півтерки, полотно яких обтягнуте (оббито) гумою. Довжина і ширина полотен гладилок різні.
Рис. 1.. Інструменти для обробки штукатурки:
терки: а – дерев'яна, б – універсальна металева для кріплення до неї повсті,
в – універсальна металева для кріплення дерев'яного полотна, г – гладилки,
д – кисть, е – бучарда, ж – зубило, з – троянка і зубчатка, и – фасонні півтерки, к – сталева щітка, л – циклі, м – цвяхова щітка, н – штукатурна лінійка, о – рустування
1.3. Послідовність виконання роботи
Щоб одержати на поверхні цементної штукатурки щільну і гладку водонепроникну кірку, штукатурку залізнять. Перед залізненням шар цементної штукатурки вирівнюють і затирають. Існують два способи залізнення: сухий і мокрий.
Сухим способом можна залізнити тільки горизонтальні поверхні. Для цього на невелику рамку набивають сито з отворами 0,5...0,7 мм і на нього насипають чистий цемент. Якщо по ситу ударити, цемент тонким шаром лягатиме на свіжозатерту цементну штукатурку. Після нанесення шару цементу завтовшки 1,5...2 мм його розрівнюють і ущільнюють відрізівкою або штукатурною кельмою. Розрівнювати треба швидко, оскільки через деякий час цемент починає вбирати з сирої штукатурки вологу, перетворюючись на тісто.
Мокрим способом залізнять будь-які поверхні. Перш за все цемент просівають через сито і готують цементне тісто, яке намазують шаром завтовшки 2...3 мм на цементну штукатурку, що злегка просохла. Укладений шар цементного тесту загладжують відрізівкою, сталевою гладилкою або кельмою до тих пір, поки не одержать чисту, гладку, без яких-небудь швів поверхня. Шар тесту, що підсохнув, можна також затирати на рівних поверхнях металевими терками.
Від ретельної і тривалої затірки цементне тісто стає майже чорним.
Поверхня, загладжена мокрим способом, володіє кращими якостями, чим поверхня, загладжена сухим способом.
У розчини, використовувані при залізненні нижніх заглушин, бажано додавати водонепроникні добавки: церезит, рідке скло та ін. У цьому випадку штукатурка стає більш водонепроникною.
1.4. Вимоги до якості виконаної роботи
Точність виконання (табл. 1.1) штукатурок повинна відповідати вимогам СНіП 111-21-73 "Обробні покриття будівельних конструкцій або ЕНіР "Обробні роботи", якими також обумовлена і товщина штукатурки. Товщина штукатурки повинна бути, мм: простої до 12, поліпшеної 15, високоякісної 20. На рівних цегляних поверхнях товщина штукатурки може бути до 10 мм, а на рівних бетонних – до 2...3 мм, тобто накривка з затіркою. На поверхнях з соломіту, комишиту і фіброліту товщина штукатурки не повинна перевищувати без додаткової підготовки 20 мм. На дерев'яних поверхнях бажано влаштовувати шар штукатурки завтовшки 20 мм або не менше 15 мм від рівня вихідної драні, оскільки тонші шари розчину легко розриваються від викривлення набитих драниць, а сама дрань "віддруковується" на поверхні штукатурки.
Таблиця 1.
Точність виконання штукатурки
Показник | Проста | Поліпшена | Високоякісна і декоративна
Нерівності поверхні* | Не більше трьох завглибшки або заввишки до 5 мм | Не більше двох глибиною до 3 мм | Не більше двох завглибшки або заввишки до 2 мм
Відхилення поверхні:
від вертикалі | 15 мм на всю висоту приміщення | 2 мм на 1 м висо-ти, але не більше 10 мм на всю ви-соту приміщення | 1 мм на 1 м висо-ти, але не більше 5 мм на висоту приміщення
від горизонталі | 15 мм на все приміщення | 2 мм на 1 м довжини, але не більше 10 мм на всю довжину при-мі-щення або його частину, обме-жену прогонами, балками | 1 мм на 1 м довжини, але не більше 7 мм на всю довжину при-міщення або його частину, обме-жену прогонами, балками
лузгів, усенків, віконних і дверних укосів, пілястрів, стовпів від вертикалі і горизонталі | 10 мм на весь елемент | 2 мм на 1 м висоти або довжини, але не більше 5 мм на весь елемент | 1