радіусу криволінійних поверхонь від проект-ної величини (перевіря-ються лекалом), мм | 10 | 7 | 5

ширина обштукатуреного укосу від проектної, мм | Не перевіряється | 3 | 2

тяги від прямої лінії в межах між кутами пере-тину і розкріповки, мм | 6 | 3 | 2

* Виявляються при накладенні правила або шаблону завдовжки 2 м.

Штукатурка повинна міцно зчіплюватися з поверхнею, не відшаровуватися, мати добре затерту поверхню, без зовнішніх дефектів.

Нерівності поверхні виявляють, прикладаючи до поверхні правило або шаблон завдовжки 2 м у різних напрямах вертикально, горизонтально, по діагоналі.

Вертикальність і горизонтальність простої штукатурки контролюють правилом або шнуром, тобто натягуючи шнур з відступом на товщину штукатурки і влаштовувавши під цей шнур марки і маяки. Поверхні під поліпшену і високоякісну штукатурки провішують, влаштовують марки і маяки.

Якщо відхилення виявляються більше норм, наведених у табл. 1.1, їх усувають (зрізають розчин або додатково накладають).

Розділ 2. Фарбування поштукатуреної поверхні клейовою сумішшю за допомогою фарбопульта

2.1. Використовувані матеріали

Клейовими сумішами частіше офарблюють стелі і стіни в житлових і громадських будівлях.

При приготуванні клейових сумішей необхідні для їх складання пігменти, у тому числі і крейду, яка є основним компонентом, затирають на воді.

На будівництво, як правило, доставляють водну крейдяну пасту, перетерту до розміру частинок 25-30 мкм. На місці робіт в неї додають тільки кольорові пасти, які готують з пігментів і крейди, розбавлених водою до густого сметано-подібного стану. Причому спочатку до нього додають основний пігмент, вказаний в рецепті в найбільшій кількості, що визначає основний колір колора, а потім додаткові, що додають колору необхідний відтінок.

Готують кольорові пасти в кількості, необхідній для фарбування всіх приміщень. До моменту використання зберігають їх в закритих місткостях. У цьому стані кольорові пасти можна зберігати довгий час. Перед використанням необхідну кількість кольорової пасти заклеюють, перетирають на фарботерці, проціджують, перевіряють на міцність заклеювання і на текучість віскозиметром ВЗ-4 (в'язкість колору повинна бути 30-40 с) і направляють на робоче місце.

Для заклеювання колорів часто замість тваринного клею застосовують синтетичний клей КМЦ (натрієву сіль карбоксиметилцелюлози):

Клейова суміш: клей КМЦ – 2 кг; крейда і кольорові пігменти – 4,5-4,7 кг; вода 50 л.

Клей КМЦ розводять п'ятикратною кількістю води. Після розчинення клею (звичайно через 10-12 год.) вводять решту води. На одержаній клейовій суміші з сухих пігментів готують кольорові пасти: перетерті на фарботерці сухі пігменти розводять клейовою сумішшю до робочої густини і проціджують на віброситі СО_з сіткою № 0,25-0,2.

Суміші, приготовані на клеї КМЦ, можна зберігати довгий час. Готувати їх слід в емальованому або дерев'яному посуді, оскільки сталева іржавіє і забарвлює суміш у жовтий колір.

Клейова суміш, заклеєна тваринним клеєм до міцності, що не дає окрейдування, завжди темніша, ніж одержувана з неї фарбувальна плівка. Як-що необхідно одержати світлішу фарбувальну плівку, зменшують кількість тваринного клею, але від цього міцність клейової плівки дещо знижується: вона злегка окрейдує. Тому тваринний клей частково замінюють рослинним.

Суміш для заклеювання клейових колорів: клей КМЦ – 0,8 кг; просіяний борошняний пил – 0,2 кг; вода 10 л. Клей замочують у теплій воді температурою 40-50°С (звичайно напередодні), одержуючи клейстер. Борошняний пил збовтують у теплій воді, заварюють кип'ятком і розмішують, щоб не було грудок. Розчин клею змішують з клейстером.

Витрата клейової суміші – близько 40 л на 100 м2 пофарбованих поверхонь.

Для виконання високоякісних фарбувань у клейові суміші вводять віск у вигляді емульсії. Плівки воскових сумішей володіють більшою насиченістю колору, що додає їм особливої декоративності.

Клейово-воскова суміш (кг): клей КМЦ (10%-ний розчин) – 8; емульсія воскова (5%-ний розчин) – 1; клейстер борошняний (10%-ний розчин) – 2.

Бджолиний віск (50 г) поміщають у 0,1 л води і підігрівають до повного розплавлення, потім у суміш при безперервному перемішуванні додають 0,1 л нашатирного спирту (25%-ний концентрації). Однорідну густу емульсію розбавляють 0,75 л чистої води і перемішують з розчинами клеїв.

2.2. Використовувані інструменти, пристрої, машини

У роботі використовується фарбопульт.

Фарбопульти для фарбування стін і стель малов'язкими водно-клейовими, водоемульсійними і вапняними фарбувальними сумішами. У ручних фарбопультів тиск створюється ручним насосом, у електричних – насосом з електродвигуном.

Фарбопульт СО-20Б ручний переносний (рис. 2.3, а) призначений для механічного розпилювання вапняних, крейдяних і водно-клейових фарбувальних сумішей. Складається з резервуару місткістю 3 л в основи з вмонтованими в неї кульковими клапанами (засмоктуючим і нагнітальним), насоса, напірного прогумованого шланга, вудки з фільтруючою сіткою.

Рис. 2.. Фарбопульти СО-20Б (а) і СО-61 (б):

1 – основа, 2, 8 – клапани, 3 – шток, 4 – корпус, 5 – циліндр, 6 – кришка,
7 – рукоятка, 9 – засмоктуючий шланг, 10 – фільтр, 11 – колінчастий вал,
12 – шатун, 13 – діафрагма, 14 – клапанна коробка, 15 – електродвигун

Електрофарбопульт СО-61 (рис. 2.3, б) переносний, призначений для фарбування водно-вапняними і водно-крейдяними сумішами. Електродвигун 15 (220/380 В, потужність 0,8 кВт) через муфту, колінчастий вал і шатун 12 передає діафрагмі 13 зворотно-поступальний рух. Фарбувальна суміш засмоктується через фільтр по засмоктуючому шлангу при ході шатуна вниз, а при зворотному ході шатуна через нагнітальний клапан видавлюється по прогумованому напірному шлангу до вудки з розпилювальною форсункою. Надлишок суміші через запобіжний клапан і рукав надходить назад в місткість. Переносять фарбопульт за ручку.

Таблиця 2.

Технічні характеристики фарбопультів |

СО-20Б | СО-61

Продуктивність:

при роботі вудкою, м2/год | 210 | 250

при вільному перекачуванні,