Виконання простої штукатурки вручну по дерев'яній поверхні. Лакування дерев'яних поверхонь

курсова робота з технологій

ЗМІСТ

Вступ

У загальному об'ємі будівельно-монтажних робіт важлива роль належить обробці будівель – завершальному етапу будівництва. Обробка (штукатурка, облицювання, фарбування) надає будівлям і спорудам закінчений вигляд, захисні, санітарно-гігієнічні і декоративні якості.

Штукатурка – обробний шар на поверхнях різних конструкцій будівель і споруд (стін, перегородок, перекриттів, колон), що вирівнює ці поверхні або надає їм певну форму і фактуру, а у ряді випадків спеціальні властивості. Всі види штукатурки поділяються на монолітну і суху. Монолітна штукатурка створюється нанесенням на оброблювану поверхню штукатурного розчину, суха – облицюванням оброблюваної поверхні листами індустріального виготовлення. Штукатурні покриття використовують при обробці будівель і приміщень в місцях, де застосування індустріальних видів обробки утруднене або неприпустиме, а також при необхідності забезпечити санітарно-гігієнічні вимоги, протипожежний захист, температурно-вологісний режим, захист від агресивних середовищ і т. д., у випадках, якщо інші способи недоцільні по техніко-економічних обґрунтуваннях.

Більшість обробних робіт і зокрема штукатурні – трудомісткі і матеріаломісткі. Збірне житлове будівництво, будучи індустріальним видом будівництва, найповніше відповідає збільшеним вимогам до темпів будівництва, але і тут обробні роботи вимагають значних трудовитрат. У збірному житловому будівництві найгостріше відчувається диспропорція між механізованим монтажем будівельних конструкцій і маломеханізованим ручним способом обробки фасадів і інтер'єрів будівель.

Індустріалізація і механізація обробних робіт дає можливість скоротити трудові витрати і підвищити продуктивність праці, наприклад, для приготування розчинів застосовують змішувачі розчину, на поверхню штукатурний розчин наносять розчинонасосами, агрегатами, штукатурними змішувачами, для затирання застосовують штукатурно-затірочні машини.

Малярні роботи – нанесення фарб, фарбувань на поверхні конструкцій будівель і споруд з метою збільшення терміну їх служби, поліпшення санітарно-гігієнічних умов у приміщеннях і надання їм красивого зовнішнього вигляду. До малярних відносяться і шпалерні роботи, які також виконують малярі.

Малярні роботи характеризуються багатоопераційністю і звичайно включають очищення поверхні, нанесення ґрунтовки, підмазування нерівних місць, шліфування, шпатлювання, власне фарбування і остаточну обробку поверхні.

Великі масштаби сучасного будівництва суттєво змінили способи і засоби виконання малярних робіт. Всі основні операції при проведенні маля-р-них робіт механізовані. Звичайно на будівельний майданчик поставля-ють готові фарби, що випускаються промисловістю, які механізованим способом транспортують до робочих місць і наносять на оброблювану поверхню.

У ряді випадків приготування малярних складів здійснюється централізованими колірними майстернями, обладнаними високо-продуктивними агрегатами, а також пересувними малярними станціями.

Набувають поширення прогресивні способи малярних робіт: нанесення фарби в електростатичному полі і під високим тиском за допомогою гідродинамічних установок УБРХ-1М, 2600Н і 7000Н, обробка поверхонь малярними складами під фактуру "шагрень", коли не вимагається ретельного вирівнювання основи, застосування наповнених малярних складів типу "дефас", матових кольорів, а також багатоколірних складів мультиколор.

Розділ 1. Виконання простої штукатурки вручну по дерев'яній поверхні

1.1. Матеріали для виконання простої штукатурки вручну по дерев'яній поверхні

Для роботи використовуються спеціальні розчини. Розчини для штукатурних робіт готують централізовано на заводах і спеціалізованим автотранспортом (авторозчиновозами) доставляють на будівельні об'єкти. При невеликих об'ємах штукатурних робіт і в умовах розосередженого будівництва розчин готують в розчинозмішувачах на будівництві. Приготування розчину вручну допускається у виняткових випадках.

Глиняні розчини застосовують для обштукатурювання другорядних сухих приміщень, конструкцій з каменя, цеглини, дерева, саману. Готують їх так. Глину кладуть у ємність. Наливають туди воду, розминають глину і залишають так на добу. Через добу ще раз розминають і перемішують до однорідного стану, додаючи воду до сметаноподібної консистенції. Після цього розчин проціджують через сито. В одержану глиняну масу додають пісок невеликими порціями і перемішують до однорідного стану. Кількість піску залежить від жирності глини. Глиняні розчини можна застосовувати протягом декількох діб. У разі загуснення в них додають воду і всі перемішують.

Вапняні розчини служать для обштукатурювання стін і стель, за винятком карнизів, цоколів, парапетів. У зволожених приміщеннях ці розчини не використовують. Вапняні розчини тверднуть швидше глиняних, проте для обштукатурювання ними також потрібен великий фронт робіт, особливо коли ними обштукатурюють дерев'яні та інші поверхні, що слабо всмоктують з розчину воду. На цегляних поверхнях за рахунок швидкого поглинання з розчину вологи твердіння походить швидше і фронт робіт відповідно зменшується. Твердіння вапняних розчинів легко визначити по тому, наскільки вони побіліли.

Вапняні розчини мають невелику міцність – до 0,4 МПа. Схоплюються вони повільно, тому їх можна готувати великими порціями і зберігати декілька діб. Проте від тривалого зберігання вони втрачають пластичність і в них доводиться додавати в'яжучу речовину.

Вапняно-гіпсові розчини призначаються для обштукатурювання дерев'яних поверхонь незволожуваних приміщень. З цього розчину добре витягуються карнизи. Вапняно-гіпсові розчини швидко схоплюються, тому при роботі з ними не вимагається великого фронту робіт. Раніше ці розчини широко застосовували для обштукатурювання фасадів.

Вапняно-гіпсові розчини готують невеликими порціями (не більше 5 л), щоб їх можна було використати протягом декількох хвилин. Розчин, що схоплюється, перемішувати не можна, оскільки при цьому він втрачає здатність до твердіння і не набуває міцності.

Для приготування порції розчину в ящик наливають воду, насипають туди тонким шаром гіпсове в'яжуче і все швидко перемішують до утворення гіпсового сметаноподібного тіста. Потім туди додають вапняний розчин, ще раз швидко перемішують і використовують.

Цементно-вапняні розчини (змішані) застосовують для обштукатурювання зовнішніх стін, зволожуваних частин будівель, а також поверхонь з підвищеною вологістю повітря в процесі експлуатації, цоколів і т.д. Ці розчини повільно схоплюються. Наносять їх тонкими шарами. Цементно-вапняні розчини використовують протягом години, тобто до початку схоплювання цементу. Ці розчини пластичніші цементних, ними