Цементні розчини застосовують в сирих місцях (більше 60%) і для обштукатурювання зовнішніх стін, що піддаються систематичному зволоженню. Ними обштукатурюють нижні частини фундаментів, що перебувають у вологому середовищі, цоколі, зовнішні стіни будівель. Ці розчини використовують в якості ізоляційного шару з додаванням водонепроникних добавок. Цементні розчини міцні, але жорсткі, повільно схоплюються. Для виконання робіт цементними розчинами необхідний значний фронт робіт. Розчини використовують не пізніше ніж за годину після приготування.

1.2. Використовувані інструменти, пристрої, машини

Інструменти для нанесення і розрівнювання розчину (рис. 1.1, а...і). Штукатурна кельма (ГОСТ 9533-81) складається із сталевого полотна завтовшки до 1,2 мм, черешка з коліном заввишки 50 мм і дерев'яної ручки, насадженої на черешок. Кельми виготовляють з полотном завдовжки 190 мм. Черешки до полотна приварюють, рідше приклепують. Ручки виготовляють одного стандартного розміру.

Рис. 1.. Інструменти для нанесення і розрівнювання розчину:

а – штукатурна кельма, б – відрізівка, в – ківш, г – совок з ручкою, що коливається, д – совок-лопата і сокіл-ківш, е – прямокутний сокіл,
ж – тарілчастий сокіл, з – півтерки, і – розбірний дюралюмінієвий сокіл

У місцях кріплення черешка на полотні нагромаджується розчин, його потрібно систематично очищати. Зручніші кельми з суцільнотягненим полотном і черешком, оскільки з них легко видаляється розчин. Чим легша кельма, тим менше стомлюється робітник. Штукатурними кельмами насипають і приблизно дозують різні матеріали, перемішують сухі суміші і розчини, накидають, намазують, розрівнюють, загладжують, зрізають розчини, очищають інструменти, інвентар і пристосування від розчину.

Відрізівки (ГОСТ 9533-81) є невеликими кельмочками з тонкими сталевими полотнами завдовжки 140 мм, шириною 56 мм. Для деяких робіт полотно вкорочують по довжині до 50 мм, по ширині до 10...15 мм. Застосовують відрізівки для оброблення архітектурних деталей, очищення інструменту, розрізання тріщин у штукатурці, підмазування, розрізання і підправлення розчину при обробленні кутків в тягах, залізнення штукатурки.

Ківш для обробних робіт (ГОСТ 7945-86) складається з чашки (ковша), черешка, дерев'яної ручки і гачка, за допомогою якого ківш вішають на борт ящика. Місткість ковшів 0,6; 0,8; 1,0 л. Ковші виготовляють з листової конструкційної сталі завтовшки 0,8...0,9 мм. Ковші з алюмінію і різних сплавів малопридатні, оскільки до них сильно прилипає розчин, що знижує його ковзання при накиданні. Ковші застосовують для нанесення розчину на різні поверхні і дозування матеріалів.

Сокіл – це щит з дерева або листового алюмінієвого сплаву завтовшки 2 мм розміром 400Ч400 або 350Ч350 мм з ручкою у середині. З сокола розчин наносять на поверхню лопаткою або безпосередньо соколом намазують і розрівнюють по поверхні.

Дерев'яний щит виготовляють з трьох-чотирьох 10...15-міліметрових дощок. Дошки між собою кріплять на шпонах з пазом "ластівковий хвіст" або цвяхами. Шпонка повинна виступати над площиною щита на 15...25 мм. Вона перешкоджає викривленню щита і служить упором для кінця лопатки при намазуванні або розрівнюванні розчину. Подвійні шпильки ручки повинні бути на 1...2 мм нижче площини щита. Це необхідно для того, щоб лопатка не чіплялася за шпильку ручки. Щит можна виготовити і з 8...10-міліметрової фанери на водостійких клеях, але до нього також треба прибити шпонки. Щит такого сокола просочують оліфою і сушать. Дерев'яні соколи повинні мати рівний, гладкий щит. Вони зручні тим, що до них не прилипає і з них легко очищається розчин. Дюралеві соколи виготовляють і розбірними (ГОСТ 25010-81); вони легкі, але до них прилипає розчин, а це затримує ковзання лопатки по полотну. До того ж вони не мають шпонок, які служили б упором для кінця кельми при намазуванні і розрівнюванні розчину соколом. Кінець кельми може зісковзнути з полотна і поранити руку. Притискувати ж сокіл рукою або ручкою штукатурної кельми не завжди зручно. Деякі штукатури надягають на ручку кельми гумовий ковпачок і ручка менше ковзає по металу. Проте упор кінцем лопатки зручніший, оскільки кельму не доводиться перевертати. Краще всього до щита сокола приклепати шпонки.

Для утримування великої порції декоративних або рідких звичайних розчинів виготовляють тарілчасті соколи, квадратні або круглі з ручкою у середині або збоку.

Півтерки складаються з полотна і ручки. Їх виготовляють з несу-куватої деревини або пресованого алюмінієвого профілю (ГОСТ 25782-83). Залежно від призначення вони бувають з полотном завдовжки 150...2000 мм, шириною 20...150 мм, завтовшки 5...30 мм. Дерев'яне полотно повинне бути рівно вистругане, а краще всього фуговане. Півтерки служать для розрівнювання, намазування розчину, затірки архітектурних елементів.

Інструменти для обробки штукатурки (рис. 1.2, а...о). Терки застосо-вують для затирання штукатурного шару. Вони складаються з полотна і ручки. Полотно і ручку виготовляють з несукуватої і без засмолів деревини сосни або ялини або полотно – з дюралюмінію або оцинкованої сталі, а ручку – з дерева. До полотна з дюралюмінію кріплять дерев'яні рейки, фетр, пінопласт, поропласт, повсть. Ручку роблять такої висоти, щоб в неї вільно проходили пальці руки, але не доходили при цьому до полотна на 3...5 мм, тобто на величину крупного піску. Середні розміри полотна терки 130Ч190 мм. Ручку кріплять до полотна цвяхами або дерев'яними нагелями. У міру стирання полотна терки кінці цвяхів або нагелів утоплюють в полотно.

При намоканні і висиханні полотно терки коробиться і починає затирати якоюсь частиною, що знижує продуктивність праці. Якщо до полотна прибити щільну повсть або фетр, така терка затирає чистіше, але не зрізає дрібних горбиків. Тому спочатку затирають поверхню теркою з дерев'яним полотном, а потім