Готові столярні вироби, що надходять на будівництво (віконні палітурки і двері) іноді мають дефекти, які усувають при підготовці до фарбування: задирки, необрізані волокна в місцях стиків окремих елементів, виступаючі нагелі (дерев'яні цвяхи) та ін. Дефекти видаляють до прооліфлення за допомогою стамески, циклі або шліфуванням. При усиханні деревини крупні сучки виступають з поверхні, порушуючи шар фарбової плівки, а іноді і зовсім випадають, тому їх вирубують: спочатку стамескою відзначають межу видалення деревини, після чого сучок вирубують на глибину до 5 мм, а на його місце вставляють шматок деревини тієї ж породи. Шматок дерева закріплюють на клею так, щоб напрям волокон у ньому відповідав напряму волокон основного виробу. Місця засмолів також вирубують стамескою на глибину 2-3 мм і після прооліфлення підмазують густою пастою і шліфують. Рідка паста при висиханні зменшується в об'ємі, тріскається і погано утримується на поверхні.

Потім наносять суцільний шар шпаклівки. На профільні ділянки поверхні в дверних і віконних заповненнях шпаклівку наносять за допомогою гумових пластинок різної ширини, усуваючи спотворення профілю шпаклівкою.

Висохлий шар шпаклівки шліфують, очищають дрантям від пилу і ґрунтують. Ґрунтувальний шар розтушовують кистями-флейцами. Висохлий шар ґрунтовки злегка шліфують дрібною шкіркою.

При обробці дерев'яної підлоги виконують ті ж операції, що й при обробці інших дерев'яних поверхонь, застосовуючи для прооліфлення, підмазувань і шпатлювання ті ж склади.

Шпаклівку наносять таким чином: при великій площі підлоги 10-12 л шпаклювального складу викладають на прооліфлену підлогу в протилежному від вхідних дверей кутку. Потім шпателем (з шириною леза не менше 25 см) переміщають шпаклівку уздовж волокон дощок у бік вхідних дверей, заповнюючи всі нерівності. В міру необхідності викладають додаткову порцію шпаклівки і продовжують роботу. Товщина першого шару шпаклівки місцями рівна 2-3 мм, тому для зменшення її усадки в склад вводять до 30-35% дрібного піску (від об'єму крейди). Після просушування перший шар шліфують силікатною цеглиною і змітають пил щетинною щіткою.

Другий шар виконують так само, але пісок у шпаклівку не вводять. Шліфують його пемзою або шкіркою, а потім ґрунтують масляним складом, користуючись маховими кистями, валиками або ручними фарборозпилювачами. Якщо на ґрунтувальній поверхні залишилися борозни від шліфування, їх вирівнюють шпаклівкою.

При високоякісній обробці поверхні підлоги білу, тільки що накладену першу шпаклівку затягують рідким полотном або мішковиною і ретельно пригладжують полотно до появи шпаклівки в його порах. В цьому випадку вводити пісок у шпаклівку не рекомендується. Потім по цьому полотну шпаклюють не менше двох разів, не рахуючи виправки нерівностей.

Рис. 2.. Електроінструмент:

1 – гнучкий вал, 2 – струмопровідний кабель, 3 – сталева щітка, 4 – електро-двигун, 5 – рукоятка, 6 – коробка вимикача, 7 – накладна гайка, 8 – захисний кожух, 9 – шарошка, 10 – інструментальна зірочка, 11 – чотири кільця,
12 – підставка

Розглянемо особливості лакування дерев'яних поверхонь на прикладі лакування дерев'яної підлоги.

Дощату підлогу і підлогу з деревостружкових плит офарблюють в декілька шарів тими ж масляними фарбами, які застосовують для фарбування стін. Підлога офарблюється кистями, валиками (рис. 2.5), пневматичним ручним фарборозпилювачем (рис. 2.6) і спеціальним пристроєм.

Рис. 2.. Фарбування смуг з деревостружкових плит

Рис. 2.. Фарбування дерев'яної підлоги

Пристрій для фарбування підлоги складається з наливного бачка місткістю 1,6 л; живильника, виготовленого з перфорованої трубки діаметром 14 мм з отворами діаметром 2, 3, 4 і 5 мм; металевого каркаса з двома поролоновими валиками, що обертаються (живлячим і робочим); дерев'яної ручки діаметром 35 і завдовжки 1300 мм і металевого важеля, з'єднаного з конічною заглушкою в днищі бачка. Цим важелем регулюють подачу фарби до валика.

Фарба надходить з бачка (при відкритому клапані) в перфоровану трубку, а з останньої – на живлячий чохол валика. Обертання робочого валика (нижнього) передається живлячому валику (верхньому), внаслідок чого нижній покривається фарбою рівномірно по всій довжині. Хороше фарбування виходить при прокатуванні валика по офарблюваній поверхні двічі. За день робітник офарблює 350 м2 підлоги.

Паркетні підлоги, як правило, покривають лаками (наприклад, ГФ-257, ПФ_і УР-19).

Лак ГФ-257 твердне при взаємодії з кислотою, тому його поставляють в двох тарах: у одній – лак, в іншій – кислотний отверджувач. Перед нанесенням лака підлогу циклюють, шліфують і очищають від пилу. Потім лак ретельно змішують з кислотним отверджувачем в скляному або емальованому посуді (1 частину отверджувача на 8 частин лака по масі). Лак готують в кількості, яка буде використане протягом 24 год., інакше він загусне і його важко буде наносити на поверхню.

Лак наносять тонким шаром на суху чисту підлогу, починаючи з віддаленого від входу кінця приміщення у напрямку до дверей. Кистю або тампоном втирають його в пори деревини. Всі краплі і напливи відразу розтушовують.

Після того, як шар лака затвердіє (в нормальних температурних умовах через 24 год.), щоб зняти окремі волокна деревини, які підводяться після першого покриття, підлогу шліфують дрібною наждачною шкіркою, що покращує її зовнішній вигляд і подовжує термін служби. Потім видаляють пил і наносять м'якою кистю другий шар лака, а через 24 год. третій. У експлуатацію підлогу здають через 48 год. після закінчення робіт. Під час роботи провітрюють приміщення, а влітку відкривають вікна.

Старий паркет,