а отже, до зниження ефективності вирощування та відгодівлі.
Кращим варіантом є утримання молодняку в легких приміщеннях напіввідкритого типу чи на відгодівельних майданчиках, особливо з тристінними непродувними навісами. Відгодівельний майданчик обладнують бетонованим покриттям між годівницею та зоною відпочинку й асфальтом — у зоні кормового проїзду.
Особливу увагу необхідно приділяти обладнанню зони відпочинку, яка повинна бути піднята на 25-30 см і мати нахил підлоги у бік кормо-вигульного майданчика 4°. Глибоку підстилку починають готувати з вересня, закладаючи початковий шар товщиною 20-25 см, а потім вносять 2 рази на тиждень з розрахунку 2-2,5 кг для тварини на добу, і з настанням холодів щодня.
Отже, вибір системи і способу утримання худоби при вирощуванні і відгодівлі на м’ясо залежить від конкретних господарських умов. Кожна ферма повинна мати технологічний процес, розроблений конкретно для неї на основі досягнень науки і передового досвіду, але з урахуванням місцевих умов, можливостей і резервів.
Література:
Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп. Київ – 2004 р. 2 томи.
Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua