інші версії походження цієї породи. На Україну сименталів вперше почали завозити у 70-х XXІ ст. Це порода комбінованого напряму продуктивності. Завдяки хорошим молочним, м’ясним і робочим якостям, міцності конституції, невибагливості до зовнішнього середовища та хорошими акліматизаційними властивостями симентали швидко поширились на території України і розводились в 17 областях.
Симентали України порівняно крупні. Виділяються тварини двох типів будови тіла: молочно-м’ясний та м’ясо-молочний. Тварини молочно-м’ясного типу більш високоногі з добре розвиненою грудною клітиною та середньою частиною тулуба. Кінцівки міцні, правильно поставлені. Тварини характеризуються задовільною омускуленістю з вираженим “молочним трикутником”. Тварини м’ясо-молочного типу приземкуваті, добре омускулені, тулуб їх порівняно більш глибокий з округлими і широкими ребрами. Вим’я корів округле і чашоподібне, зустрічаються тварини з підтягнутими передніми четвертями, зближеністю задніх дійок, слабкою підтримуючою зв’язкою, недостатньо пристосованою до машинного доїння.
Методи та форми добору тварин у молочному скотарстві.
У молочному скотарстві добір ведеться за ознаками, які найбільшою мірою обумовлюють рівень молочної продуктивності корів та інтенсивність їх використання. До них належать надій, жирність та білковість молока, жива маса, плодючість, оплата корму продукцією, пристосованість до сучасних малозатратних технологій виробництва продукції тваринництва.
Важливими селекційними ознаками для корів молочних порід є міцна конституція, гармонійна будова тіла, добре розвинений тулуб, добре прикріплене рівномірно розвинене високотехнологічне вим’я та міцні кінцівки. Ці ознаки враховують при селекції тварин на бажаний тип, де поряд із 100-бальною оцінкою використовують лінійне описування екстер’єру дочок оцінюваних бугаїв за єдиною кількісною шкалою на основі порівняння їх з модельним типом молочної корови. Така оцінка повинна проводитись незалежними експерт-бонітерами. Основними ознаками добору є надій, вміст жиру та білка в молоці. Вихід молочного жиру та білка є сумарними показниками, які в багатьох країнах вважаються визначальними селекційними ознаками молочної худоби. При цьому перевагу віддають селекції на білковомолочність.
Методи та форми підбору тварин.
Підбір тварин здійснюється з метою отримання нащадків бажаної якості. У практиці молочного скотарства застосовують однорідний (гомогенний) і неоднорідний (гетерогенний підбір). Підбір вважається однорідним, якщо тварини за певною ознакою не відрізняються більше як на 0,5 стандартного відхилення.
Гомогенний підбір використовується з метою збереження, закріплення і посилення в потомстві кращих якостей батьків. При цьому важливу роль відіграє підвищення гомозиготності тварин. В результаті гомогенного підбору збільшується однорідність тварин, що бажано при селекції молочної худоби за типом. Але тривале застосування гомогенного підбору в кількох поколіннях може привести до зменшення генотипової мінливості та зниження ефективності добору тварин. Створюючи стійку спадковість, гомогенний підбір гальмує виникнення нових, більш цінних якостей. В силу різних корелятивних зв’язків між ознаками при цьому методі підбору поряд з покращенням бажаних ознак можуть посилюватись небажані, які спочатку не мали істотного значення. Тому для вирішення ряду зоотехнічних завдань у молочному скотарстві використовують і протилежний гомогенному гетерогенний підбір.
Гетерогенний підбір ще називають коректуючим, покращуючим, виправляючим. Його застосовують для того, щоб недоліки, властиві батькам не повторювались нащадками. Якщо такий підбір проводиться протягом ряду поколінь, то із зміною останніх різниця за вираженністю тієї чи іншої ознаки згладжується і такий підбір поступово переходить у форму гомогенного. В результаті гетерогенного підбору отримують потомство з новими цінними якостями (можливо також виникнення гетерозису), підвищують генетичну мінливість ознак, посилюють їх пластичність, але потомство від такого підбору набуває нестійкої спадковості, часто спостерігається розщеплення ознак щодо вихідних батьківських форм. Цей спосіб підбору широко використовують в товарних господарствах, коли бугаї-плідники за племінною цінністю значно перевищують маток. У племінних господарствах, як правило, чергують гомогенний і гетерогенний підбір, використовуючи гетерогенний підбір для отримання нових якостей, а гомогогенний — для їх закріплення. Ці методи підбору можуть одночасно використовуватися на різних групах маточного поголів’я.
В молочному скотарстві основними формами підбору є індивідуальний і груповий. В племінному скотарстві застосовують індивідуальний підбір. До корів селекційної групи планують «замовний підбір» бугаїв-плідників з метою отримання продовжувачів існуючих та родоночальників нових ліній. До основної частини корів племінного стада доцільно використовувати індивідуально-диференційований підбір бугаїв. При цьому маточне поголів’я розподіляється на групи напівсестер за бугаями, які маючи половину спільної спадковості, характеризуються однаковими кращими якостями, а також недоліками. Така форма підбору в племінних господарствах сприяє більш ефективному використанню розведення за лініями.
В товарних стадах основною формою є груповий підбір, коли за стадом закріплюються бугаї без врахування індивідуальних особливостей тварин. При цьому найбільш широко використовується лінійно-груповий підбір, оснований на принципі ротації ліній, суть якого в тому, що за стадом закріплюють бугаїв однієї лінії з послідуючою заміною їх на іншу. В циклі ротації приймає участь 5-6 ліній. Основний принцип такого підбору — не допустити інбридингу в товарних стадах і забезпечити інтенсивне використання бугаїв-покращувачів.
Великомасштабна селекція в молочному скотарстві — це система інтенсивного генетичного покращення тварин у масштабах породи, її зональних типів чи окремих регіонів з використанням методів популяційної генетики, штучного осіменіння корів, тривалого зберігання сперми бугаїв, комп’ютерних технологій, досягнень імуно- та цитогенетики. Впровадження її в молочне скотарство сприяє значному підвищенню ефективності племінної роботи завдяки інтенсивному використанню бугаїв-поліпшувачів. Вплив спадковості бугаїв на генетичне поліпшення молочної худоби становить 90-95%. Теоретично можливі темпи генетичного удосконалення тварин становлять 1,5-2% від середньої продуктивності популяції. Основним фактором ефективності великомасштабної селекції є централізована система виведення, оцінки та добору бугаїв-покращувачів.
2. Технологія виробництва яловичини у спеціалізованому м’ясному скотарстві
В умовах інтенсифікації молочного скотарства одним із основних шляхів зростання виробництва яловичини є розвиток спеціалізованого м’ясного скотарства, яке характеризується сезонністю отелення самок,